Видання незаконного наказу про притягнення лікаря до дисциплінарної відповідальності, що спричинило моральні страждання у виді приниження ділової репутації лікаря, авторитету в колективі, є підставою для відшкодування моральної шкоди
️Постанова Вінницького апеляційного суду у справі №129/2886/20 (провадження №22-ц/801/161/2023) від 18 січня 2023 року
Обставини справи: у листопаді 2020 р. Позивач (лікар-нарколог) звернувся до суду із позовом до КНП «Гайсинська центральна лікарня Гайсинської міської ради» (далі – «Центральна лікарня») про визнання незаконним і скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, стягнення матеріальної та моральної шкоди, мотивуючи тим, що він працює на посаді лікаря-нарколога у Гайсинській районній лікарні (на сьогодні КНП «Гайсинська центральна районна лікарня Гайсинської міської ради»(далі – «Районна лікарня») з 1977 р. і по даний час. З метою перевірки фактів, викладених у скарзі пацієнтки від 28.07.2020 р. про порушення лікарем-наркологом лікарської таємниці наказами головного лікаря КНП Гайсинська ЦРЛ №134 від 29.07.2020 та №140 від 04.08.2020 р. створено дві комісії з службової перевірки діяльності лікаря-нарколога.
На підставі протоколів засідань комісій 07.08.2020 р. наказом головного лікаря КНП Гайсинська ЦРЛ ГРР №142 на лікаря-нарколога накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення ст. 40 (лікарська таємниця) Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» розголошення результатів обстеження пацієнтки, недотримання морально-правових норм професійного спілкування, принципів медичної етики та деонтології, із зазначеним наказом 14.08.2020 р. ознайомлено Позивача. Даний наказ вважає незаконним і таким, що порушує його законні права, винесений без урахування обставин події, яка ставиться йому за вину, без посилання на конкретні обставини порушення трудової дисципліни чи невиконання посадових обов`язків, покладених на лікаря-нарколога трудовим договором чи посадовою інструкцією лікаря-нарколога, оскільки він, не вчиняв дисциплінарних проступків, не порушував трудової дисципліни та належним чином виконував свої посадові обов`язки, визначені Посадовою інструкцією.
З урахуванням викладеного, просив визнати незаконним наказ №142 від 07.08.2020 р. про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани; стягнути з Відповідача на користь Позивача моральну (немайнову) шкоду, спричинену йому незаконними діями Відповідача в розмірі 30 000 грн, стягнути з Відповідача на користь Позивача додаткові витрати, викликані необхідністю звернення за медичною допомогою та придбанням ліків на суму 5 108,74 грн., а також судові витрати в розмірі 4840,80 грн., з яких 840,80 грн. судового збору та 4 000 грн. витрат на правничу допомогу.
Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 15.11.2022 р. позовні вимоги задоволено частково.
Визнано незаконним і скасовано наказ Головного лікаря Районної лікарні від 07.08.2020 р №142 «Про оголошення догани лікарю-наркологу», згідно із яким лікарю-наркологу було оголошено догану за порушення ст. 40 (лікарська таємниця) Закону України «Основи законодавства України охорону здоров`я». Стягнуто з Центральної лікарні на користь Позивача 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено через їх безпідставність.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем недоведено наявності факту порушення лікарем-наркологом ст.40 (лікарська таємниця) Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» розголошення результатів обстеження пацієнтки, недотримання морально-правових норм професійного спілкування, принципів медичної етики та деонтології, а тому визнав незаконним та скасував наказ Головного лікаря Центральної лікарні від 07.08.2020 р. №142 «Про оголошення догани лікарю-наркологу» Внаслідок видання незаконного наказу №142 від 07.08.2020 р. адміністрацією Центральної лікарні від 19.02.2019 р. №74 Позивач відчував тривалий час моральні страждання у виді приниження його ділової репутації, авторитету в колективі, негативні емоції від несправедливого стягнення, що призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, у Позивача погіршився стан здоров`я у зв`язку з порушенням його законних прав працівника, зниження ступеня престижу, ділової репутації як лікаря із багаторічним стажем і досвідом, а також змушений був для відновлення свого порушеного права звертатись до суду із позовом, що загалом потребувало значного часу та додаткових зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, а тому з урахуванням засад розумності та справедливості визнав за необхідне стягнути з Відповідача на користь Позивача 15000 грн моральної шкоди, що забезпечить баланс між захистом порушених прав Позивача та інтересів Відповідача (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). В задоволенні решти позовних вимог відмовив у зв`язку із їх безпідставністю.
Зміст рішення суду апеляційної інстанції. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції огляду на таке.
Згідно з ст. 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Згідно з ч. 1 ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.
Згідно з ч. 1 ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Відповідно до ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення; за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення; при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника; стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Посадовою інструкцією лікаря нарколога наркологічного кабінету Районної лікарні від 2017 р., а саме п. 2.16 про завдання та обов`язок лікаря нарколога дотримуватися морально-правових норм професійного спілкування, принципів медичної етики та деонтології. Інструкцією «Про порядок проведення службового розслідування у Гайсинській ЦРЛ», затвердженого 30.10.2018 р. наказом головного лікаря Гайсинської ЦРЛ, регламентовано проведення службового розслідування випадку невиконання або неналежного виконання працівниками посадових обов`язків, не надання медичної допомоги, що могло призвести до негативних наслідків або заподіяння значної матеріальної чи моральної шкоди громадянинові, підприємству, організації.
З матеріалів справи вбачається, що 27.07.2020 р. до адміністрації КПН «Гайсинська ЦРЛ» надійшла скарга від громадянки (пацієнтки) щодо привселюдного приниження честі і гідності та розголошення лікарем-наркологом наркологічного кабінету постановленого діагнозу доньці скаржниці при інших пацієнтах та медичних працівниках відділення Гайсинської ЦРЛ. В результаті службового розслідування комісією було прийнято рішення притягнути Позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді «догани» на підставі ст. 147 КПпП України.
Разом з тим, судом першої інстанції було вірно встановлено, що роботодавцем не з`ясовано обставини щодо того, які саме конкретно трудові обов`язки було порушене працівником, із посиланням у наказі про накладення стягнення на конкретні частини, пункти, статті нормативно-правових актів (законів, правил внутрішнього трудового розпорядку, посадової інструкції, тощо), які були порушені працівником, без визначення наявності чи відсутності ступеня тяжкості вчиненого, без визначення наявності чи відсутності заподіяної діями чи бездіяльністю працівника шкоди, без визначення усіх обставин події, яка була кваліфікована керівником саме як дисциплінарний проступок; крім того, за результатами службового розслідування члени комісії, створеної на підставі наказу головного лікаря КНП «Гайсинська ЦРЛ ГРР» №140 від 04.08.2020 р., не складали акт службового розслідування, за результатами такого розслідування, висновок зроблено без урахування зазначених у ст. 149 КЗпП України обставин, які підлягають обов`язковому врахуванню.
Також районний суд дійшов правильного висновку про стягнення з Відповідача моральної шкоди, завданої Позивача внаслідок видання незаконного наказу про притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності, що спричинило моральні страждання у виді приниження його ділової репутації, авторитету в колективі, негативні емоції від несправедливого стягнення як лікаря із багаторічним стажем і досвідом, що призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя у зв`язку зі зверненням для захисту своїх прав до суду.
Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи; розмір грошового відшкодування визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань та інших обставин, які мають істотне значення з врахуванням вимог розумності і справедливості; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню і непов`язана з розміром цього відшкодування; моральна шкода відшкодовується грішми.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Внаслідок протиправних дій Відповідача Позивач поніс моральні страждання, що виразились у приниженні його ділової репутації, авторитету в колективі, отримані негативних емоцій від несправедливого дисциплінарного стягнення, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, носять формальний характер, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають. Ніяких нових обставин, які б давали підстави для проведення апеляційним судом переоцінки доказів, зроблених судом першої інстанції, доводи апеляційної скарги не містять.
Оскільки рішення суду правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування. Рішення суду першої інстанції без змін.
З повним текстом постанови Вінницького апеляційного суду можна ознайомитися за покликанням: http://surl.li/khgsg
Огляд судової практики підготувала Яна Бабенко, адвокат, член Центру медичного права ВША НААУ