Постанова Верховного Суду у справі № 523/10085/19 (провадження №61-6643св23) від 03 липня 2023 року
Короткий зміст встановлених судом обставин. У липні 2019 року Позивачка, яка діє в інтересах неповнолітньої доньки, звернулася до суду з позовом до КУ «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня», правонаступником якої є КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради (далі – «Клінічна лікарня»), про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок надання неналежної медичної допомоги, у загальному розмірі 1 155 684,06 грн.
На обґрунтування позовних вимог Позивачка зазначала, що 10.02.2018 р. її донька з ймовірним діагнозом «гострий апендицит» була доставлена каретою швидкої допомоги до Клінічної лікарні. При огляді дитини лікарем-хірургом дитячого відділення екстреної травматології та хірургічної допомоги встановлено діагноз: «гострої хірургічної патології не виявлено», та надано допомогу - очищувальна клізма. Також пацієнтку було оглянуто лікарем-ЛОР та встановлено діагноз: «гострий фарингіт» з наданням відповідних рекомендацій. На думку лікарів Клінічної лікарні, донька Позивачки госпіталізації не потребувала та була відправлена додому з рекомендацією надглядатись у лікаря за місцем проживання. Однак, 12.02.2018 р. вона з дитиною, у зв`язку із погіршенням стану здоров`я останньої, звернулася до Міського дитячого лікувально-діагностичного центру ім. Б. Я. Резніка, спеціалістами якого було встановлено ймовірний діагноз: «гострий апендицит», та хвора була терміново направлена до Клінічної лікарні. В той же день дитині була проведена хірургічна операція. Після здійснення операційного втручання встановлений діагноз: «гангренозно-перфоративний апендицит. Розлитий перитоніт». Після операції стан пацієнтки був важкий та продовжував погіршуватись. 18.02.2018 р. було встановлено новий діагноз: «післяопераційні абсцеси черевної порожнини», призначено повторне операційне втручання. Друга операція була проведена в Клінічній лікарні, під час якої було встановлено діагноз: «рання спайкова кишкова непрохідність, множинні абсцеси черевної порожнини». З 18.02. по 24.02.2018 р стан дитини лікарі визначали як важкий. З 24.02. по 26.02. 2018 р. спостерігалось покращення, однак пацієнтка перебувала у стані середньої важкості. 26.02.2018 р. у зв`язку із відмовою від подальшого лікування дитина була виписана додому.
Позивачка посилалася на те, що через недбале ставлення до виконання своїх обов`язків як лікарів, так і завідуючого відділенням екстреної травматологічної і хірургічної допомоги Клінічної лікарні, її доньці не надали належної медичної допомоги, у зв`язку із чим було завдано як майнову (вартість придбаних ліків), так і моральну шкоду (моральні переживання у зв`язку із ушкодженням здоров`я, порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми). Враховуючи наведене, просила суд стягнути з Відповідача на її користь майнову шкоду у розмірі 5 684,06 грн та моральну шкоду у розмірі 1 150 000,00 грн, завдану внаслідок надання неналежної медичної допомоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 27.07.2020 р. позовні вимоги було задоволено частково: стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Відповідача на користь Позивачки, яка діє в інтересах неповнолітньої доньки, заподіяну моральну шкоду у розмірі 700 000,00 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що лікарі при проведенні огляду пацієнтки діяли не у відповідності до вимог Протоколу лікування гострого апендициту у дітей, затвердженого Наказом МОЗ України від 30.03.2004 р. №88-Адм «Про затвердження Протоколів лікування дітей зі спеціальності «Дитяча хірургія», а також посадової інструкції лікаря-хірурга дитячого відділення екстреної травматологічної та хірургічної допомоги, затвердженої головним лікарем Клінічної лікарні. У зв`язку із зазначеними діями пацієнтці було завдано моральної шкоди, що проявилась у стражданнях від фізичного болю, фізичних та нервових потрясіннях, неможливості вести звичних спосіб життя, відвідувати школу, зустрічатися з друзями, вимушених змін у буденному житті, часом та зусиллями необхідними для відновлення після перенесених операцій. При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції врахував характер, тривалість та обсяг страждань, яких зазнала дитина, кількість проведених операцій та тривалість перебування її на лікуванні, а також засади розумності, виваженості та справедливості.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції виходив із їх необґрунтованості.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції. Постановою Одеського апеляційного суду від 21.03.2023 р. рішення суду першої інстанції було скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково: стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Відповідача на користь Позивачки, заподіяну моральну шкоду у розмірі 20 500,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про неправомірність дій Відповідача при наданні медичної допомоги у період з 20:20 год. 10.02.2018 р. по 13:20 год. 12.02.2018 р., які спричинили настання негативних наслідків у вигляді погіршення стану здоров`я дитини. Розмір завданої моральної шкоди Позивачка оцінила у сумі 500,00 грн за кожну годину болю, і суд апеляційної інстанції погодився із таким розміром відшкодування моральної шкоди. Водночас, суд апеляційної інстанції вважав необґрунтованими позовні вимоги про стягнення з Відповідача моральної шкоди за період з 13:20 год. 12.02.2018 р. по 26.02.2018 р, з огляду на те, що у матеріалах справи відсутні належні докази неправомірних дій медичних працівників лікувального закладу щодо надання медичної допомоги дитині, проведення лікування та наявності причинного зв`язку між неправомірними діями медичних працівників та виниклими негативними наслідками для її здоров`я. В частині вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди рішення суду першої інстанції не оскаржувалось та не переглядалося в апеляційному порядку.
Позиція Верховного Суду. Кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає, зокрема, кваліфіковану медичну та реабілітаційну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря та фахівця з реабілітації, вибір методів лікування та реабілітації відповідно до рекомендацій лікаря та фахівця з реабілітації, вибір закладу охорони здоров`я; достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров`я і здоров`я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь (ст. 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я»).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у спірний період (з 13:20 год. 12.02. по 26.02. 2018 р.) неповнолітня пацієнтка була на лікуванні у Клінічній лікарні, їй було здійснено операційне втручання за діагнозом «гострий апендицит», 18.02.2018 р. було здійснено повторне операційне втручання у зв`язку із діагнозом «післяопераційні абсцеси черевної порожнини», у міжопераційний та післяопераційний періоди стан дитини характеризувався, як важкий та середньої важкості, а 26.02.2018 р. пацієнтка була виписана з лікарні та з повторними скаргами не поступала.
Звертаючись до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої дитині внаслідок надання їй лікарями медичних послуг у спірний період, Позивачка посилалася на тяжкий перебіг хвороби неповнолітньої дитини, який, на її думку, був зумовлений наданням неякісних медичних послуг при первинному зверненні до Клінічної лікарні 10.02.2018 р., зокрема несвоєчасністю наданих послуг.
У цьому аспекті колегія суддів зауважує, що протиправність дій лікарів при здійсненні 10.02.2018 р. огляду пацієнтки та завдання внаслідок таких дій моральної шкоди останній була встановлена судами попередніх інстанцій та за завдані внаслідок таких дій страждання судами було стягнуто з Відповідача моральну шкоду у заявленому Позивачкою розмірі. У зазначеній частині судові рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку фактично не оскаржуються. При вирішенні питання про наявність протиправних дій працівників Клінічної лікарні при наданні неповнолітній пацієнтці медичних послуг при її повторному зверненні до лікарні (з 13:20 год. 2.02. по 26.02. 2018 р.), зокрема при здійсненні двох операційних втручань та післяопераційному догляді, суд апеляційної інстанції правильно виходив із відсутності підстав вважати, що вчинені лікарями дії у спірний період не відповідали приписам нормативно-правових актів у сфері охорони здоров`я.
Відповідно до наявних у матеріалах справи медичних документів, операційне втручання у зв`язку із діагнозом «гострий апендицит» було проведено 12.02.2018 р., тобто у дату повторного звернення Позивачки до Клінічної лікарні. Післяопераційний догляд передбачав цілодобовий огляд пацієнтки лікарями різних відділень, проведення лабораторних досліджень та ультразвукової діагностики. Необхідність проведення повторного операційного втручання була викликана діагностованими при післяопераційному обстеженні ознаками міжкишкового абсцесу.
В контексті доводів касаційної скарги щодо не спростування Відповідачем того, що медична допомога при гострому апендициті була надана неякісно, заслуговує на увагу також той факт, що у позовній заяві Позивачка не заявляла вимоги про відшкодування моральної шкоди за період з 13:20 год 12.02.2018 р. по 06:00 год 15.02.2018 р. (проведення першого операційного втручання у зв`язку із діагнозом «гострий апендицит», у тому числі його своєчасності), зазначаючи, що перенесені донькою у цей період фізичні страждання викликані фізіологічними захворюваннями дитини та важкістю стану післяопераційного періоду.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (ч. 2 ст. 400 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин (в оскарженій в касаційному порядку частині), надав належну правову оцінку усім доказам у справі та урахувавши такі загальні засади цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, дійшов загалом обґрунтованого висновку про відсутність підстав для висновку про завдання пацієнтці моральної шкоди внаслідок протиправних дій працівників Клінічної лікарні у період з 13:20 год. 12.02. по 26.02.2018 р. Суд апеляційної інстанції взяв до уваги висновки судового медика, яка, зокрема, повідомила, що спричинити діагноз «розлитий перитоніт» може не тільки несвоєчасне надання медичної допомоги при гострому апендициті, але і багато інших чинників, таких як особливості розвитку дитини, генетична схильність тощо.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів, яким суд надав належну правову оцінку. Постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.
З повним текстом постанови Верховного Суду можна ознайомитися за покликанням: http://surl.li/iygcu
Огляд судової практики підготувала Яна Бабенко, адвокат, член Центру медичного права ВША НААУ