«Buck v. Germany» (заява № 41604/98): обшук житлових та службових приміщень у зв'язку з порушенням правил дорожнього руху, вчиненим третьою особою – порушення Конвенції

Рішення ЄСПЛ у справі «Buck v. Germany» (заява № 41604/98) від 28.04.2005 р. https://cutt.ly/N8s7LQa (англ.)

Обставини справи. Син заявника був оштрафований за перевищення швидкості під час керування автомобілем, що належав компанії, власником якої був заявник. Під час розгляду справи в суді син заявника не визнав своєї вини, оскільки інші особи з компанії могли керувати автомобілем в той день. Заявник був викликаний до суду як свідок, але він відмовився свідчити про свого сина. Також заявник відмовився свідчити про своїх співробітників. Міліція клопотала перед судом про витребування відповідних даних та проведення обшуку у житлових та службових приміщеннях заявника. Судом було ухвалено рішення про проведення обшуку, який було невідкладно проведено. Під час обшуку були вилучені різні документи, в тому числі особисті справи працівників, які були повернуті заявнику наступного дня. Заявник оскаржив рішення про обшук і вилучення речей, але його скарга була відхилена судом.

Оцінка ЄСПЛ. ЄСПЛ, враховуючи відповідні критерії своєї практики, зауважив, що правопорушення, у зв’язку з яким було надано дозвіл на виконання відповідних слідчих дій, полягало у звичайному порушенні правил дорожнього руху. Крім того, йшлося лише про притягнення до адміністративної відповідальності особи, котру раніше не притягали до відповідальності за порушення правил дорожнього руху. ЄСПЛ також зазначив, що хоча відповідне правопорушення було вчинене під час керування автомобілем компанії, що було власністю заявника, провадження, у ході якого були проведені обшук та виїмка, було порушене не щодо самого заявника, а стосовно його сина, тобто третьої особи.

Насамкінець ЄСПЛ зауважив, що публічність обшуку житла та офісних приміщень заявника у місті з чисельністю населення приблизно 10 тис. мешканців могла негативно вплинути на репутацію заявника та його компанії. Важливо, що сам заявник не був підозрюваним у вчиненні будь-якого правопорушення чи злочину.

Аналізуючи обставини справи, зокрема той факт, що дозвіл на відповідні обшук та виїмку надано у зв’язку з незначним правопорушенням, яке вчинила третя особа, але він поширювався на приватне житло заявника, ЄСПЛ констатував, що втручання не було відповідним меті, яку воно переслідувало.

Висновок. Порушення статті 8 Конвенції.

Джерело: «Практика Європейського суду з прав людини за статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року [кримінальний процесуальний аспект: обшук] – тематична добірка практики ЄСПЛ, підготовлена Ольгою Саленко, кандидатом юридичних наук, доцентом, науковим консультантом відділу систематизації практики ЄСПЛ та підготовки запитів до ЄСПЛ департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду за загальною редакцією Расіма Бабанли, доктора юридичних наук, керівника департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду.

Посібник* доступний для ознайомлення і завантаження за посиланням: https://cutt.ly/73e7cGY