Травму потерпілої, яка є наслідком порушення позивачем правил безпеки дорожнього руху, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 1193 ЦК України, слід враховувати суду при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди цьому позивачу

Постанова Хмельницького апеляційного суду у справі №676/1723/19 (провадження №22-ц/4820/135/23) від 12січня 2023 року

Короткий зміст обставин справи: У березні 2019 р. позивачі звернулися до суду з позовом до Кам`янець-Подільської міської лікарні (далі – «Лікарня») про відшкодування шкоди, завданої працівником у зв`язку із смертю пацієнта.

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що 26.08.2016 р. водій (чоловік пацієнтки, Позивач 1), керуючи автомобілем, рухався по автомобільній дорозі Н-03 Житомир-Чернівці з міста Хмельницького до міста Кам`янець-Подільського Хмельницької області. Як пасажир з ним їхала його дружина (пацієнтка). Близько 14 год. 20 хв. автомобіль під керуванням Позивача 1 виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з іншим автомобілем. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля Hyundai Accent, дружина Позивача 1, отримала тяжкі та легкого ступеня тяжкості тілесні ушкодження. У зв`язку з вказаною ДТП потерпілу доставили до Ярмолинецької ЦРЛ, де їй була надана первинна допомога та виписано додому.

У той же день, 26.08.2016 р. через погіршення стану здоров`я її було госпіталізовано до Лікарні та призначено лікуючого лікаря, який перебуває у трудових відносинах з вищевказаним лікувальним закладом. 31.08.2016 р. через неналежну медичну допомогу пацієнтка померла в Лікарні.

На час смерті пацієнтка перебувала у шлюбі з Позивачем 1 , від шлюбу мають двоє синів: Позивач 2 та Позивач 3. Вироком суду Позивач 1 засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України.

В ході досудового та судового розслідування встановлено, що лікарями-хірургами Лікарні не була виконана оглядова рентгенографія органів черевної порожнини та грудної клітки, не проведене пальцеве дослідження прямої кишки з метою виявлення рідини в порожнині малого тазу, які передбачені п.п. 5.6 «Стандартів організації та професійно-орієнтованих протоколів надання допомоги хворим з хірургічною патологією органів живота та грудної клітини» МОЗ України від 07.10.2008 р., при погіршенні стану 30.08.2016 року лікарями недооцінений стан хворої, не враховані дані комп`ютерної томографії органів черевної порожнини, не проведені повторне УЗД органів черевної порожнини, повторний аналіз крові, не проведений консиліум лікарів з метою вирішення питання про необхідність оперативного втручання, своєчасно не проведений лапароцентез. Внаслідок цього несвоєчасно встановлено ушкодження - відрив брижі тонкого кишківника, який потребував негайного хірургічного лікування - лапаратомії, резекції фрагменту некротизованої тонкої кишки. Дана операція була проведена несвоєчасно, через 4,5 доби від моменту госпіталізації пацієнтки в Лікарню. Протягом цього часу у хворої розвинулись ускладнення - некроз стінки тонкого кишківника на протязі 50-60 см, перфорація стінки та фібринозно-гнійний перитоніт з ендогенною інтоксикацією, які виявились безпосередньою причиною смерті. При своєчасній діагностиці ушкодження брижі кишки, своєчасно проведеної операції можна було б врятувати життя пацієнтці. Тому між діями лікарів та смертю пацієнтки вбачається прямий причинний зв`язок. За фактом вчинення лікарями правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, порушено кримінальне провадження.

Вважаючи наявним причинний зв`язок між діями працівника Лікарні та смертю пацієнтки, Позивачі просили суд у рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю дружини та матері, стягнути з Відповідача (Лікарні) на їх користь по 200 000 грн. кожному.

Позиція суду першої інстанції. Рішенням суду першої інстанції позов Позивача 2 та Позивача 3 (дітей пацієнтки) до Лікарні про відшкодування шкоди, завданої працівником у зв`язку із смертю пацієнта, задоволено частково. Стягнуто з Лікарні на користь Позивача 2 та Позивача 3 у відшкодування моральної шкоди по 150 000 грн. кожному. Позивачу 1 у задоволенні позову відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що діяння, яке поставлено Відповідачу за провину, дійсно мало місце і працівники Лікарні винні в його вчиненні, навіть і за відсутності в їх діях складу кримінального злочину. Також суд вважав, що Позивачем 2 та Позивачем 3 доведено завдання моральної шкоди та наявність причинного зв`язку між незаконними діями Відповідача та завданою шкодою. Діти пацієнтки зазнали душевних та психічних страждань у зв`язку з протиправною поведінкою (неправомірними діями) працівників відповідача щодо їх матері, вони втратили матір, тому мають право на відшкодування моральної шкоди, з урахуванням принципів справедливості та розумності, оцінивши її розмір по 150 000 грн. кожному. Відповідно до вимог статей 1167, 1168, 1172 ЦК України Лікарня повинна відшкодувати шкоду, завдану її працівниками під час виконання ними своїх трудових (службових) обов`язків.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди у розмірі 200 000 грн. на користь чоловіка померлої, суд виходив з відсутності підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки між діями лікарів та несприятливим наслідком закритої травми живота пацієнтки, яка є наслідком порушення Позивачем 1 правил безпеки дорожнього руху, вбачається причинний зв`язок, що підтверджується висновком експертів №29-к від 08.11.2021 року.

Висновок апеляційного суду. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. У деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка стосується порушення суб`єктивного особистого немайнового права особи, - права на медичну допомогу. У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії медичних працівників, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта. Отже, надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправною поведінкою медичного працівника.

Згідно із частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Розмір відшкодування моральної шкоди законодавством не встановлений. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції, дав належну оцінку поведінці Відповідача, тривалості страждань Позивачів 1 і 2 та наслідкам надання медичної допомоги лікарями матері Позивачів. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог позивача про відшкодування їм з урахуванням принципів справедливості, розумності моральної шкоди у розмірі по 150 000 грн. кожному. З такими висновками погоджується й апеляційний суд.

Однак з висновком суду щодо відмови у стягненні моральної шкоди чоловікові померлої, колегія суддів не може погодитись. Встановивши фактичні обставини справи, надавши належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позову Позивача 1 з тих підстав, що між діями лікарів та несприятливим наслідком закритої травми живота пацієнтки, яка є наслідком порушення Позивачем 1 правил безпеки дорожнього руху, вбачається причинний зв`язок, що підтверджується висновком експертів №29-к від 08.11.2021 року.

Позивач 1 як чоловік померлої теж зазнав моральних страждань, які виявилися у душевних стражданнях, зумовлених смертю його дружини, що сталася при наданні медичної допомоги Відповідачем. При цьому працівниками лікарні в недостатньому об`ємі було виконано обстеження пацієнтки, не була виконана оглядова рентгенографія органів черевної порожнини та грудної клітки, не проведене пальцеве дослідження прямої кишки з метою виявлення рідини в порожнині малого тазу, які передбачені п. 5,6 «Стандартів організації та професійно-орієнтованих протоколів надання допомоги хворим з хірургічною патологією органів живота та грудної клітини» МОЗ України від 07.10.2008 р. При погіршенні стану 30.08.2016 р. лікарями недооцінений стан хворої, не враховані поява прискореного серцебиття та аритмії, не враховані дані комп`ютерної томографії органів черевної порожнини від 30.08.2016 р., не проведене повторне ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, повторний аналіз крові, не проведений консиліум лікарів з метою вирішення питання про необхідність оперативного втручання, своєчасно не проведений лапароцентез. Внаслідок цього несвоєчасно встановлено ушкодження - відрив брижі тонкого кишковика, який потребував негайного лікування - лапаратомії, резекції фрагменту некротизованої тонкої кишки. Закриту травма живота потерпілої, яка є наслідком порушення Позивачем 1 правил безпеки дорожнього руху, з урахуванням приписів частини 2 статті 1193 ЦК України, слід враховувати суду при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди Позивачу 1.

Зважаючи на зазначене, врахувавши принципи розумності, виваженості та справедливості колегія суддів дійшла висновку про відшкодування Відповідачем Позивачу 1 моральної шкоди, спричиненої смертю його дружини, в розмірі 50 000 грн. Суд першої інстанції ухвалив рішення в частині відмови у задоволенні позову Позивачу 1 з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим рішення суду в цій частині підлягає скасуванню. В решті рішення суду слід залишено без змін.

З повним текстом постанови Верховного Суду можна ознайомитися за покликанням: https://cutt.ly/m4F1y3S

Огляд судової практики підготувала Яна Бабенко, адвокат, член Центру медичного права ВША НААУ