Звільнення лікаря від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності не є реабілітуючою обставиною, яка виключає необхідність відшкодування шкоди, завданої пацієнту
Постанова Івано-Франківського апеляційного суду у справі № 344/10156/23 (провадження № 22-ц/4808/101/24) від 11 січня 2024 року
Обставини справи: Позвачка звернулася з позовом до КНП «Центральна міська клінічна лікарня Івано-Франківської міської ради» (далі – «Клінічна лікарня») про відшкодування шкоди, завданої здоров’ю внаслідок вчинення кримінального правопорушення. В обґрунтування позову зазначила, що 18.03.2020 р. лікар («Третя особа»), виконуючи її оперативне лікування операцію «фронтотомія справа», допустив неналежне виконання своїх обов’язків лікаря при наданні їй медичної допомоги внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило для неї тяжкі наслідки.
Надалі, після проведеного 18.03.2020 р. оперативного втручання лікар, не дотримуючись положень розділу «критерії ефективності лікування» та відповідного протоколу, не проводив оцінки результатів її лікування, що призвело до передчасного припинення її перебування в стаціонарі медичного закладу в умовах цілодобового спостереження, що забезпечувало вчасне виявлення, настання ускладнень від її лікування і хірургічного втручання.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду лікаря звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.140 КК України у зв’язку із закінченням строків давності та закрито кримінальне провадження відносно нього. Її цивільний позов залишено без розгляду.
Посилаючись на те, що діями лікар їй завдано збитків, непоправимих для її здоров’я, які в юридичному виразі підпадають під матеріальну та моральну шкоду, а Клінічна лікарня є роботодавцем останнього, Позивачка просила стягнути з Відповідача: 15 209,56 грн витрат на лікування, 86 300 грн матеріальної шкоди та 8 000 000 грн моральної шкоди.
Рішенням Івано-Франківського міського суду задоволено частково позов: стягнуто з Відповідача на користь Позивачки матеріальну шкоду, завдану здоров’ю внаслідок вчинення кримінального правопорушення у розмірі 101 509,56 грн, що складається з: 15 209,56 грн витрат на лікування, 86 300,00 грн відшкодування втраченого заробітку, 3 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Позивачка оскаржила це рішення в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, не оспорюючи вірність встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи, посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду в частині вирішення вимоги щодо відшкодування моральної шкоди у повному розмірі, тобто 8 млн. грн.
Зміст рішення суду апеляційної інстанції
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права. На момент вчинення лікарем протиправних, за твердженням Позивачки, дій, останній перебував на посаді лікаря отоларинголога відділення хірургії голови та шиї Клінічної лікарні та виконував свої трудові обов’язки, в зв’язку з чим цивільно-правову відповідальність за спричинені лікарем збитки несе його роботодавець. Зобов’язання з відшкодування шкоди як майнової, так і моральної, є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб’єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. За своїм характером ці зобов’язання належать до роду недоговірних, тобто вони виникають поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов’язальних відносин.
У деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб’єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер, - права на медичну допомогу. У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії медичного працівника, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров’я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров’я та нормативним локальним актам. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України з відшкодування шкоди, апеляційний суд зауважує, що то саме на відповідача покладено обов’язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
На розгляді Івано-Франківського міського суду у 2022 р. перебувало кримінальне провадження за обвинуваченням лікаря у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст. 140 КК України. Позивачці у вказаному кримінальному провадженні було надано статус потерпілої. Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області задоволено клопотання захисника про закриття кримінального провадження і звільнення лікаря від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КК України в зв’язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження було закрито.
Згідно обвинувального акта, в ході вищевказаної операції «фронтотомія справа», внаслідок належного вивчення лікарем анатомічної будови фронтальної пазухи пацієнтки, без проведення відповідної передопераційної підготовки, не маючи в своєму розпорядженні рентгенівських знімків необхідного виду, в необхідній кількості і належної якості, що позбавило хірурга можливості вивчити будову фронтальної пазухи пацієнтки, і врахувати її особливості, і в зв’язку з цим зробити правильний вибір вірного місця прикладення сили для вскриття лобної пазухи і ступінь інтенсивності прикладених для цього зусиль, лікар в операційній кімнаті медичної установи своїми діями ушкодив задню стінку лобної пазухи, спричинивши її пошкодження у вигляді дірчастого перелому діаметром приблизно 0,5 см, оболонок та тканини головного мозку за ходом раневого каналу, внаслідок чого їй було завдано тяжких тілесних ушкоджень.
Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, в контексті розглядуваного правового інституту, не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинуватою у вчиненні злочину. У такому випадку КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально караного діяння, а тому вказані підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими.
Відповідно до Висновку за результатами клініко-експертної оцінки, отриманого під час досудового розслідування в кримінальному провадженні, експерти дійшли висновку, зокрема, що в ході оперативного втручання лікарями-хірургами допущено лікарську помилку: перфорацію задньої стінки лобної пазухи через невраховані особливості будови фронтальної пазухи. Направлення на третиний рівень лікування пацієнт здійснено без відповідних супровідних документів». Згідно Висновку експерта (експертиза за матеріалами справи) експертна комісія підсумувала, що у зв’язку із проведенням оперативного втручання 18.03.20р. у Позивачки виникло ушкодження задньої стінки лобної пазухи у вигляді дірчастого перелому діаметром приблизно 0,5 см., оболонок та тканини головного мозку за ходом ранового каналу. Між наявним кістковим дефектом (дірчастим переломом) задньої (внутрішньої) стінки лобної пазухи праворуч, який виник у Позивачки в ході оперативного втручання 18.03.20 р., та супроводжувався ушкодженням оболонок головного мозку й тканини головного мозку в його правій лобній частці, а в подальшому ускладнився розвитком у Позивачки набряку головного мозку, спостерігається прямий причинно-наслідковий зв’язок.
Суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що Позивачкою доведено як факт завдання їй шкоди саме діями третьої особи – лікарем, так і причинний зв’язок між такими діями третьої особи та негативними наслідками, які настали для її здоров’я (ушкодження оболонок головного мозку й тканини головного мозку в його правій лобній частці, що в подальшому ускладнилося розвитком у пацієнтки набряку головного мозку), та в ході розгляду справи стороною позивачки доведено наявність підстав для покладення на відповідача (який не є безпосереднім завдавачем шкоди, але зобов’язаний її відшкодувати в силу вимог закону, як роботодавець винуватця – заподіювача шкоди) обов’язку щодо відшкодування завданої шкоди.
Посилання Відповідача на відсутність встановленої вироком суду вини та відмову останнього щодо її визнання такі висновки суду першої інстанції не спростовують, оскільки потерпілою доведено факт завдання шкоди за його участю, що він є заподіювачем шкоди, наявність безпосереднього причинного зв`язку між проведеним оперативним втручанням і завданою шкодою, а відповідач є особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. У цій справі обов`язок щодо спростування доводів позивачки та доведення відсутності вини лікаря у завданні їй шкоди покладається на сторону Відповідача та третьої особи (оскільки вони заперечували проти позовних вимог), які будь-яких належних та допустимих доказів на спростування презумпції вини заподіювача шкоди та позиції позивача не надали.
Під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, тому вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Суд першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів, враховуючи, зокрема, поведінку лікаря як після проведеної ним 18.03.2020 р. операції, так і протягом судового розгляду цієї цивільної справи, дійшов вірного висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди у 3 000 000,00 грн буде справедливою сатисфакцією Позивачці за понесені (та існуючі на цей час) нею моральні страждання внаслідок допущення лікарської помилки при наданні їй медичної допомоги третьою особою, за її понівечене здоров`я і постійне відчуття загрози життю. Доводи апеляційної скарги Позивачки, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи в частині обсягу встановлених судом негативних наслідків щодо погіршення її стану здоров`я та в зв`язку з цим обсягу пережитих нею моральних страждань, що вплинуло на визначення моральної шкоди у значно меншому, ніж було заявлено нею розмірі, не заслуговують на увагу, оскільки саме на Позивачку покладено обов`язок довести глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також наявність інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування судом першої інстанції враховано вимоги розумності і справедливості та встановлено обставини справи на підставі наданих учасниками справи доказів.
Рішення суду першої інстанції залишено без змін.
З повним текстом постанови Івано-Франківського апеляційного суду можна ознайомитися за покликанням: http://tinyurl.com/mrx9phsp