Правові особливості проведення обшуків у адвокатів [приклади релевантної практики ЄСПЛ]
Поняття «житло» у значенні пункту 1 статті 8 Конвенції охоплює не лише житло приватних осіб, але й офіси адвокатів та юридичних компаній (Niemietz v. Germany, п.п. 30–33).
Факт здійснення обшуку в офісі адвоката зумовлює розгляд цього питання у контексті втручання в «приватне життя», «житло» та «кореспонденцію» (Golovan v. Ukraine, п. 51 ; Wolland v. Norway, п. 52 та інші).
До обшуку у помешканні адвоката чи іншому його володінні прикметними є загальні висновки ЄСПЛ щодо таких заходів («згідно із законом», «необхідність у демократичному суспільстві», переслідування законних цілей, дотримання принципу пропорційності, наявність «спеціальних процесуальних гарантій», доступність до «ефективного контролю» тощо), за винятком окремих специфічних гарантій, зумовлених особливостями професії адвоката (Iliya Stefanov v. Bulgaria та інші).
Проведення обшуку у помешканні адвоката чи іншому його володінні має бути предметом дуже чіткого і точного правового регулювання (Petri Sallinen і and Others v. Finland, п. 90; Wolland v. Norway, п. 62).
Обшук у помешканні адвокатів чи іншому його володінні може супроводжуватись особливими процесуальними гарантіями, проте бути непропорційним щодо переслідуваної законної мети56. ЄСПЛ бере до уваги обсяг документів, котрі мали дослідити державні органи, час, який вони на це витратили, а також ступінь незручностей, які довелось пережити особі (Wolland v. Norway, п. 80).
Проведення обшуку у помешканні адвоката чи іншому його володінні має відбуватися за рішенням суду, яке, у свою чергу, має містити достатню інформацію щодо мети обшуку, його обсягу, бути розумно обмеженим та враховувати особливості інформації, захищеної професійною таємницею тощо (Kolesnichenko v. russia, п.п. 32-35; Iliya Stefanov v. Bulgaria, п.п. 39-44; Smirnov v. russia, п. 48; Aleksanyan v. russia, п. 216; Wieser і Bicos Beteiligungen GmbH v. Austria, п. 57; Tamosius v. the United Kingdom; Robathin v. Austria, п.44; André and Another v. France; Särgava v. Estonia.). ЄСПЛ констатує порушення статті 8 Конвенції через відсутність судового рішення про обшук і ефективного наступного судового контролю (Heino v. Finland, п. 45).
Обшук в адвокатському бюро, інших приміщеннях адвоката може порушувати професійну таємницю, котра є основою довірчих стосунків між адвокатом і його клієнтом (André and Another v. France, п. 41; Särgava v. Estonia). Важливість адвокатської таємниці підкреслюється у контексті статті 6 Конвенції. ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що переслідування представників юридичної професії – це удар у саме серце конвенційної системи.
Також ЄСПЛ зауважує про захист адвокатської репутації. Роль, яку відіграють адвокати у захисті прав людини, є причиною того, чому обшуки у належних їм приміщеннях мають бути предметом особливо суворого контролю (Heino v. Finland, п. 43; Kolesnichenko v. russia, п. 31). Недотримання відповідних процесуальних гарантій під час проведення обшуку і вилучення речей у помешканні адвоката чи іншому його володінні зумовлює порушення статті 8 Конвенції (Wieser і Bicos Beteiligungen GmbH v. Austria, п.п. 66–68). Важливою гарантією дотримання адвокатської таємниці є те, що захист конфіденційних документів адвоката здійснюється суддею (Tamosius v. the United Kingdom).
Проведення обшуку в офісі адвоката чи іншому його володінні повинно відбуватися під наглядом та за участі кваліфікованого, незалежного юриста, пов’язаного з адвокатською таємницею, завданням якого є виявлення та попередження вилучення під час обшуку тих документів, які охороняються адвокатською таємницею, а також запобігання подальшим можливим втручанням в адвокатську таємницю (Iliya Stefanov v. Bulgaria; Golovan v. Ukraine, п.п. 62–65; Tamosius v. the United Kingdom).
Наприклад, у справі Iliya Stefanov v. Bulgaria під час обшуку в офісі адвоката були присутні лише двоє понятих, які не мали юридичної освіти. На думку ЄСПЛ, сумнівно, що вони могли ідентифікувати, які матеріали охоплювалися адвокатською таємницею, а які ні. Їхня присутність не забезпечила гарантії від надмірного втручання в професійну таємницю заявника.
Водночас проникнення у житло у присутності голови спілки адвокатів є «спеціальною процесуальною гарантією», але не є достатнім заходом для абсолютного гарантування права на повагу до приватного життя (Roemen і Schmit v. Luxembourg, п. 69; André and Another v. France, п.п. 42-43).
Важливою гарантією є наявність механізму для розмежування інформації, що охоплюється адвокатською таємницею, від будь-якої іншої, та подальше повернення або знищення носіїв такої інформації. Наприклад, у справі Wolland v. Norway (відсутнє порушення), ЄСПЛ наголосив, що заявнику були доступні електронні документи, доки тривав обшук, а жорсткий диск і ноутбук йому повернули через два дні після проведення первинного обшуку у його приміщенні.
У справі Sérvulo & Associados — Sociedade de Advogados, RL v. Portugal (відсутнє порушення) суддя, який оцінював законність проведення обшуку, наказав видалити з вилучених комп'ютерних файлів та електронних листів записи, які він визначив як захищені професійною таємницею. Водночас у справі Vinci Construction і GTM Génie Civil et Services v. France (констатовано порушення) суддя, який мав розглядати скаргу на вилучення захищених адвокатською таємницею документів, не вирішив, що робити з документами після їх детального вивчення, та не розглянув питання пропорційності й можливості їх повернення адвокату. Див. також рішення Saber v. Norway.
Проведення обшуку у помешканні адвоката чи іншому його володінні може стосуватись правопорушення, до якого адвокат непричетний, або, навпаки, пов'язаного із ним. У першому випадках такі обшуки мають на меті обійти труднощі у збиранні доказів правоохоронними органами (André and Another v. France, п. 47) всупереч адвокатській таємниці (Smirnov v. russia, п.п. 46, 49).
Обшук у адвокатському бюро в рамках кримінального провадження проти третьої особи, навіть переслідуючи закону мету, може непропорційно посягати на професійні привілеї адвоката (Niemietz v. Germany, п. 37). Див. також рішення ЄСПЛ у справі Saber v. Norway (справа щодо адвокатської таємниці, фільтрації відповідної інформації та правового кейсу з приводу обшуку / огляду поліцією мобільного телефону підзахисного – заявник у справі. У другому випадку примітними є висновки ЄСПЛ, наведені у справі Tamosius v. the United Kingdom. Заявник підозрювався у сприянні податковим махінаціям деяких своїх клієнтів. У зв'язку з цим у його офісі було проведено обшук та вилучено ряд документів, які, на його думку, були захищені адвокатською таємницею. Проте оскільки цей обшук супроводжувався рядом процесуальних гарантій, включаючи достатню визначеність судового рішення, яким було надано право на обшук, чітку заборону на вилучення документів, захищених адвокатською таємницею, а також можливістю оскаржити в суді їх вилучення та потенційно вимагати відшкодування шкоди, ЄСПЛ не знайшов порушення прав заявника.
Конвенція не забороняє накладання на адвокатів певних зобов’язань, котрі можуть стосуватись їхніх відносин з клієнтами. Це стосується, зокрема, наявності достовірного доказу причетності адвоката до скоєння злочину, або стосовно намагань подолати певні незаконні практики. Однак, ЄСПЛ наголосив, що вкрай важливо забезпечити суворі рамки для таких заходів. У кожному випадку заходи з боку правоохоронних органів щодо адвокатів мають бути чітко обмеженими, оскільки адвокати посідають центральне місце в здійсненні правосуддя, і їхній статус посередників між підсудними та судами дозволяє кваліфікувати їх як служителів закону (André and Another v. France, п. 42).
Окремої уваги потребують висновки ЄСПЛ щодо обшуків, проведених у юридичних компаніях, які відповідали вимогам Конвенції (Jacquier v. France і Wolland v. Norway).
Питання обшуків у адвокатських офісах тісно пов’язане з кореспонденцією адвокатів (Särgava v. Estonia).
Обшуки у адвокатських бюро можуть бути спрямовані на розкриття журналістських джерел (Roemen і Schmit v. Luxembourg, п.п. 64–72). У рішенні Roemen і Schmit v. Luxembourg ЄСПЛ встановив, що при здійсненні обшуку в офісі адвоката з метою викриття джерел інформації його клієнта-журналіста було не лише порушено право адвоката на приватне життя в розумінні статті 8 Конвенції, але й право, гарантоване статтею 10 Конвенції, щодо його клієнта.
Джерело: «Практика Європейського суду з прав людини за статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року [кримінальний процесуальний аспект: обшук] – тематична добірка практики ЄСПЛ, підготовлена Ольгою Саленко, кандидатом юридичних наук, доцентом, науковим консультантом відділу систематизації практики ЄСПЛ та підготовки запитів до ЄСПЛ департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду за загальною редакцією Расіма Бабанли, доктора юридичних наук, керівника департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду.
Посібник* доступний для ознайомлення і завантаження за посиланням: https://cutt.ly/73e7cGY