У справах про відшкодування шкоди, завданої внаслідок неналежного надання медичної допомоги, належним Відповідачем буде роботодавець (заклад охорони здоров`я чи фізична особа підприємець), а третьою особою - медичний працівник, діями якого заподіяно шкоду
Постанова Дніпровського апеляційного суду у справі №175/779/17 (провадження №22-ц/803/1109/23) від 26 вересня 2023 року
Обставини справи: у березні 2017 р. Позивач звернувся до суду з позовом до КЗ «Дніпропетровська центральна районна лікарня» Дніпропетровської обласної ради («Районна лікарня»), третя особа - Комунальний заклад «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок каліцтва.
В обґрунтування позовних вимог, які неодноразово уточнювалися в ході судового розгляду справи, Позивач посилався на те, що 09.10.2009 р. він потрапив на лікування до Районної лікарні у зв`язку з погіршенням його здоров`я (пахова грижа зліва), де йому і було надано вкрай некваліфіковану медичну допомогу та проведено неналежне оперативне втручання, яке продовжилось в подальшому недбалим лікуванням, з негативними наслідками для його здоров`я. На лікуванні у Відповідача він знаходився по 22.10.2009 р. і весь час він мав одного лікуючого лікаря. Позивач вказує, що після виписки зі стаціонарного лікування він з 23.10. по 07.12.2009 р. проходив амбулаторне лікування, яке було доцільне виключно на думку цього лікаря, та Відповідача, а після різкого погіршення стану його здоров`я, він вже з 09.12. по 12.12.2009 р. був доставлений у вкрай тяжкому стані до КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова», де йому в подальшому, було проведено лівосторонню орхектомію. Відповідач, з яким лікуючий лікар перебував в трудових відносинах, для проведення оперативного втручання, отримав від нього загально 4100 грн. готівкою, яку взяв цей лікар. Так начебто в інтересах медзакладу йому було запропоновано надати вказану суму тим самим лікарем. Позивач вказує, внаслідок дій відповідальної особи Відповідача він став фактично інвалідом та неповноцінним чоловіком вже в 2009 р. Позивач зазначає, з того часу протягом 10 років він звертався до Відповідача, з пропозиціями виправити медичну помилку, надати йому можливість пройти відповідне лікування за кордоном. На цей час для цього йому потрібні значні кошти в сумі не менш 130000 доларів США, однак на його звернення з нього знущалися, та відповідали кепкуванням образливими відмовками, вдаючи з себе невинних і проявляли повне нерозуміння його законних вимог. Позивач вказав, що всі 9 років він перебував і перебуває у стресовому стані, наслідками якого стало загальне погіршення стану його здоров`я, втрата сну, нервові зриви, втрата морального статусу і все це, як наслідок, призвело до руйнування його сім`ї. Його інвалідність зробила неспроможним до нормального статевого життя, що і позначилось на відношенні до нього його дружини. Він 10 років постійно почуває пригніченість, перебуває в стані депресії, вийти з якої не може. До 2009 р. він був успішним підприємцем складав пісні, писав музичні твори, був творчою особистістю, і все скінчилось з вини Відповідача. Позивач вважає, Відповідачем порушено вимоги законів України, які гарантують права і свободи громадянам України.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25.02.2020 р. замінено неналежного Відповідача КЗ «Дніпропетровська центральна районна лікарня» ДОР на належного Відповідача - КП «Слобожанська центральна лікарня» Слобожанської селищної ради (далі – «Слобожанська лікарня»).
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11.10.2022 р. частково задоволено позовні вимоги Позивача. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача моральну шкоду у розмірі 250 000 грн. У задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди відмовлено. У задоволенні позовних вимог до Дніпропетровської обласної ради відмовлено.
Зміст рішення суду апеляційної інстанції. Згідно зі ст. ст. 13,14 Європейської Хартії Прав Пацієнтів в Україні, кожна особа має право скаржитися на завдані їй страждання і збитки та право отримати відповідь чи іншу відповідну реакцію. Кожна особа має право на отримання відшкодування матеріальної та/або моральної шкоди, завданої у зв`язку з взаємодією з системою охорони здоров`я, зокрема з наданням медичної допомоги, протягом розумного строку. Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Згідно з п. п. «а», «д», «ї» ч. 1 ст. 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі – «Основи»), кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров`я людини; кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.
Стаття 1196 ЦК України передбачає відшкодування шкоди, завданої фізичній особі під час виконання нею договірних зобов`язань: шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи під час виконання нею договірних зобов`язань (договір перевезення тощо), підлягає відшкодуванню на підставах, встановлених статтями 1166 та 1187 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що для настання відповідальності за завдання шкоди ушкодженням здоров`я необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини. У деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб`єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер, - права на медичну допомогу. У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії медичного працівника, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров`я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров`я та нормативним локальним актам. Відповідно до ч. 2 ст. 34 Основ, обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта. Таким чином, надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправною поведінкою медичного працівника.
У справі проводилося кілька судово-медичних експертиз. Так, у висновку №209 судово-медичної експертної комісії від 06.11.2018 р., на запитання експертів: «Якщо операція та післяопераційне лікування лікарями КЗ «Дніпропетровська центральна районна лікарня» ДМР виконувались невірно, то до яких наслідків це призвело?», комісія зазначила: післяопераційні ускладнення: гематома сім`яного канатика, після травматичний епідідімоорхіт були наслідком недостатньо проведеного оперативного втручання (гемостаз) і під час травматичного процесу призвели до виникнення хронічної гематоми з нагноєнням, розвитку свинцевої форми, вторинного хронічного після травматичного лівостороннього епідідімоорхіту, що було підставою для видалення нежиттєздатного лівого яєчка.
Таким чином, враховуючи викладене, враховуючи висновки комісійної судово-медичної експертизи від 06.11.2018 р., встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що підставою для лівосторонньої орхектомії (видалення лівого яєчка) у пацієнта, стало після операційного ускладнення (гематома сім`яного канатика, післятравматичний епідідімоорхіт були наслідком недостатньо проведеного оперативного втручання (гемостаз) і під час травматичного процесу призвели до виникнення хронічної гематоми з нагноєнням, розвитку свинцевої форми, вторинного хронічного після травматичного лівостороннього епідідімоорхіту), тобто внаслідок неналежного надання медичної допомоги лікарем Районної лікарні, що мала місце 09.10.2009 р. і має з ним причинно-наслідковий зв`язок, що підтверджуються висновком судово-медичної експертної комісії.
Аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт, що відповідач є заподіювачем шкоди.
Відповідно до ст. 1172 ЦК України, за моральну шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею у порядку регресу. Враховуючи викладене, у вказаній справі належним Відповідачем буде роботодавець (заклад охорони здоров`я чи фізична особа підприємець), а третьою особою - медичний працівник, діями якого заподіяно шкоду. Дніпропетровська обласна рада не є належним відповідачем у цій справі, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог до Дніпровської обласної ради.
При визначенні розміру морального відшкодування суд першої інстанції врахував, що внаслідок неналежного надання медичної допомоги працівником Відповідача Позивачу було завдано моральної шкоди, яка полягає у тривалих моральних і психологічних стражданнях, у тривалому розладі здоров`я, втрати Позивачем через ускладнення органу тіла, що перешкодило у реалізації Позивачу найважливішої людської потреби - залишатися здоровим. Дана ситуація призвела до стресу на ґрунті переживань і психологічного перевантаження.
Судом першої інстанції, з урахуванням усіх встановлених обставини у справі у їх сукупності, глибини душевних страждань Позивача, виходячи з принципу розумності, виваженості та справедливості, обґрунтовано стягнуто моральну шкоду у розмірі 250 000 грн., що є достатнім, співмірним та справедливим. Належних та допустимих доказів, які б підтверджували завдану Позивачеві моральну шкоду у більшому розмірі, Позивачем суду надано не було.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11.10.2022 р. - залишено без змін.
З повним текстом постанови Дніпровського апеляційного суду можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/113746914.
Огляд підготувала: адвокат Бабенко Яна, член Центру медичного права ВША НААУ