Стаття 3 Конвенції & стаття 8 Конвенції

ЄСПЛ зауважує, що якщо спосіб поводження з особою під час особистого обшуку (тут проведення обшуку з роздяганням) не підпадає під ознаки поводження, вказаного у статті 3 Конвенції (хоча й викликав стрес та напруження), то такі втручання доцільно розглядати за статтею 8 Конвенції. Вимога пройти обшук із роздяганням – втручання за статтею 8 Конвенції.

Відносно полярним прикладом є справа Gutsanovi v. Bulgaria, де констатовано порушення як статті 3 Конвенції, так і статті 8 Конвенції. У цій справі проведення обшуку і вилучення майна у помешканні особи, що мало надмірний характер, та перевищувало ступінь тяжкості (вранішня година втручання, участь спецпризначенців у балаклавах, застосування відповідного обсягу сили, присутність дружини підозрюваного і малолітніх дітей, не врахування характеру кримінального правопорушення тощо) було порушенням статті 3 Конвенції. Загальний характер обшуку та його проведення без попереднього судового дозволу і ефективного подальшого судового контролю було порушенням статті 8 Конвенції.

Стаття 6 Конвенції & стаття 8 Конвенції

Щодо використання доказів, отриманих за допомогою незаконного обшуку та конфіскації, ЄСПЛ не висловлюється стосовно їх прийнятності, що є предметом регулювання національного законодавства, а перевіряє чи було провадження, включно зі способом отримання доказів, справедливим в цілому. Порушення іншого захищеного Конвенцією права, зокрема статті 8 Конвенції, передбачає перевірку законності і справедливості судового розгляду у значенні статті 6 Конвенції.

У контексті статті 6 Конвенції акцентується увага, зокрема на адвокатській таємниці. ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що переслідування представників юридичної професії – це удар у саме серце конвенційної системи.

Для прикладу, у справі Khodorkovskiy and Lebedev v. Russia влада, провівши обшук у офісі адвоката і вилучивши професійні документи, умисно втрутилась у конфіденційність спілкування між адвокатом та його підзахисним, що не було виправдано вагомими причинами. Державні органи не надали жодного пояснення щодо характеру інформації, якою мав володіти адвокат, і її значення для розслідування. Вони також не встановлювали, чи існували інші способи отримати цю інформацію. На момент постановлення наказу про проведення обшуку проти самого адвоката не було жодних підозр. Обшук у офісі адвоката не супроводжувався належними процесуальними гарантіями, зокрема, незважаючи на чинні законодавчі положення, не було судового дозволу на його проведення. За таких обставин оспорювані обшук і вилучення майна були свавільними та несумісними з пунктом 1 та підпунктом «с» пункту 3 статті 6 Конвенції.

Щодо участі понятих, присутніх при проведенні обшуку, у розгляді кримінальних проваджень в суді (їх допиту) ЄСПЛ зауважує, вони не є свідками сторони обвинувачення або сторони захисту, оскільки, на відміну від свідків, вони не обізнані про обставини справи, вину чи невинуватість обвинуваченого тощо. Відсутність понятих під час судового розгляду не порушує гарантії пункту 1 та підпункту «d» пункту 3 статті 6 Конвенції, оскільки їх свідчення обмежені способом проведення слідчих дій та, по суті, є доказами, які не мають відношення до справи. Водночас, в окремих випадках їх присутність на слуханні буде необхідною, наприклад, якщо національні суди покладаються на їх свідчення в значній мірі або коли їх свідчення в суді можуть вплинути на результат кримінального провадження щодо особи.

Стаття 10 Конвенції & стаття 8 Конвенції

Для прикладу у справах Ernst and Others v. Belgium, Saint-Paul Luxembourg S.A. v. Luxembourg, Roemen and Schmit v. Luxembourg ЄСПЛ наводить висновки щодо процедури проведення обшуків і вилучень майна, зокрема в журналістів, що становить втручання в їх свободу вираження поглядів та у повагу до приватного життя, та, відповідно, є порушенням статей 8, 10 Конвенції, як окремо, так і у їх взаємозв’язку.

Стаття 13 Конвенції & стаття 8 Конвенції

ЄСПЛ зауважує, що сама можливість дисциплінарного провадження проти поліцейських, які провадили обшук, не становить ефективного засобу правового захисту з точки зору Конвенції. У випадку втручання у право на повагу до житла засіб правового захисту буде ефективним, якщо заявник мав доступ до провадження, котре дозволяло оскаржити законність обшуку та отримати відшкодування.

В окремих випадках навіть притягнення до відповідальності працівників поліції за дії під час обшуку та отримання незначної компенсації постраждалими від втручання в їх право на повагу до приватного життя не охоплює ефективності відшкодування у розумінні статті 13 Конвенції.

Щодо поєднання статті 13 Конвенції зі статтями 3 і 8 Конвенції, то у справі Gutsanovi v. Bulgaria ЄСПЛ зауважив, що ні скаргу в межах кримінального провадження, ні позов проти держави про відшкодування шкоди не можна вважати достатніми засобами внутрішньоправового захисту. Факт завдання психологічних страждань особі не становив кримінального правопорушення згідно з національним правом, що презюмувало ймовірну поразку скарги у межах кримінального провадження з боку заявників. Вони не мали жодного засобу внутрішньоправового захисту від нелюдського або такого, що принижує гідність поводження, а також свого права на повагу до помешкання.

Джерело: «Практика Європейського суду з прав людини за статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року [кримінальний процесуальний аспект: обшук] – тематична добірка практики ЄСПЛ, підготовлена Ольгою Саленко, кандидатом юридичних наук, доцентом, науковим консультантом відділу систематизації практики ЄСПЛ та підготовки запитів до ЄСПЛ департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду за загальною редакцією Расіма Бабанли, доктора юридичних наук, керівника департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду.

Посібник* доступний для ознайомлення і завантаження за посиланням: https://cutt.ly/73e7cGY

Olga Salenko Расім Бабанли (Rasim Babanly)