Встановлення діагнозу та вибір конкретного способу і методу лікування не можуть бути заздалегідь і повністю регламентовані нормативними актами у сфері охорони здоров’я

Постанова Верховного Суду у справі № 761/15054/18 (провадження №51-2533км22) від 09 лютого 2023 року

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини. Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 10.01.2022 року лікаря-отоларинголога засуджено за ч. 1 ст. 140 КК до покарання у виді позбавлення права займатися лікарською діяльністю на строк 3 роки. На підставі п. 5 ст. 74 КК лікаря звільнено від покарання у зв`язку із закінченням строків давності. Постановлено стягнути з засудженого на користь потерпілого 23 660,36 грн на відшкодування матеріальної та 200 000 грн моральної шкоди.

Лікаря визнано винуватим та засуджено за те, що він, обіймаючи посаду провідного наукового співробітника відділення реконструктивно-відновлювальної хірургії ЛОР-органів ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України» (далі – «Інститут отоларингології»), маючи згідно диплому Київського медичного інституту освіту за спеціальністю «лікувальна справа», кваліфікацію «лікар» та вчене звання старшого наукового співробітника зі спеціальності «оториноларингологія», будучи доктором медичних наук, професором кафедри хірургічних хвороб (курс отоларингології), лікарем (провізором) - спеціалістом за спеціальністю «Отоларингологія», який згідно з п. «а» ч. 1 ст. 78 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (далі – «Основи») зобов’язаний надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу, 01.11.2016 р. близько 11:00 під час проведення оперативного втручання у приміщенні Інституту отоларингології неналежно виконав свої професійні обов’язки внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого – потерпілого.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 02.06.2022 р. апеляційну скаргу лікаря залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування постановлених у справі судових рішень та закриття кримінального провадження у зв’язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що постановлені щодо нього судові рішення не відповідають вимогам ст. 370 КПК, оскільки судові інстанції неправильно застосували закон України про кримінальну відповідальність. Вказує, що в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК. На його думку, місцевим судом не встановлено, які саме професійні обов’язки, що покладалися на нього, він виконав неналежним чином, а також вимоги яких нормативних актів ним порушено під час надання медичної допомоги потерпілому, відсутні (не встановлені) тяжкі наслідки хірургічного втручання та причинно-наслідковий зв’язок між його діями та наслідками (об`єктивна сторона). Звертає увагу на те, що висновок експерта №56-2017/о не відповідає вимогам ст. 101 КПК, складений некомпетентними експертами, які безпосередньо не оглядали потерпілого, а в основу висновку поклали результати огляду потерпілого лікарями, які не мають статусу експертів. Вважає висновок недопустимим та недостовірним доказом. Крім того, не погоджується з рішеннями судових інстанцій в частині задоволення позовних вимог потерпілого, вважаючи їх недоведеними. Стверджує, що апеляційна інстанція на зазначені порушення увагу не звернула та безпідставно залишила апеляційну скаргу без задоволення.

Мотиви та висновок Верховного Суду

Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 140 КК характеризується:

1) діянням (дією чи бездіяльністю) – невиконанням чи неналежним виконанням медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов’язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення; 2) наслідками у виді тяжких наслідків для хворого (ч. 1); 3) причинним зв’язком між вказаними діянням та наслідками.

Невиконання професійних обов’язків означає, що медичний або фармацевтичний працівник не вчиняє ті дії, які він в силу виконуваної роботи зобов’язаний був учинити. Неналежне виконання професійних обов’язків має місце у разі, коли медичний або фармацевтичний працівник виконує свої обов’язки не у повному обсязі, недбало, поверхово, не так, як цього вимагають інтереси його професійної діяльності.

Оскільки диспозиція ч. 1 ст. 140 має бланкетний характер, у кожному конкретному випадку має встановлюватися, які саме професійні обов’язки покладались на винну особу і які з цих обов’язків не виконані взагалі або виконані неналежним чином, вимоги яких конкретно нормативних актів (інструкцій, правил, вказівок тощо) порушено винним. При цьому необхідно враховувати, що встановлення діагнозу та вибір конкретного способу і методу лікування залежать від багатьох чинників, зокрема індивідуальних особливостей організму хворого, досягнень медичної науки і досвіду лікувальної діяльності, а тому не можуть бути заздалегідь і повністю регламентовані нормативними актами у сфері охорони здоров’я. Злочин вважається закінченим з моменту настання тяжких наслідків для хворого. Під тяжкими наслідками слід розуміти, наприклад, смерть людини, її самогубство, заподіяння потерпілому тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження, спричинення ятрогенного захворювання.

З показань потерпілого, а також його батька – свідка в суді першої інстанції видно, що з метою позбавитися проблеми з диханням носа, потерпілий звернувся до лікаря, який порекомендував проведення оперативного втручання – двосторонню гайморотомію. Після операції потерпілий відчував біль по усьому обличчю, з’явилося подвоєння в очах, про що скаржився лікарю, який запевнив його, що згодом все пройде, однак ці симптоми не зникали. У подальшому потерпілий почав обстежуватися у інших лікарів та з’ясувалось, що під час проведення лікарем операції по видаленню поліпу, було пошкоджено нижню стінку орбіти правого ока, яке змістилось до низу. Це призвело до ефекту подвоєння в очах. Крім того, при операції був пошкоджений лицевий нерв. У лютому 2017 р. потерпілому зробили повторну операцію, під час якої було встановлено титанову пластину, проте це не усунуло всіх негативних наслідків попередньої.

З дослідженого місцевим судом висновку судово-медичної комісійної експертизи №56-2017/0 зокрема, убачається, що 01.11.2016 р. потерпілому було проведено хірургічне лікування, а саме септопластика, вазотомія, двобічна гайморотомія; в ході проведення оперативного втручання мали місце дефекти в наданні медичної допомоги; на момент проведення експертизи у потерпілого мають місце наслідки оперативного втручання: на правій гайморовій пазусі у вигляді косоокості правого ока та диплопії (двоїння) при погляді догори цим оком, викликало стійку втрату загальної працездатності на 20%, відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості; на лівій гайморовій пазусі у вигляді нейропатії II гілки трійчастого нерву зліва, викликало стійку втрату загальної працездатності на 5%, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров`я. Ураховуючи те, що перелічені у висновку дефекти в наданні медичної допомоги та їх наслідки, є наслідком одного оперативного втручання, відсоток стійкої втрати загальної працездатності може враховуватись у своїй сукупності та становить 25%, що також відповідає тілесним ушкодженням середнього ступеня тяжкості. Дефекти, які були допущені під час оперативного втручання є незворотними.

Відповідно до 3 розділу посадової інструкції провідного наукового співробітника відділу запальних захворювань Лор-органів, дослідженої місцевим судом, до функціональних обов`язків лікаря, зокрема, входить надання висококваліфікованої діагностичної та лікувальної допомоги хворим із захворюваннями Лор-органів. Окрім того, згідно з п. «а» ч. 1 ст. 78 Основ на медичних працівників, зокрема, покладені професійні обов`язки - сприяти охороні та зміцненню здоров`я людей, запобіганню і лікуванню захворювань, надавати своєчасну та кваліфіковану медичну допомогу.

Судовими інстанціями, з урахуванням висновку експертів, достеменно встановлено, що тяжкі наслідки в потерпілого мали місце саме від проведеного лікарем оперативного втручання, а не внаслідок проведеної потерпілому в подальшому реконструкції нижньої стінки правої орбіти. Отже доводи в касаційній скарзі з цього приводу не є слушними.

У касаційній скарзі потерпілий не погоджуючись з висновком судово-медичної комісійної експертизи, наводить доводи про те, що суд безпідставно взяв його до уваги, оскільки, на його думку, цей висновок є недопустимим та недостовірним доказом. Проте таке твердження є неприйнятним. Зазначену експертизу було проведено з дотриманням Правил проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи та Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. року №6, експертами, які мають вищу кваліфікаційну категорію, відповідний стаж експертної роботи, мають право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення експертизи, були ознайомлені з передбаченими КПК правами та обов`язками експерта та попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Також, в ході проведення експертизи відповідно до зазначених Правил та Інструкції залучалися фахівці у відповідній галузі медицини для надання консультативних висновків, ретельно вивчалася медична документація потерпілого, був проведений його безпосередній огляд. На постановлені експертам питання надано вичерпні відповіді. У судовому засіданні експерти повністю підтвердили свій висновок, зазначивши, що саме внаслідок недбалості з боку лікаря при проведенні оперативного втручання потерпілому, були допущені дефекти в наданні медичної допомоги, що призвело до наслідків, зазначених у висновку. Цим показанням, а також висновку експертів №56-2017/0 місцевий суд надав належну оцінку, об`єктивних підстав не довіряти результатам експертиз та вважати їх висновки недостовірними у суду не було і цей висновок, як такий, що відповідає вимогам статей 101, 102 КПК, обґрунтовано взято до уваги та покладено в основу обвинувального вироку.

Заявлений у справі цивільний позов потерпілого вирішено відповідно до вимог статей 127-129 КПК, статей 22, 23, 1166, 1167 ЦК. У справі встановлено, що розмір матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню на користь потерпілого становить 23660, 36 грн - витрати, пов`язані з проведенням потерпілим оперативного втручання (реконструкція нижньої стінки правої орбіти, встановлення титанового імпланту) задля усунення дефектів, які були допущені лікарем в ході попередньої операції. Такий висновок відповідає фактичним обставинам провадження, установленим судом, та його підтверджено доказами, наявними у матеріалах провадження, зокрема, відповідною медичною документацією потерпілого, чеками, рахунком фактурою, видатковою накладною.

При визначенні розміру моральної шкоди суд урахував фізичні та моральні страждання потерпілого, наслідки, які настали у зв`язку з недбалими діями лікаря під час оперативного втручання та які є невідворотними (25% стійкої втрати загальної працездатності), а також конкретні обставини справи. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом також ураховані вимоги розумності та справедливості.

Вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду - залишено без змін.

З повним текстом постанови Верховного Суду можна ознайомитися за покликанням: https://cutt.ly/l8dHXp5

Огляд судової практики підготувала Яна Бабенко, член Центру медичного права ВША НААУ

Публікації Яни Бабенко:

• Прогулом вважається відсутність працівника не просто на робочому місці, а на роботі. https://cutt.ly/E8dJtkG
• Вина власника підприємства не входить до складу правопорушення, що є підставою для відшкодуванню моральної шкоди. https://cutt.ly/S8dJf8f