«Keegan v. the United Kingdom» (заява № 28867/03): Примусове проникнення з метою обшуку в житло без належної поліцейської перевірки щодо його теперішніх мешканців – порушення ст. 8 Конвенції

Рішення ЄСПЛ у справі «Keegan v. the United Kingdom» (заява № 28867/03) від 18.07.2006 р.

https://cutt.ly/e3Vowzo (англ.)

https://cutt.ly/73VotfJ (укр.)

Обставини справи. Заявниками була сім’я Кіган. Приблизно о 7:00 ранку у будинок заявників проникли працівники поліції та провели обшук приміщень. Припускалось, що у будинку мешкала особа, котру розшукували у зв’язку з вчиненням розбою. Аби увійти до квартири, поліцейські пробили металевим тараном дірку у дверях. Виявивши, що у будинку мешкала сім’я Кіган, а не особа, яку розшукували, працівник, відповідальний за проведення операції, вибачився перед мешканцями і негайно віддав розпорядження відремонтувати пошкоджені двері.

Заявники звернулися з позовом проти місцевого відділу поліції, оскаржуючи грубе й недбале проведення обшуку. Вони стверджували, що зазнали глибокої тривоги і напруження, що підтверджувалось медичними висновками.

Заявники, посилаючись на статтю 8 Конвенції, скаржилися на силове проникнення працівників поліції в їхній дім, та стверджували, що всупереч статті 13 Конвенції не могли скористатися жодним ефективним засобом правового захисту.

Оцінка ЄСПЛ. ЄСПЛ погодився з висновками національних судів про те, що в діях працівників поліції не було ознак грубої недбалості та зауважив, що у компетентних органів могли бути певні причини для ухвалення рішення про обшук. Однак ці причини ґрунтувалися на хибному припущенні, якого можна було б уникнути, якби попередні слідчі дії були виконані належним чином. На думку ЄСПЛ, відсутність у діях працівників поліції такої ознаки, як груба недбалість, не була вирішальною обставиною для вирішення цієї справи. Адже Конвенція, за своєю суттю, спрямована на захист прав людини від будь-якого зловживання владою, незалежно від того, чому і як зловживання було допущено.

Проникнення у житло заявників не можна вважати пропорційним заходом для досягнення цілі розкриття злочину. Окрім того, що проникнення викликало у заявників глибоке відчуття страху і тривоги, воно ґрунтувалося на неналежній перевірці працівниками поліції інформації про те, що за відповідною адресою проживала підозрювана особа. Непропорційним слід вважати той обшук, який здійснювався без попереднього вжиття необхідних і доступних заходів щодо перевірки інформації. ЄСПЛ дійшов висновку, що у заявників не було доступних засобів домогтися відшкодування шкоди, заподіяної втручанням у їх права.

Висновок. Порушення статей 8 та 13 Конвенції.

Джерело: «Практика Європейського суду з прав людини за статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року [кримінальний процесуальний аспект: обшук] – тематична добірка практики ЄСПЛ, підготовлена Ольгою Саленко, кандидатом юридичних наук, доцентом, науковим консультантом відділу систематизації практики ЄСПЛ та підготовки запитів до ЄСПЛ департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду за загальною редакцією Расіма Бабанли, доктора юридичних наук, керівника департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду.

Посібник* доступний для ознайомлення і завантаження за посиланням: https://cutt.ly/73e7cGY