У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, позивач має надати належні докази, які б доводили причинно-наслідковий зв`язок між діями лікарів та наслідками, які настали
Постанова Київського апеляційного суду у справі №758/14315/21 (провадження №22-ц/824/7031/2023) від 06червня 2023 року
Обставини справи: у жовтні 2021 р. Позивачка звернулася до суду з позовом до КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» (далі – «Клінічна лікарня») про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи. Позов обґрунтовано тим, що матір Позивачки у гострому невідкладному стані була госпіталізована до Клінічної лікарні, яка померла у стаціонарі 26-го відділення інтенсивної терапії, причина смерті - гострий інфаркт міокарда.
Позивачка вважає, що лікарями Відповідача не було дотримано протоколів лікування, не забезпечено належного виконання професійних обов`язків, що також підтверджується висновком за результатами клініко-експертної оцінки якості та обсягів наданої медичної допомоги пацієнтці в умовах КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» від 24.11.2020 р.
Посилаючись на те, що в результаті смерті матері Позивачка зазнала сильних душевних страждань, просила стягнути з Відповідача моральну шкоду в сумі 3 651 600 грн.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 24.01.2023 р. у задоволенні позову було відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що Позивачкою не надано належних доказів, які б доводили причинно-наслідковий зв`язок між діями лікарів та наслідками, які настали (смерть матері Позивачки).
Зміст рішення суду апеляційної інстанції
Фактичні обставини справи, встановлені судом. Судом установлено, що Позивачка є донькою померлої пацієнтки, яка страждала на хронічний психічний розлад з 1995 р. Діагноз: F 20.00 Шизофренія, параноїдна форма, безперервний перебіг, виражений апато-дисоціативний дефект. Параноїдний синдром. Захворювання дебютувало маячною симптоматикою, тоді ж вперше лікувалась стаціонарно в ТМО «Психіатрія». В подальшому майже щорічно були загострення параноїчної або галюцинаторно-параноїдної симптоматики, лікувалась стаціонарно в КОПНЛ №2, КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія».
18.06.2020 р. за направленням лікаря-психіатра КНП «Київський міський психоневрологічний диспансер №2» була госпіталізована до Клінічної лікарні у зв`язку із погіршенням психічного стану. У зв`язку із погіршенням стану здоров`я, пацієнтку було переведено до відділення інтенсивної терапії, де їй надавалося симптоматичне лікування. В результаті гострого інфаркту міокарда пацієнтка померла.
Згідно висновку за результатами клініко-експертної оцінки якості та обсягів наданої медичної допомоги пацієнтці в умовах Клінічної лікарні, складеного Департаментом охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.11.2020 р., медична допомога надана відповідно до локального протоколу медичної допомоги «Шизофренія» ТМО «Психіатрія»; медична допомога щодо супутньої патології надана з недотриманням протоколів лікування пневмоній, ішемічної хвороби серця, артеріальної гіпертензії, серцево-легеневої реанімації; не надано маршрут пацієнтів з психічними розладами, які мають супутню соматичну патологію; медична документація ведеться з порушенням вимог чинного законодавства.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Єдиною підставою цивільно-правової відповідальності є скоєння цивільного правопорушення. Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов відповідальності за заподіяну шкоду (загальні умови), а саме: а) наявність моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; б) неправомірні рішення, дії чи бездіяльність заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між неправомірною поведінкою і моральною шкодою (вчинена неправомірна дія є головною причиною, яка призвела до завдання моральної шкоди); г) вина заподіювача шкоди. Відповідно до ст. с. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачкою не надано належних та достовірних доказів, які б безспірно підтверджували протиправність дій, або бездіяльності працівників медичної установи, в якій перебувала на лікуванні мати Позивачки, або ж неналежне виконанням ними своїх посадових обов`язків, що призвело до смерті пацієнтки.
Посилання у апеляційній скарзі на неправильну оцінку судом першої інстанції висновку за результатами клініко-експертної оцінки якості та обсягів наданої медичної допомоги в умовах Клінічної лікарні від 24.11.2020 р, відхиляються судом апеляційної інстанції. Вказаний висновок не містить інформації про участь при проведенні експертної оцінки фахівців, які мають відповідну кваліфікацію за спеціальністю згідно із напрямами медичної допомоги при наданні яких було встановлено невідповідність протоколів лікування, зокрема за спеціальностями «пульмонологія», «кардіологія» та «анастезіологія»; висновок не містить відомостей про опрацювання в ході експертної оцінки протоколу надання медичної допомоги при пневмонії, ішемічної хвороби серця, артеріальної гіпертензії серцево-легеневої реанімації; висновок не містить чіткого переліку протоколів, які були порушені працівниками відповідача.
Натомість з матеріалів справи убачається та правильно встановлено судом першої інстанції, що медична допомога пацієнтці щодо супутньої патології надавалась відповідно до затверджених стандартів, зокрема: лікування супутнього захворювання «Ішемічна хвороба серця» проводилось згідно уніфікованого клінічного протоколу надання первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Стабільна ішемічна хвороба серця», затвердженого наказом МОЗ України від 02.03.2016 р. №152 (зі змінами, внесеними наказом МОЗ України від 23.09.2016 р. №994.
Так, відповідно до підпункту 1.2. пункту 3.1.3.2.1. вищезазначеного протоколу «Для тривалого контролю симптомів і попередження нападів: Призначити препарати І ряду - бета-адреноблокатори (ББ) або блокатори кальцієвих каналів (БКК), що знижують частоту серцевих скорочень (ЧСС), в адекватних дозах з урахуванням побічної дії та наявних протипоказань (4.1.3.3)». Відповідно до вищезазначеного протоколу, згідно з наявними в матеріалах справи листів призначень за 26.06.2020 р. – 05.07.2020 р. пацієнтці був призначений препарат «Метопролол», що належить до препаратів І ряду Фармакотерапевтичної групи «бета-адреноблокатори». Крім того, відповідно до абзацу шостого пункту 3.1.3.2.2. вищезазначеного протоколу: «Пацієнтам зі стабільною ІХС та ЦД, артеріальною гіпертензією, ХХН, хронічної СН або безсимптомним порушенням функції лівого шлуночка (ЛШ) за відсутності протипоказань призначаються інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (іАПФ)». Так, згідно з наявними в матеріалах справи листів призначень за 29.06.2020 р. – 05.07.2020 р. пацієнтці був призначений препарат «Еналапріл», що належить до Фармакотерапевтичної групи «Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту».
Для лікування артеріальної гіпертензії Відповідачем застосовано «Уніфікований клінічний протокол первинної, екстреної та вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги. Артеріальна гіпертензія», затвердженого наказом МОЗ України від 24.05.2012 р. №384 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при артеріальній гіпертензії». Так, відповідно до п. 1 розділу 4.2. «Медикаментозні методи лікування» вищезазначеного протоколу: «1. Для лікування АГ використовують антигіпертензивні препарати з доведеною ефективністю щодо зниження ризику розвитку серцево-судинних ускладнень (препарати І ряду: діуретики, іАПФ, АК(БКК), ББ, БРА) як у монотерапії, так і у комбінаціях. При неможливості нормалізації АТ за допомогою комбінації препаратів І ряду додатково призначають препарати ІІ ряду (альфа-адреноблокатори, препарати центральної дії, агоністик імідазолінових рецепторів, блокатори реніну, алкалоїди раувольфії). До досягнення цільового АТ при призначенні антигіпертензивної терапії планові візити пацієнта до лікаря з метою оцінки переносимості, ефективності і безпеки лікування, а також - контролю виконання пацієнтом отриманих рекомендацій проводяться з інтервалом у 2-3 тижні.» Так, згідно з наявними в матеріалах справи листів призначень за 29.06.2020 р. по 05.07.2020 р. пацієнтці був призначений препарат «Еналапріл», що належить до Фармакотерапевтичної групи «Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту» (іАПФ) (та препарат «Фуросемід», що належить до Фармакотерапевтичної групи «Салуретики, Діуретичні засоби».
Лікування пневмонії матері Позивачки здійснювалось працівниками Відповідача відповідно до «Протоколу надання медичної допомоги хворим на не госпітальну та нозокоміальну (госпітальну) пневмонію у дорослих осіб: етіологія, патогенез, класифікація, діагностика, антибактеріальна терапія"», затвердженого наказом МОЗ України 19.03.2007 р. №128 «Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Пульмонологія» та адаптованої клінічної настанови - уніфікований протокол надання медичної допомоги хворим на негоспітальну пневмонію, надано чинності рішенням Президії Національної академії медичних наук України від 10.11.2016 р. Так, відповідно до абзацу третього пункту 2.3. «Антибактеріальна терапія НП»: «За неможливості перорального прийому препарату або низького комплайнсу призначають парентеральний цефалоспориновий антибіотик III покоління (краще цефтріаксон внутрішньом`язово, який можна застосувати 1 раз на добу). У хворих II групи відсутність ефекту при лікування препаратами вибору може бути пов`язана з тим, що етіопатогенами НП є атипові збудники. Тому на другому етапі антибіотикотерапії слід добавити макролід до в-лактаму або ж замість такої комбінованої терапії призначити монотерапію фторхінолоном III - IV покоління». «Госпіталізованим у терапевтичне відділення хворим III групи необхідно проводити комбіновану антибіотикотерапію з використанням захищеного амінопеніциліну (амоксицилін /клавуланова кислота, ампіцилін/сульбактам) парентерально, або цефалоспорину II - III покоління (цефуроксиму аксетіл, цефотаксим, цефтріаксон) у поєднані з макролідом». Так, згідно з наявними в матеріалах справи листів призначень за 26.06.2020 р. – 05.07.2020 р. пацієнтці 5 був призначений препарат «Цефотаксим2, що належить до Фармакотерапевтичної групи «Антибіотики групи цефалоспоринів», а також кларітроміцин та азітромакс, що належать до Фармакотерапевтичної групи «Антибіотики-макроліди та азаліди».
Заходи серцево-легеневої реанімації проводились згідно клінічного протоколу екстреної медичної допомоги, затвердженого наказом МОЗ України від 05.06.2019 р. №1269. Заходи реанімації передбачені розділом ІV. Реанімація. 4.1. зупинка серця (фібриляція шлуночків/шлуночкова тахікардія/асистолія/безпульсова електрична активність) передбачають наступні медикаментозні заходи: «11. Введіть епінефрин (0,1 мг/кг, доза для дорослих 1 мг) протягом першого або другого циклу (30:2) натискань на грудну клітку.»
Так, згідно листа призначень за 05.07.2020 р. в ході реанімаційних заходів пацієнтці було введено 0,5 мг адреналіну 0,18%. Відповідно до інструкції для медичного застосування препарату «Адреналін" (діюча речовина «Епінефрин») 1 мл. розчину містить: епінефрину гідротартрату в перерахуванні на 100% речовину 1,82 мг. Таким чином пацієнтці було введено дозу препарату 0,91 мг.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо неналежного надання медичної допомоги матері Позивачки не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Рішення суду першої інстанції було залишено без змін.
З повним текстом постанови Київського апеляційного суду можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/111569125.
Огляд підготувала Яна Бабенко, член Центру медичного права ВША НААУ