Дмитро Величко, адвокат, секретар Комітету з господарського права та процесу НААУ, провів у Вищій школі адвокатури НААУ вебінар на тему: «Примусове укладення, зміна або розірвання договору в судовому порядку. Підстави та наслідки».
Під час вебінару лектор, зокрема, розглянув: (1) критерії визначення переддоговірних спорів та можливості їх судового розгляду; (2) належність способу захисту у формулюванні позовної вимоги; (3) наслідки порушення попереднього договору та спори щодо укладення основного договору; (4) баланс інтересів сторін при врегулюванні розбіжностей при укладенні договору, переданих на розгляд до суду.
В огляді означених вище питань сфокусовано увагу на наступних правових позиціях:
1) Критерії визначення переддоговірних спорів та можливості їх судового розгляду:
Постанова КГС ВС від 18.11.2021 № 908/3233/20 (https://cutt.ly/f8LQxjz)
«Спори, що виникають при укладенні господарських договорів, поділяються на:
• спори про спонукання до укладення договору, якщо одна із сторін ухиляється від укладення договору;
• спори по умовах договору у випадку, коли сторони не врегулювали розбіжності щодо умов договору і передали спір на розгляд господарського суду.
Ці категорії охоплюються поняттям переддоговірних спорів, оскільки спори виникають з приводу встановлення договірних відносин або з приводу окремих умов господарського договору. Спонукання до укладення договору можливе тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною укласти договір:
• через пряму вказівку закону;
• на підставі обов'язкового для виконання акту планування (в тому числі державного замовлення), який видано компетентним органом.
У випадку ухилення суб’єкта господарювання від оформлення договору, який ґрунтується на державному замовленні або укладення якого є для нього обов'язковим через пряму вказівку закону, господарський суд за позовом іншої сторони ухвалює рішення про спонукання до укладення договору або про укладення договору на певних умовах.
Згідно з частиною третьою статті 179 ГК України, укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до частини дев'ятої статті 238 ГПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.
2) Належність способу захисту у формулюванні позовної вимоги «про зобов’язання укласти договір в редакції проекту договору позивача», порівняння із «визнання договору укладеним в редакції проекту договору позивача»
Постанова ОП КГС ВС від 18.09.2020 року у справі № 916/1423/18 (https://cutt.ly/z8LQTp9)
«Визначення позивачем предмета спору «про зобов`язання відповідача укласти договір у певній редакції» є письмовим волевиявленням позивача щодо вступу у зобов`язальні правовідносини шляхом укладення такого договору за рішенням суду про укладення договору відповідно до статті 187 ГК України.
Звернення до суду з вимогою про визнання договору укладеним у наданій позивачем редакції перебуває в межах способу захисту «про встановлення господарських правовідносин» відповідно до абзацу 11 частини другої статті 20 та статті 187 ГК України та не вимагає застосування інших способів захисту судом, зокрема, й за ініціативою суду в порядку, визначеному частиною другою статті 5 ГПК України.
Відтак, вимогу позивача про зобов`язання укласти договір у певній редакції у випадках, які допускають вирішення таких спорів судом, слід тлумачити як вимогу про визнання укладеним такого договору в судовому порядку у запропонованій позивачем редакції, що не суперечить способам захисту, визначеним пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, та відповідає способам захисту, визначеним статтею 20 ГК України.
За наслідками розгляду такої вимоги у резолютивній частині свого рішення суд, керуючись частиною дев`ятою статті 238 ГПК України, має зробити висновки про визнання укладеним договору у запропонованій позивачем редакції, виклавши текст редакції договору, яка за висновками суду відповідає вимогам законодавства та визнається судом укладеною, чи висновки про відмову у визнанні укладеним договору у запропонованій позивачем редакції».
3) Питання визначення моменту визнання договору укладеним за судовим рішенням
Постанова КГС ВС від 23.12.2021 № 910/1515/21 (https://cutt.ly/38LQFJx)
«У переддоговірному спорі, який виник щодо договору, укладання якого є обов’язковим в силу закону, фактично судовим рішенням утверджуються права та обов’язки для сторін цього договору, зміст яких є обов’язковим у силу вимог закону, або такі, що погоджені сторонами.
Отже, оскільки такого погодження сторонами на попередній період судами не встановлено, то, відповідно, у суду відсутні підстави застосовувати умови договору до правовідносин, що виникли між сторонами з 10.04.2020.
Враховуючи, що предметом розгляду цієї справи є переддоговірний спір і, відповідно, договірне зобов’язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення, днем укладення договору вважається день набрання чинності рішенням суду у цій справі».
4) Правовідносини із продажу активу на аукціоні у вигляді протоколу, оформленого за результатом торгів (аукціону), кваліфіковані як правовідносини за попереднім договором, добровільне невиконання якого має наслідком правомочність на примусове укладення основного договору через судове рішення
Постанова ВП ВС від 09.02.2022 року у справі № 910/6939/20 (https://cutt.ly/D8LWB5f)
«Здійснений у контексті спірних правовідносин у цій справі аналіз положень Закону, Положення № 388 у взаємозв`язку із загальними нормами цивільного законодавства дозволяє дійти висновку, що у правовідносинах з продажу активів (майна) неплатоспроможного банку у процедурі його ліквідації на торгах (аукціоні) протокол торгів, підписання якого має місце за результатами їх проведення, є за своєю правовою природою попереднім договором, за яким у сторін виникає обов`язок укласти відповідний договір купівлі-продажу у встановлений Положенням № 388 строк, і невиконання якого має наслідки для кожної зі сторін.
Для переможця торгів сплата вартості лота у встановлений строк є тією умовою, яка має бути виконана до підписання договору купівлі-продажу, оскільки її невиконання має наслідком втрату ним гарантійного внеску.
Натомість ухилення (невиконання обов`язку) банку від укладення основного договору купівлі-продажу з переможцем торгів за виконання тим обов`язку щодо сплати повної вартості лота та вчинення дій, що свідчать про зацікавленість в укладенні такого договору, має наслідком право переможця торгів вимагати укладення такого договору».
5) Правовий висновок ВП ВС про те, що умови цивільно-правового попереднього договору за загальним правилом статті 635 ЦК України не є підставою для примусового укладення основного договору у випадку ухилення від його добровільного укладення однією із сторін.
Постанова ВП ВС від 22.08.2018 року у справі № 401/3856/16-ц (https://cutt.ly/t8LQMSG)
«Відповідно до частини другої статті 635 ЦК України сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Отже, наслідки порушення попереднього договору однією зі сторін розкриті у частині другій статті 635 ЦК України. І вони застосовуються, якщо інше не встановлено тим самим попереднім договором або актами цивільного законодавства. А оскільки наслідків, про застосування яких просить позивач (позивач звернувся до суду з вимогою зобов'язати відповідача укласти з ним договір купівлі-продажу на умовах попереднього договору – прим. автора), немає ні у попередньому договорі, ні у цивільному законодавстві України. Тому Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного суду про наявність підстав для скасування згаданого рішення».
6) Нормативно-правовий базіс для визначення балансу інтересів сторін при врегулюванні розбіжностей при укладенні договору, переданих на розгляд до суду (на підставі чинної до 16.08.2022 року ч. 7 ст. 181 ГК України, наразі – переддоговірні спори на підставі домовленості сторін)
Постанова КГС ВС від 14.09.2021 року у справі № 910/1777/20 (https://cutt.ly/88LWa7U)
«З огляду на баланс інтересів сторін, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили запропоновані Відповідачем розбіжності по п. 3.14 Проекту договору, оскільки визначені п. 6. ч. 1 ст. 3 ЦК України критерії справедливості, добросовісності, розумності мають застосовуватись до обох сторін господарських правовідносин та забезпечувати, перш за все, виконання ними своїх зобов'язань у визначений договором строк».
7) Примусове укладення договору за судовим рішенням на підставі договірної умови (що відповідає змісту Типового договору) в договорі оренди на користь третьої особи
Постанова ОП КГС ВС від 18.09.2020 року у справі № 916/1423/18 (справа направлена на новий розгляд, за результатом якого судом першої інстанції позов задоволено повністю, договір визнано укладеним, рішення набрало законної сили) (https://cutt.ly/t8LR9UX)
«Позивач обґрунтовував власні вимоги тим, що 03.12.2008 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Одеською митницею ДФС (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №ДФ-160. За умовами договору оренди, зокрема, пункту 5.9. цього договору, відповідач зобов`язався укласти з ДП "Одеський морський торговельний порт" (правонаступником якого є адміністрація, позивач) договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг, однак відповідний договір у добровільному порядку між сторонами не укладено.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно ухиляється від укладання договору про відшкодування експлуатаційних витрат за спожиту електричну енергію, укладення якого є обов`язковим в силу умов договору (пункт 5.9. договору від 03.12.2008).
Зобов`язання відповідача щодо укладення такого договору було визначено в силу закону (відповідно частини другої статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у редакції Закону України №2269-ХІІ, чинній на час розгляду спору місцевим судом, та Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом ФДМУ №1774 від 23.08.2000 та чинним у новій редакції відповідно до наказу ФДМУ №1329 від 09.08.2007, як нормативного акта, дотримання якого є обов`язковим за цим законом). Зазначене в цілому також узгоджується з частиною сьомою статті 179 ГК України про укладення господарських договорів за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативноправовими актами щодо окремих видів договорів.
Також, судами встановлено, що відповідно до пункту 5.9 договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, орендар (відповідач) зобов`язався здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна; протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю».
Відеофрагмент доступний для перегляду на сторінці Вищої школи адвокатури НААУ у Facebook: https://cutt.ly/X8LOf8A
Тематичний огляд матеріалу – на сторінці Advokat Post: https://bit.ly/3yJTX9F
Публікації лектора:
• Тягар доказування vs стандарт доказування у господарському процесі: адвокат Дмитро Величко. https://cutt.ly/u8LINr4
Зареєструватися на найближчі заходи лектора:
• Вебінар «Докази і практичні аспекти доказування в господарському процесі. Правові висновки Верховного Суду з питань доказування». https://cutt.ly/S8LOewM
Більше про заходи з підвищення кваліфікації адвокатів у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ: https://cutt.ly/g9AAiVQ