Сама по собі обставина зменшення кількості пацієнтів після введення воєнного стану на території України не свідчить про неможливість роботодавця забезпечити лікаря роботою
Постанова Верховного Суду у справі №149/1089/22 (провадження №61-292св23) від 21 червня 2023 року
Короткий змість позовних вимог: у травні 2022 р. Позивачка звернулася до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» (далі – «Укрзалізниця»), у якому просила визнати незаконним та скасувати наказ директора виробничого структурного підрозділу «Санаторій «Медичний центр реабілітації залізничників» філії «Центр оздоровлення та відпочинку» Укрзалізниці (далі - «Санаторій») від 22.04.2022 р. №55 про призупинення дії трудового договору з нею, зобов`язати нарахувати та виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.04.2022 р. по день фактичного допуску до роботи та стягнути на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона працює у Санаторії на посаді заступника директора з лікувальної роботи та за сумісництвом на посаді лікаря-невропатолога вищої категорії. З 24.02.2022 р. на всій території України введено воєнний стан.
Наказом директора Санаторію від 22.04.2022 р. №55 дію трудового договору з нею з 15.04.2022 р. призупинено до відновлення, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану, чим фактично її відсторонено від роботи. Підставою для винесення наказу зазначено відсутність умов для організації та виконання виробничого процесу санаторно-курортного лікування. Вважала наказ незаконним, таким, що носить дискримінаційний характер і порушує її право на працю. Зокрема вказувала, що місто Хмільник Вінницької області, де розташовано її робоче місце, не відноситься до зони бойових дій, не є окупованою територією, де є неможливим надання та виконання роботи за її трудовим договором. Відсутність умов для організації та виконання виробничого процесу санаторно-курортного нічим не підтверджена та спростовується роботою інших працівників у цьому закладі. До того ж вона виконувала роботу не тільки заступника директора з лікувальної роботи, а ще й лікаря-невропатолога вищої категорії, яка є необхідною для функціонування закладу. Внаслідок порушення її права на працю їй завдано моральну шкоду, розмір якої вона визначала в 10 000,00 грн.
Зміст оскаржених судових рішень. Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 17.08.2022 р., залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 01.12.2022 р. позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ директора Санаторію №55 від 22.04.2022 р. про призупинення дії трудового договору з 25.04.2022 р. з заступником директора з лікувальної роботи та лікарем-невропатологом вищої категорії (внутрішній сумісник) – Позивачкою. Зобов'язано Укрзалізницю нарахувати та виплатити Позивачці середній заробіток за період з 25.04.2022 р. по день фактичного допуску до роботи як оплату за час вимушеного прогулу. У задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Визнаючи наказ про призупинення дії трудового договору незаконним та зобов`язуючи Відповідача виплатити Позивачці середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що Відповідач не довів, що на час видачі наказу існували обставини, які виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, тобто, що існувала абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника виконувати її.
Мотиви та висновок Верховного Суду. Фактичні обставини, встановлені судами. Позивачка працює на посаді заступника директора з лікувальної роботи Санаторію та працює за внутрішнім сумісництвом на посаді лікаря-невропатолога вищої категорії (0,25 ставки). Указом Президента України з 24.02.2022 р. на території України введено воєнний стан.
З 07.03.2022 р. деяким працівникам та лікарям Санаторію, зокрема лікувально-діагностичного відділення, плавального басейну, стаціонарних відділень оголошено простій, з якого вони відкликані з 04.04.2022 р. Наказом директора Санаторію від 22.04.2022 р. №55 відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р., враховуючи відсутність умов для організації та виконання виробничого процесу з санаторно-курортного лікування, з 25.04.2022 р. призупинено дію трудового договору з Позивачкою.
Діяльність Санаторію регулюється Положенням про ВСП «Санаторій «МЦРЗ», затвердженим наказом філії «Центр оздоровлення та відпочинку» АТ «Укрзалізниця» від 29.09.2021 р. №040. Основним видом діяльності Санаторію є провадження діяльності з організації відпочинку та санаторно-курортного лікування, фізкультурно-оздоровча та спортивна діяльність, організація відпочинку та розваг, медична практика, інша діяльність у сфері охорони здоров`я.
Заступник директора з лікувальної роботи у своїй роботі керується посадовою інструкцією заступника директора з лікувальної роботи 1210.1, затвердженою директором Санаторію у 2021 р., з якою Позивачка ознайомлена 25.08.2021 р. Заступник директора з лікувальної роботи організовує, контролює роботу медичного персоналу, дає йому оцінку з точки зору якості та правильності медичних та санаторно-курортних послуг та лікування, які і є основним видом діяльності Санаторію.
Згідно з довідками Санаторію від 14.06.2022 р., за період з 01.03.2021 р. по 31.05.2021 р. було прийнято 572 пацієнти. З них: амбулаторних - 103, по путівках - 469. За період з 01.03.2022 р. по 31.05.2022 р. було прийнято 82 пацієнти. З них: амбулаторних - 44, по путівках - 37. У розрізі календарних місяців: березень - 0; квітень: амбулаторних - 22, по путівках - 5; травень: амбулаторних - 22, по путівках - 32. За період з 25.02.2022 р. по 14.06.2022 р. було прийнято 932 тимчасово-переміщені особи. У розрізі календарних місяців: лютий - 368, березень - 317, квітень - 174, травень - 59, червень - 14. Станом на 14.06.2022 р. у Санаторії перебуває 254 тимчасово-переміщені особи.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права. Указом Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 р., в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час. Згідно з п. 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.
15.03.2022 р. прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – «Закон № 2136-ІХ»), яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Частинами 1 та 2 Закону №2136-ІХ (тут і далі в редакції на час винесення оспорюваного наказу від 22.04.2022 р.) встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до ст. ст. 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Згідно з п. 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Відповідно до ст. 13 Закону №2136-ІХ, призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.
Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою. Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
У цій справі встановлено, що Позивачка працює на посаді заступника директора з лікувальної роботи Санаторію та за внутрішнім сумісництвом на посаді лікаря-невропатолога вищої категорії. До основних посадових обов`язків Позивачки на посаді заступника директора з лікувальної роботи належить організація і контроль роботи медичного персоналу. Призупиняючи дію трудового договору з Позивачкою на підставі ст. 13 Закону №2136-ІХ, Відповідач виходив з відсутності в нього умов для організації та виконання виробничого процесу з санаторно-курортного лікування. Разом з тим суди встановили, що як на час видачі оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору, так і на час розгляду справи, Санаторій здійснював свій основний вид діяльності та надавав медичні й санаторно-курортні послуги. До роботи були залучені 225 працівників. Дію трудових договорів Відповідач призупинив лише з Позивачкою та ще вісьмома працівниками (чотирма медичними сестрами та чотирма медичними сестрами з масажу).
Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вважав, що призупинення дії трудового договору з Позивачкою є незаконним, оскільки обставин неможливості Відповідача у зв`язку з військовою агресією проти України надати Позивачці роботу, а останній її виконувати в цій справі не встановлено. При цьому сама по собі обставина зменшення кількості пацієнтів санаторію після введення воєнного стану на території України не свідчить про неможливість Відповідача забезпечити Позивачку, яка обіймала посади заступника директора з лікувальної роботи та лікаря-невропатолога вищої категорії, роботою.
Також, установивши, що незаконні дії Відповідача позбавили Позивачку можливості працювати, суди обґрунтовано поклали на Відповідача обов`язок відшкодувати їй середню заробітну плату за час її перебування у вимушеному прогулі, тому доводи касаційної скарги про те, що такий обов`язок покладається на державу, що здійснює збройну агресію, в даному випадку безпідставні.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив. Рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишено без змін.
З повним текстом постанови Верховного Суду можна ознайомитися за покликанням: http://surl.li/kbire
Огляд судової практики підготувала Яна Бабенко, адвокат, член Центру медичного права ВША НААУ