Постанова Рівненського апеляційного суду у справі № 570/3055/22 (провадження № 22-ц/4815/103/24) від 25 січня 2024 року

Обставини справи: у серпні 2022 р. позивачка звернулася до суду з позовом про захист прав споживачів.

Позов мотивований тим, що 11.11.2021 вона звернулася в Центр лазерної косметології «Лазерхауз» (далі – «Центр») для проведення медичної процедури, а саме: лазерної епіляції і оплатила вартість послуги, проведеної у день звернення, а також здійснила авансовану оплату вартості такої ж послуги, яку їй повинні були надати в майбутньому на загальну суму 3732,00 грн.

На наступний день після проведення процедури лазерної епіляції її ноги (гомілки) почали нестерпно пекти і на них утворилися дрібні поодинокі пухирці, а після звернення до лікарів їй було діагностовано постопіковий дерматит, променевий опік обох гомілок (еритема) І-ІІ А ст. внаслідок застосування лазерної епіляції ЗС-гомілок.

Вказує, що на її звернення з приводу повернення коштів у зв’язку з неналежно наданими послугами відповідачка відмовилася повертати сплачені нею кошти.

Просила суд стягнути з відповідачки – ФОП, яка здійснює свою господарську діяльність із використанням торгової марки Центр лазерної косметології «Лазерхауз», суму оплати за неякісно надані послуги та аванс за наступні послуги в загальній сумі 3732,00 грн та моральну шкоду в сумі 5000,00 грн.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 17.10.2023 р. позов про захист прав споживачів задоволено частково: стягнуто з фізичної особи підприємця, яка використовує марку Центру лазерної косметології «Лазерхауз», на користь позивачки:

- суму оплати за неякісно надані послуги та аванс за наступні послуги в загальній сумі 3732 (три тисячі сімсот тридцять дві) гривні 00 копійок;

- моральну шкоду в сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Висновки суду апеляційної інстанції. Не погоджуючись із рішенням суду, ФОП оскаржила його в апеляційному порядку.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Судом встановлено, що 11.11.2021 позивачка отримала послуги лазерної епіляції у Центрі. У день звернення нею було оплачена вартість отриманих послуг, а також авансова вартість таких послуг, які мали бути надані в майбутньому. 13.11.2021 вона звернулася до лікаря дерматолога, яка діагностувала у неї постопіковий дерматит. На підтвердження вказаної обставини до позовної заяви долучено довідку лікаря від 13.11.2021.

Згідно консультаційного висновку спеціаліста лікаря-комбустіолога КП «Рівненська обласна клінічна лікарня» від 16.11.2021 р., у позивачки було діагностовано променевий опік обох гомілок (еритему) І-ІІ А ст. внаслідок застосування лазерної епіляції ЗС-гомілок.

За отримані у Центрі послуги позивачкою було сплачено 3732,00 грн, про що свідчить копія чеку № Л00000378266 від 11 листопада 2021 року.

У вказаному розрахунковому документі було відображено найменування суб’єкта господарювання – ФОП (відповідачка) та адреса.

Центром було змінено адресу здійснення господарської діяльності, а також було змінено суб’єкта господарювання (про що свідчить надана ним копія договору оренди нежитлового приміщення № 04-21/5 від 01.04.2021 р.) при цьому в самій програмі, через яку друкуються чеки, що підтверджують надання послуг не було змінено назву ФОП та адресу здійснення діяльності.

Згідно висновку спеціаліста лікаря-комбустіолога від 16.11.2021 року, у позивачки було діагностовано променевий опік обох гомілок (еритему) І-ІІ А ст. внаслідок застосування лазерної епіляції ЗС-гомілок. Вказаний медичний висновок містить кутовий штамп медичного закладу та печатку і заповнений на бланку форми первинної облікової документації, є належним та допустимим доказом, згідно вимог ст. ст. 77, 78 ЦПК України та не викликає сумнівів у своїх достовірності.

22.11.2021 позивачка звернулася до Центру із заявою про повернення їй коштів в сумі 2056 (дві тисячі п`ятдесят шість) грн у зв’язку з неналежно наданими послугами, на що 20.12.2021 отримала від Центру відмову.

Згідно ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв’язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

У цій справі між сторонами виникли договірні зобов’язання, оскільки послуги було надано позивачці відповідно до публічного договору, що зазначено, зокрема у долученому до позову чеку на оплату послуг.

Згідно п. 19 ч. 1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», продукція – будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право на те, щоб продукція за звичайних умов її використання, зберігання і транспортування була безпечною для його життя, здоров’я, навколишнього природного середовища, а також не завдавала шкоди його майну.

Пунктом 4 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Оскільки внаслідок неналежного надання Центром позивачці послуг лазерної косметології, було завдано шкоду її здоров’ю, висновок суду першої інстанції про порушення Центром договірних зобов’язань та обґрунтованість позовних вимог про повернення коштів за неякісно надані послуги в загальній сумі 3732,00 грн є правильним.

Доводи апеляційної скарги про безпідставність стягнення судом моральної шкоди у розмірі 3000 грн спростовуються обставинами справи та вимогами чинного законодавства, з огляду на наступне.

За загальним правилом зобов’язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб’єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому, одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і в немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов’язальних відносин).

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов’язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов’язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Статті 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Оскільки позивачці, в результаті неналежно отриманих послуг лазерної епіляції, було заподіяно моральну шкоду, яка виразилася в стражданнях, зумовлених необхідністю проходити лікування, висновок суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про відшкодування такої шкоди у розмірі 3000 грн є правильним.

При визначенні розміру моральної шкоди місцевим судом враховано характер і обсяг завданих позивачці страждань, а також вимоги розумності та справедливості.

Рішення суду першої інстанції було залишено без змін.

З повним текстом постанови Рівненського апеляційного суду можна ознайомитися за покликанням: https://tinyurl.com/mr3ekty9