Вирішальним доказом при розгляді питань щодо визнання батьківства/материнства є висновок судово-біологічного (судово-генетичного) дослідження (експертизи)

Постанова Львівського апеляційного суду у справі №466/1319/23 (провадження №22ц/811/1314/23) від 06 липня 2023 року

Обставини справи: Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання материнства. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 28.09.2022 р. вона самостійно народила дитину. До медиків після пологів не зверталася. Свідоцтво про народження дитини не виготовила. Вказує, що через тимчасовий розлад психічного здоров`я вона була госпіталізована у Львівську обласну клінічну психіатричну лікарню (далі – «Психіатрична лікарня»). Дитина залишилася під наглядом медиків. Зазначає, що орган опіки та піклування склав акт про виявлену дитину та на підставі ч. 2 ст. 135 СК України за письмовою заявою органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради (орган опіки та піклування ШРА ЛМР), на підставі рішення органу опіки та піклування про державну реєстрацію народження дитини та довідки закладу охорони здоров`я про вік дитини, зареєстрували народження її дитини. Згідно свідоцтва про народження дитина (син) народився у м. Львові, про що 13.12.2022 р. складено актовий запис №1232. Вказує, що у графі «матір дитини» не зазначено її дані, оскільки реєстрація дитини проводилась на підставі рішення органу опіки та піклування. Зазначає, що після нетривалої госпіталізації вона намагалася повернути дитину та в позасудовому порядку підтвердити факт народження дитини. Просила визнати її матір`ю дитини, внести відповідні відомості у свідоцтво про народження дитини; внести відомості до актового запису про народження сина, зазначивши дату його народження.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 04.04.2023 р. Позивачці було відмовлено у задоволенні позову.

Зміст рішення суду апеляційної інстанції. Судом встановлено, що Позивачка 04.11.2022 р. через нервовий зрив викликала швидку медичну допомогу. Лікарі карети швидкої допомоги забрали її з дитиною у Міську дитячу клінічну лікарню у м. Львові. Через тимчасовий розлад психічного здоров`я Позивачка була госпіталізована у Психіатричну лікарню. Дитина залишилася під наглядом медичних працівників у Міській дитячій клінічній лікарні.

Відповідно до ч. 2 ст. 135 СК України якщо батьки дитини невідомі, державна реєстрація її народження проводиться за рішенням органу опіки та піклування, яким визначається прізвище, власне ім`я, по батькові дитини і відомості про батьків. Орган опіки та піклування склав акт про виявлену дитину та за письмовою заявою органу опіки та піклування ШРА ЛМР, на підставі рішення органу опіки та піклування про державну реєстрацію народження дитини та довідки закладу охорони здоров`я про вік дитини, зареєстрував її народження.

У свідоцтві про народження дитини в графі «матір дитини» не зазначено дані Позивачки, оскільки реєстрація дитини проводилась на підставі рішення органу опіки та піклування. Позивачка намагалася повернути дитину, що підтверджується листом від 22.11.2022 р. №260001-вих-102620 відділу «Служба у справах дітей» Галицького району до керівника «Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні», у якому для вирішення питання повернення дитини, яка знаходиться у лікарні Святого Миколая, його матері, адресат просить повідомити чи може остання за станом здоров`я виконувати батьківські обов`язки.

Позивачка пройшла огляд лікарсько-консультативної комісії у Четвертій міській поліклініці м. Львова. Відповідна довідка про огляд жінки для підтвердження факту народження нею дитини поза закладом охорони здоров`я, була видана 25.11.2022 р. і в ній зазначено, що імовірна дата пологів 28.09.2022 р. Довідка складена за формою встановленою Порядком підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров`я, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.01.2013 р. №9. Встановлено, що Позивачка відвідувала дитину, який перебуває у КНП ЛОР «Львівський спеціалізований будинок дитини «Мальви». Дозвіл на відвідування виданий відділом Служби у справах дітей Шевченківського району. Факт народження Позивачкою дитини поза закладом охорони здоров`я, та дата народження, встановлено оглядом лікарсько-консультативної комісії у четвертій міській поліклініці м. Львова від 25.11.2022 р.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції мотивовано наступним.

Дитина, відповідно до Акту про вилучення дитини від 04.11.2022 р., вилучена у Позивачки та доставлена без батьків у КНП «1 Територіальне медичне об`єднання м. Львова». Згідно наказу управління «Служба у справах дітей» від 13.12. 2022 р. №537 малолітню дитину взято на первинний облік як дитину, яка позбавлена батьківського піклування. Відповідно до розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 15.12.2022 р. №461 малолітньому надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Згідно розпорядження ШРА ЛМР від 15.12.2022 р. №462 дитину влаштовано у КНП ЛОР «Львівський обласний спеціалізований будинок дитини «Мальви». Дитина перебуває у цій установі і на даний час. Позивачу надано дозвіл на відвідування дитини. З довідки КНП «1 Територіальне медичне об`єднання м. Львова» від 28.11.2022 року №768 про встановлення віку дитини, такий відповідає віку 2 місяці.

Встановлено, що Позивачка вже зверталась до суду із заявою про визнання материнства в порядку окремого провадження. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 18.01.2023 р відмовлено у відкритті провадження, через наявність спору про право.

Відповідно до ст. 131 СК України особа, яка вважає себе матір`ю дитини, може подати до суду заяву про визнання свого материнства, якщо запис про матір дитини вчинено відповідно до частини другої статті 135 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст.135 СК України якщо батьки дитини невідомі, державна реєстрація її народження проводиться за рішенням органу опіки та піклування, яким визначається прізвище, власне ім`я, по батькові дитини і відомості про батьків.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 р. заяву до суду про визнання материнства відповідно до ст. 131 СК України може подати особа, яка вважає себе матір`ю дитини. Суд визнає материнство, якщо походження дитини від певної жінки, підтверджено відповідними доказами, у тому числі висновками експертизи.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» («Калачова проти російської федерації» № 3451/05, параграф 34, від 07.05.2009 р.).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням ст. 212 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Позивачкою не надано доказів походження дитини від неї. Подані Позивачко УЗД від 12.07.2022 р. про її вагітність терміном 30,5 тижнів на час огляду, медичної довідки від 25.11.2022 р. про те, що у Позивачки спостерігається лактаційна аменорея і імовірна дата пологів 28.09.2022 р. у, підтверджують те, що вона була вагітна та народила дитину. Ці документи не є доказом кровного споріднення між Позивачкою та дитиною, доказом того, що саме вона є біологічною матір`ю дитини.

Вирішальним доказом при розгляді питань щодо визнання батьківства/материнства є висновок судово-біологічного (судово-генетичного) дослідження (експертизи). Позивач відмовилася від проведення такого дослідження. З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в позові.

Колегія суддів не приймає до уваги додані до апеляційної скарги результати молекулярно-генетичного дослідження, проведеного за скеруванням від лабораторії, оскільки такі не були надані суду першої інстанції і ним не досліджувалися. У зазначених результатах не вказано коли, ким і у кого відібрані зразки для дослідження, як вони надійшли до лабораторії, а також того, що особа, яка проводила дослідження, обізнана чи повідомлена про кримінальну відповідальність, передбачену ст. ст. 384, 385 КК України, за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на неї обов`язків.

Рішення суду першої інстанції було залишено без змін.

З повним текстом постанови Львівського апеляційного суду можна ознайомитися за покликанням: http://surl.li/jjrcc

Огляд судової практики підготувала Яна Бабенко, адвокат, член Центру медичного права ВША НААУ