Право на освіту невакцинованих дітей: судовий підхід до вирішення проблеми
Валах Вікторія, адвокат, кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін економіко-правового факультету Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, член Комітету НААУ з медичного і фармацевтичного права та біоетики, член Комітету НААУ з сімейного права, тренер курсу програми Ради Європи HELP «Основні принципи захисту прав людини у сфері біомедицини», член Європейської асоціації медичного права (EAHL), лектор […]
Валах Вікторія
27.07.2020

Валах Вікторія,
адвокат, кандидат юридичних наук,
доцент кафедри цивільно-правових дисциплін економіко-правового факультету
Одеського національного університету імені І.І. Мечникова,
член Комітету НААУ з медичного і фармацевтичного права та біоетики,
член Комітету НААУ з сімейного права,
тренер курсу програми Ради Європи HELP «Основні принципи захисту прав людини у сфері біомедицини»,
член Європейської асоціації медичного права (EAHL), лектор Вищої школи адвокатури НААУ

Хоча літня пора у розпалі, але незабаром почнеться новий навчальний рік. Для батьків це не тільки метушня в підготовці дитини до школи чи дитячого садочка, покупка необхідного інвентарю, а й для деяких досить значний стрес, пов’язаний із відвідуванням нещепленими дітьми занять у закладах освіти. У зв’язку з цим варто звернути увагу на судове рішення, яке мало місце торік і безпосередньо стосується взаємопов’язаності профілактичних щеплень дитини з можливістю реалізації права на освіту.

На перевазі принципу суспільних інтересів над особистими у питаннях обов'язкової вакцинації населення проти особливо небезпечних хвороб та можливості реалізації права дитини на дошкільну освіту наголошено Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 квітня 2019 року по справі № 682/1692/17 за позовом про зобов'язання не чинити перешкод у здобутті дошкільної освіти.
Як слідує з прецедентної постанови, правову позицію Верховного Суду обґрунтовано системних аналізом вітчизняного законодавства у сфері освіти, охорони здоров’я та охорони дитинства, Конвенційних норм та практики ЄСПЛ, що пропонується до уваги читацької аудиторії.

У даній справі мама дитини звернулась до суду у червні 2016 року з позовом до НВК "Дошкільний навчальний заклад — загальноосвітній навчальний заклад І ступеня, гімназія", за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Славутська міська рада Хмельницької області, КЗ "Славутський центр первинної медико-санітарної допомоги" з позовом про зобов'язання не чинити перешкод у здобутті дошкільної освіти.

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області, у складі судді Зеленської В.І., від 21 вересня 2017 року позов задоволено, зобов’язано заклад освіти не чинити перешкод у здобутті дошкільної освіти дитини та прийняти його до навчально-виховного комплексу для продовження навчання з вирішенням питання про розподіл судових витрат. Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 16 листопада 2017 року апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегією суддів КЦС/ВС підтримано висновки апеляційного суду з огляду на наступне. Частиною першою статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включаються до календаря щеплень.

Відповідно до частини першої, другої статті 15 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров'я, в якому дитина перебуває під медичним наглядом. Довідка видається на підставі медичного огляду дитини, якщо відсутні медичні протипоказання для її перебування у цьому закладі, а також якщо їй проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень і вона не перебувала в контакті з хворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями. Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячого закладу не дозволяється. У разі якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушенням установлених строків у зв'язку з медичними протипоказаннями, при благополучній епідемічній ситуації за рішенням консиліуму відповідних лікарів вони можуть бути прийняті до відповідного дитячого закладу та відвідувати його.

Згідно з положеннями частини шостої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" особам, які не досягли п'ятнадцятирічного віку чи визнані у встановленому законом порядку недієздатними, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об'єктивно інформованих батьків або інших законних представників. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов'язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження — засвідчити це актом у присутності свідків.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що рішення про проведення щеплень дітям у віці до п'ятнадцяти років приймають їх батьки або інші законні представники. Закон дає право батькам відмовитися від проведення обов'язкових щеплень дитині.
Судами встановлено, що при вирішенні питання про прийняття дитини до дошкільного навчального закладу у вересні 2016 року було встановлено, що обов'язкові щеплення були проведені з порушенням календаря щеплень, а профілактичне щеплення проти коклюшу, дифтерії і правця у віці 18 місяців проведено не було у зв'язку з відсутністю вакцини у медичному закладі. З цих підстав індивідуально лікарсько-консультативною комісією було вирішено питання щодо можливості відвідування дитиною дошкільного навчального закладу.

У період відсутності дитини у дошкільному навчальному закладі з 05 жовтня 2016 року по 15 червня 2017 року (більше восьми місяців) мама дитини, будучи поінформованою про процедуру щеплення та наявність вакцини у медичному закладі, відмовилася від вакцинації дитини на RV1 АКДП. Відповідно до пункту 6 Примірного положення про підготовку дітей на педіатричній дільниці до відвідування дошкільного та шкільного загальноосвітнього навчального закладу, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 листопада 2002 року N 434, питання відвідування дошкільного навчального закладу дитиною, батьки яких відмовилися від щеплень, вирішується лікарсько-консультативною комісією.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12 червня 2017 року на засіданні лікарсько-консультативної комісії було встановлено, що у травні 2017 року мати дитини відмовилась від вакцинації дитини на RV1 АКДП та вирішено, що у зв'язку з неблагополучною епідеміологічною ситуацією по правцю дитина відвідувати дитячий садок не може. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки керівництво дошкільного навчального закладу діяло у відповідності до норм чинного законодавства України, адже у силу приписів статті 15 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" до навчального закладу не може бути прийнято дитину без проведення відповідного медичного обстеження та надання висновку лікарсько-консультативної комісії (у разі відсутності у дитини обов'язкових щеплень) про можливість відвідування дошкільного навчального закладу. Ураховуючи тривалу відсутність дитини у дошкільному навчальному закладі (більше восьми місяців), наявність вакцини, якої не було у медичному закладі під час зарахування дитини до дошкільного навчального закладу та відмову матері від профілактичного щеплення у зв'язку із недовірою до вакцини (а. с. 113), відповідач правомірно відмовив у прийнятті дитину до садочка без висновку лікарсько-консультативної комісії (при відсутності у дитини щеплень) про можливість відвідування дошкільного навчального закладу.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про дошкільну освіту" громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак мають рівні права на здобуття дошкільної освіти у закладах дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності, а також у сім'ї. Частиною п'ятою цієї ж статті передбачено, що діти можуть здобувати дошкільну освіту за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють: у закладах дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності; у структурних підрозділах юридичних осіб приватного і публічного права, у тому числі закладів освіти; у сім'ї — за сімейною (домашньою) формою здобуття дошкільної освіти; за допомогою фізичних осіб, які мають педагогічну освіту та/або професійну кваліфікацію педагогічного працівника, у тому числі які провадять незалежну професійну діяльність; за допомогою фізичних осіб — підприємців, основним видом діяльності яких є освітня діяльність.

У той же час згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" батьки несуть відповідальність за стан здоров'я дитини, її фізичний розвиток. Відповідно до положень статті 3 Конвенції про права дитини у всіх питаннях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращим інтересам дитини. При цьому, частиною другою статті 28 Закону України "Про дошкільну освіту" дитина має гарантоване державою право на безоплатну дошкільну освіту в державних і комунальних закладах дошкільної освіти.
Батьки мають право обирати одну із визначених форм здобуття їх дитиною дошкільної освіти, але держава, з метою дотримання прав дитини на дошкільну освіту та забезпечення безпеки та здоров'я всіх дітей, встановлює певні правила для реалізації такого права.

Зважаючи на це, завданням держави є забезпечення дотримання оптимального балансу між реалізацією права дитини на дошкільну освіту та інтересами інших дітей. У справі, яка переглядається, індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення матір'ю дитини при збереженні обсягу прав дитини на здобуття освіти, у тому числі в дошкільних закладах освіти, протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, інших батьків та їх дітей, які провели у встановленому державою порядку щеплення, зокрема перед направленням дітей до навчального закладу для здобуття освіти. Внаслідок встановлення такого балансу досягається мета — загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров'я, що гарантовано статтями 3, 27 та 49 Конституції України.

Європейський суд з прав людини висловлював думку, що обов'язкове щеплення, як примусовий медичний захід, є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до приватного життя особи, що включає в себе фізичну та психологічну недоторканість особи. Порушення фізичної недоторканості заявника можна вважати виправданим дотриманням цілей охорони здоров'я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційного захворювання (параграф 33, 36 рішення у справі "Соломахін проти України" від 15 березня 2012 року, заява N 24429/03).
Вимога про обов'язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров'я, а також здоров'я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об'єктивні підстави — тобто було виправданим.
За обставинами цієї справи право малолітнього сина позивача на освіту у дошкільному навчальному закладі було з огляду на суспільні інтереси тимчасово обмежено (до проведення щеплення, покращення епідеміологічної обстановки, отримання позитивного висновку лікарсько-консультативної комісії) у зв'язку із тим, що сама позивач, не довіряючи якості вакцини (належним чином не мотивувавши свою недовіру або неможливість застосувати ту вакцину, якій вона довіряє), не дотрималась календаря обов'язкових щеплень і відмовилась від чергового щеплення дитини.

З повним текстом рішення можливо ознайомитися: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81652333

Вказане рішення для правників є цікавим як з матеріальної, так і з процедурної точок зору. Зокрема, суд наголосив, що у разі відсутності щеплення в дитини, заклади освіти мають цілковите право не допускати таку дитину до навчання/відвідування, проте якщо була дотримана певна процедура, отримані у встановленому порядку висновки про здоров’я дитини, то навчальний заклад не в праві відмовити у допуску до навчання.

Більше про права та обов’язки дитини, її законних представників при проведенні профілактичних щеплень, поствакцинальні ускладнення, законність обмеження деяких прав невакцинованої дитини дізнайтеся в системному огляді законодавства, національної судової практики та тематичної практики ЄСПЛ під час курсу «Дитина в медичних правовідносинах», що відбудеться у Вищій школі адвокатури НААУ 1-2 серпня 2020 р.

Деталі та реєстрація: https://www.hsa.org.ua/dvodennyj-navchalnyj-kurs-dytyna-u-medychnyh-pravovidnosynah/
Онлайн – трансляція: https://www.hsa.org.ua/dvodennyj-navchalnyj-kurs-dytyna-u-medychnyh-pravovidnosynah-2/