У протокольній частині комісійної судово-медичної експертизи повинні бути детально викладені дані всіх наявних у справі медичних документів

Постанова Верховного Суду у справі №347/1400/18 (провадження № 51-2890км22) від 02 лютого 2023 року

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини. За вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 07.12.2021 р. лікаря засуджено за ч. 1 ст. 140 КК до покарання у виді позбавлення права займати посаду лікаря та займатись лікарською діяльністю на строк два роки. Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК звільнено від призначеного покарання на підставі п. 2 ч.1 ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності. Крім того, ухвалено стягнути з лікаря на користь потерпілих по 50 000 грн кожному на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 23.06.2022 р. вирок місцевого суду залишено без змін.

Згідно з вироком лікаря визнано винуватим у тому, що він допустив неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого, за наступних обставин.

26.01.2017 р. в урологічне відділення Косівської ЦРЛ поступив на стаціонарне лікування пацієнт з діагнозом: доброякісна гаперплація передміхурової залози III ступеня та був оглянутий сумісно із завідуючим урологічним відділенням Косівської ЦРЛ - засудженим, яким було прийнято рішення про оперативне втручання, а саме проведення трансуретральної резекції передміхурової залози. Цього ж дня у приміщенні Косівської ЦРЛ завідуючий урологічним відділенням спільно із завідуючим відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії Косівської ЦРЛ та медсестрою цієї лікарні провів трансуретральну резекцію передміхурової залози пацієнту.

Під час проведення зазначеної операції засуджений, займаючи відповідно до наказу №89-к від 30.04.2010 р. посаду завідуючого урологічного відділення Косівської ЦРЛ, маючи повну вищу освіту за спеціальністю «лікувальна справа» та кваліфікацію лікаря, тобто будучи згідно з ст. 74 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі - Закон №2801-XII) медичним працівником зі спеціальною освітою, а також відповідно до посадової інструкції №97 від 13.05.2014 року, затвердженої головним лікарем Косівської ЦРЛ, маючи обов`язки по забезпеченню надання якісної медичної допомоги населенню, застосуванню сучасних методів профілактики, діагностики, диференційної діагностики, лікування, реабілітації та диспансеризації хворих в межах своєї спеціальності, згідно з п. «а» ч. 1 ст. 78 Закону №2801-XII зобов`язаний надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу, неналежно виконуючи свої професійні обов`язки, що виразилося в недбалому проведенні операції, під час якої спричинив пацієнту інтраопераційне внутрішньо очеревинне пошкодження стінки сечового міхура.

У подальшому, в післяопераційний період, після вказаного оперативного втручання, в ході якого засудженим було заподіяне пацієнту інтраопераційне внутрішньо очеревинне пошкодження стінки сечового міхура, в порушення вимог Протоколу ведення хворих на закрите ізольоване, внутрішньо очеревинне пошкодження сечового міхура, затвердженого наказом МОЗ України №604 від 06.12.2004 р. «Про затвердження клінічних протоколів за спеціальністю «Урологія»», яким передбачено обов`язкове проведення ретроградної цистографії у разі виявлення внутрішньо очеревинного пошкодження сечового міхура, лікар, неналежно виконуючи свої професійні обов`язки через несумлінне ставлення до них, не провів ретроградну цистрографію. У результаті неналежного виконання медичним працівником – засудженим своїх професійних обов`язків внутрішньо очеревинна перфорація стінки сечового міхура пацієнта була виявлена із запізненням через чотири доби та ускладнилась розвитим перитонітом з утворенням нориці тонкого кишківника, евентерації кишківника та розвитком поліорганної недостатності, що стало наслідком настання смерті пацієнта.

Мотиви та висновок Верховного Суду. Висновок місцевого суду про доведеність винуватості лікаря у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК, ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, які було безпосередньо досліджено, а також оцінено за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК.

У судовому засіданні обвинувачений своєї провини не визнав, вважає, що виявлений розрив сечового міхура у пацієнта наступив від внутрішньо-черевного тиску після того як він сходив у туалет. При цьому суд першої інстанції послався на показання потерпілих, показання свідків – лікарів, які проводили огляд та лікування померлого пацієнта в подальшому.

Суд дослідив і поклав в основу вироку дані, що містились у протоколі огляду місця події; лікарському свідоцтві про смерть; відношенні заступника головного лікаря з хірургічної роботи Івано-Франківської обласної клінічної лікарні про надання вказівки ОБСМЕ провести розтин померлого у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії і зазначено обставини випадку - пошкодження сечового міхура під час оперативного лікування в Косівській ЦРЛ трансуретральної резекції передміхурової залози; довідці про результати службового розслідування за фактом лікування пацінта у Косівській ЦРЛ та обласній клінічній лікарні , за результатами якої комісія дійшла висновку, що у хворого мало місце пошкодження сечового міхура, перебіг якого ускладнився тампонадою в подальшому перфорацією сечового міхура, з розвитком перитоніту, гострого пошкодження нирок, поліорганної недостатності, що і призвело до смерті пацієнта.

Також суд дослідив і зазначив у вироку дані висновку судово-медичного експерта №98 від 18.04.2017 р., відповідно до якого смерть пацієнта настала від ушкодження сечового міхура під час хірургічної операції - резекції простати, яке ускладнилось розлитим перитонітом з утворенням нориці тонкого кишечника, евентерації кишечника та поліорганної недостатності; висновку комісійної судово-медичної експертизи №042 від 04.12.2017 р., яким встановлено, що смерть пацієнта настала від ушкодження сечового міхура під час проведення хірургічної операції - трансуретральної резекції простати, яке ускладнилось розлитим гнійно-фібринозним перитонітом з утворенням нориці тонкого кишківника, евентерації кишківника і розвитком поліорганної недостатності. Судом досліджено і покладено в основу вироку й дані, що містились у висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи №011-042/2017р.-Д від 12.04.2018 р., згідно з яким встановлено, що під час проведення першого оперативного втручання (трансуретральна резекція передміхурової залози) хворому в Косівській ЦРЛ виникло інтраопераційне (під час оперативного втручання) внутрішньо очеревинне ушкодження стінки сечового міхура. У зв`язку з тим, що паієнту не була проведена ретроградна цистографія, дане ускладнення (внутрішньо очеревинна перфорація стінки сечового міхура) було виявлено із запізненням (через чотири доби), слід вважати, що дане ускладнення знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку із настанням його смерті. Крім того, експертами зазначено, що в післяопераційному періоді після першого оперативного втручання в Косівській ЦРЛ пацієнту не була проведена ретроградна цистографія, дане ускладнення (внутрішньо очеревинна перфорація стінки сечового міхура) було виявлено із запізненням (через чотири доби).

У касаційній скарзі захисник вважає помилковими висновки судів про те, що лікар не виконав вимог Протоколу введення хворих на закрите ізольоване, внутрішньо очеревинне пошкодження стінки сечового міхура, оскільки такий протокол відсутній в Косівській ЦРЛ. Однак, як слідує з обвинувачення, визнаного судом доведеним і сформульованого у вироку, обов`язкове проведення ретроградної цистографії у разі виявлення внутрішньо очеревинного пошкодження стінки сечового міхура передбачено Протоколом ведення хворих на закрите ізольоване, внутрішньо очеревинне пошкодження сечового міхура відповідно до наказу МОЗ України №604 від 06.12.2004 року «Про затвердження клінічних протоколів за спеціальністю «Урологія»». Крім того, відповідно до висновків комісійних судово-медичних експертиз експертами встановлено, що смерть пацієнта настала від ушкодження сечового міхура під час проведення хірургічної операції - трансуретральної резекції простати і у зв`язку з тим, що йому не була проведена ретроградна цистографія, дане ускладнення (внутрішньо очеревинна перфорація стінки сечового міхура) було виявлено із запізненням (через чотири доби), слід вважати, що дане ускладнення знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку із настанням його смерті.

Таким чином, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність причинного зв`язку між неналежним виконанням засудженим його професійних обов`язків і тяжким наслідком, а саме смертю хворого.

Під час судового провадження сторона захисту просила визнати висновок судово-медичного експерта №98 від 18.04.2017 р. недопустимим і неналежним доказом, але не оспорювала достовірність відомостей, отриманих експертом в ході експертного дослідження. Водночас висновок експерта щодо причини смерті потерпілого підтверджено комісією експертів відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи №042 від 04.12.2017 р. Крім того, колегія суддів касаційного суду звертає увагу, що наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями лікаря під час проведення трансуретральної резекції передміхурової залози хворому та наслідком, а саме настанням смерті хворого, встановлено іншою судово-медичною експертизою - додатковою комісійною судово-медичною експертизою №011-042/2017р.-Д від 12.04.2018 року. Зміст висновків комісійної судово-медичної експертизи та додаткової комісійної судово-медичної експертизи відповідає положенням статей 101, 102 КПК, у них містяться відомості про попередження експертів про відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 КК, за відмову або ухилення від дачі висновку експерта та за дачу завідомо неправдивого висновку.

Із даних висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи вбачається, що для проведення експертизи експерти отримали матеріали кримінального провадження, медичні картки амбулаторного і стаціонарного хворого та локальні протоколи медичної допомоги пацієнтам з Косівської ЦРЛ та Івано-Франківської обласної клінічної лікарні, скельця гістологічних препаратів. Водночас відповідно до постанови слідчого про залучення спеціалістів у якості експертів для проведення експертизи додаткова комісійна судово-медичної експертиза була проведена в тому числі залученими у якості експертів працівниками професорсько-викладацького складу Івано-Франківського медичного університету, що мали значний стаж роботи і вищу кваліфікаційну категорію за фахом: хірургія (15 років, вища кваліфікаційна категорія), урологія (34 років, вища кваліфікаційна категорія) і анестезіологія-реанімація (36 років, вища кваліфікаційна категорія). Виходячи з характеру комісійних експертиз, викладення у них протокольної частини, яка включає в себе необхідні відомості з матеріалів справи і попередньої медичної документації, тощо, доводи касаційної скарги захисника про відсутність у них дослідницької та мотивувальної частин є необґрунтованими.

Також колегія суддів не вбачає підстав на підтвердження доводів захисника, який ставить під сумнів надання залученим спеціалістам можливості ознайомлюватися і вивчати матеріали кримінального провадження, здійснювати дослідження, оскільки висновки експертиз підписано всіма членами комісії і результати дослідження викладено у підсумках.

Вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду - залишено без змін.

З повним текстом рішення Верховного Суду можна ознайомитися за покликанням: https://cutt.ly/J88nKPt

Огляд судової практики підготувала Яна Бабенко, адвокат, член Центру медичного права ВША НААУ