«Sher and Others v. the United Kingdom» (заява № 5201/11): національні органи влади мали право вважати наступне «втручання» в право заявників на повагу до приватного життя і помешкання «необхідним у демократичному суспільстві»

Рішення ЄСПЛ у справі «Sher and Others v. the United Kingdom» (заява № 5201/11) від 20.10.2015 р. https://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-158032 (англ.)

Обставини справи. Заявники, громадяни Пакистану, були заарештовані та затримані у зв’язку з проведенням антитерористичної операції. У їхніх домівках протягом приблизно 10 днів проводилися обшуки згідно з рішеннями, які охоплювали великий перелік речей, включаючи листування, книги та електронне обладнання. Заявники залишалися під вартою загалом 13 днів. Згодом їх відпустили без пред’явлення обвинувачень. Заявники скаржилися, окрім іншого, на те, що в їхніх домівках було проведено обшуки згідно з рішеннями, які були необґрунтованими та мали широке формулювання.

Оцінка ЄСПЛ. У цій справі рішення на обшук було видано окружним суддею місцевого суду. Працівник поліції, який звернувся із запитом, підтвердив, що мав вагомі підстави вважати, що матеріал, виявлений у помешканнях за даними адресами, міг, ймовірно, мати велике значення для розслідування справи про тероризм, і суддя з цим погодився. Заявники не висловили припущень, що для ухвалення рішення про обшук не існувало вагомих підстав.

Ордер на обшук дійсно містив відносно широке формулювання. Водночас кожна справа має свою специфіку щодо переліку предметів, які можуть вилучатися працівниками правоохоронного органу в ході обшуку залежно від стверджуваних обвинувачень. Подібні до цієї справи випадки про підозру вчинення терористичного акту великого масштабу, виявилися особливо складними, оскільки попри існування достатніх доказів для обґрунтованої підозри в підготовці теракту, відсутність конкретики щодо того, якого характеру може бути напад, або на кого і де саме, позбавляло можливості точно визначитися з тим, що саме потрібно знайти під час обшуку. Крім того, складність справ подібного роду може виправдовувати проведення обшуку на більш загальних умовах, ніж це дозволялося б за інших обставин. Значна кількість підозрюваних і використання кодових слів, як у даній справі, додало проблем поліції, яка намагалася до обшуку визначитися з характером речей і документів для пошуку. Також важливо, що ситуація була терміновою. Категорична вимога про детальний виклад в рішенні про обшук точної характеристики предметів для пошуку та їх вилучення могла негативно позначитися на ефективності розслідування, коли наявна небезпека для життя багатьох людей. У справах подібного роду поліції повинна дозволятися деяка гнучкість з тією метою, щоб уже в ході обшуку вирішувати, які предмети можуть бути пов’язаними з терористичною діяльністю, і вилучати їх для подальшого дослідження. І хоча обшук електронних приладів порушив особливо чутливі питання й вимагав, можливо, окремих гарантій захисту від надмірного втручання в персональні дані, обшуки подібного роду не були предметом скарг заявників. Сторони не надали доказів присутності або відсутності таких гарантій в англійському праві.

У цій справі також мало значення те, що заявники мали засоби правового захисту у зв’язку проведеними обшуками та вилученням предметів. Зокрема, вони могли звернутися до суду із заявою про судовий перегляд рішення про обшук ex post facto або із заявою про відшкодування збитків. Проте, заявники не намагалися оскаржити вилучення будь-якого окремого предмету, необґрунтованість такого вилучення тощо.

ЄСПЛ дійшов висновку, що рішення про обшук не було сформульовано надміру широко. Національні органи влади мали право вважати наступне «втручання» в право заявників на повагу до приватного життя і помешкання «необхідним у демократичному суспільстві» в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції.

Висновок. Відсутність, окрім іншого, порушення статті 8 Конвенції.

Джерело: «Практика Європейського суду з прав людини за статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року [кримінальний процесуальний аспект: обшук] – тематична добірка практики ЄСПЛ, підготовлена Ольгою Саленко, кандидатом юридичних наук, доцентом, науковим консультантом відділу систематизації практики ЄСПЛ та підготовки запитів до ЄСПЛ департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду за загальною редакцією Расіма Бабанли, доктора юридичних наук, керівника департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду.

Посібник* доступний для ознайомлення і завантаження за посиланням: https://cutt.ly/73e7cGY