«Smirnov v. russia» (заява № 71362/01): безпідставний обшук та виїмка в помешканні адвоката без дотримання гарантій – порушення Конвенції

Рішення ЄСПЛ у справі «Smirnov v. russia» (заява № 71362/01) від 07.06.2007 р.

https://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-80953 (англ.)

Обставини справи. Заявник був юристом. У його квартирі булу проведено обшук; ряд документів і центральний блок його комп’ютера були вилучені. Вони були долучені як «речовий доказ» у кримінальній справі, в рамках якої заявник діяв як представник відповідача. Він подав скаргу до суду, де заявив про порушення прав його клієнта на захист внаслідок такого втручання. Суд скаргу відхилив, пославшись на те, що обшук у його квартирі був обґрунтований, і процедуру обшуку порушено не було, а також, що наказ про вилучення предметів не підлягав судовому перегляду. Заявник також подав цивільний позов про відшкодування збитків, який не було розглянуто. Заявнику було повернуто записник і деякі документи, крім комп’ютера.

Оцінка ЄСПЛ. Самому заявникові не висунули обвинувачень та не підозрювали його у вчиненні правопорушення або протиправних діях. З іншого боку, заявник надав документи, у яких йшлося про те, що в різний час він представляв інтереси чотирьох осіб у кримінальній справі, у зв’язку з якою й було ухвалено рішення про проведення обшуку. За цих обставин ЄСПЛ зауважив, що в момент ухвалення рішення про проведення обшуку у квартирі заявника ніяких спроб захистити матеріали, які мали відношення до адвокатської таємниці, не зробили.

Ордер на обшук містив досить широкі формулювання й загальне посилання на «будь-які предмети або документи, що могли становити інтерес для розслідування кримінальної справи», без будь-яких обмежень. Рішення про проведення обшуку не містило інформації щодо розслідування кримінальної справи, причин обшуку й того, чому він міг сприяти одержанню предметів і документів, що «становили інтерес» для розслідування кримінальної справи. Після того, як міліція увійшла у квартиру заявника, останньому запропонували «добровільно видати документи, що стосувалися акціонерного товариства Т. та федеральної промислової групи Р.». Однак ані ордер, ані усні заяви міліції не містили пояснень, чому документи, що стосувалися робочих питань цих компаній, у яких заявник не обіймав ніякої посади, мали б бути виявлені в його квартирі. Наступний (ex post factum) судовий розгляд не заповнив прогалини в обґрунтованості ухвалення ордеру про проведення обшуку. ЄСПЛ дійшов висновку, що національні органи влади знехтували своїм зобов’язанням навести «важливі й достатні» мотиви для надання ордеру на обшук.

Щодо способу проведення обшуку ЄСПЛ, крім іншого, зауважив, що надто широке формулювання рішення про проведення обшуку надало міліції необмежену свободу дій у визначенні того, які документи «становили інтерес» для розслідування в кримінальній справі. Вилучені документи і предмети не обмежувалися лише тими, які мали відношення до справ двох приватних компаній. Були вилучені записник, системний блок комп’ютера й інші матеріали, зокрема довіреність клієнта на захист його інтересів в одному цивільному провадженні, не пов’язаному з кримінальною справою, та проєкт службової записки, пов’язаної ще з однією справою тощо. При здійсненні обшуку не було забезпечено гарантій адвокатської таємниці (заборону на вилучення предметів і документів, що містили адвокатську таємницю, спостереження за проведенням обшуку з боку незалежного спостерігача тощо). ЄСПЛ дійшов висновку, що проведений обшук був зазіханням на професійну таємницю адвоката такою мірою, яка не відповідала жодній законній меті, яку він міг переслідувати.

Висновок. Порушення статті 8 Конвенції.

Прим. у контексті проведення обшуків у помешканні адвоката чи іншому його володінні релевантними до уваги є наведені вище приклад рішення «Khodorkovskiy and Lebedev v. russia» та нижче приклад рішення «Roemen and Schmit v. Luxembourg».

Джерело: «Практика Європейського суду з прав людини за статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року [кримінальний процесуальний аспект: обшук] – тематична добірка практики ЄСПЛ, підготовлена Ольгою Саленко, кандидатом юридичних наук, доцентом, науковим консультантом відділу систематизації практики ЄСПЛ та підготовки запитів до ЄСПЛ департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду за загальною редакцією Расіма Бабанли, доктора юридичних наук, керівника департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду.

Посібник* доступний для ознайомлення і завантаження за посиланням: https://cutt.ly/73e7cGY