Сторона процесу, яка є пацієнтом, має право обмежитися доповіддю, що дасть змогу припустити про порушення зі сторони обслуговуючого персоналу в силу наслідків, що настали для пацієнта
Постанова Полтавського апеляційного суду у справі № 554/1140/23 (провадження № 22-ц/814/3858/23) від 27 жовтня 2023 року
Обставини справи: 08.02.2023 р. Позивач звернувся в суд із указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначає, що у період із 23.06.2022 р. по 07.07.2022 р. проходив стаціонарне лікування у КП «Полтавська обласна клінічна лікарня імені М.В. Скліфосовського» (далі – «Клінічна лікарня», «Відповідач»). 11.07.2022 р., з підстав неналежного надання медичних послуг, він звертався зі скаргою до Відповідача, оскільки у період перебування його на лікуванні, з підстав неналежного виконання своїх обов`язків окремими фахівцями Відповідача, йому було поставлено діагноз без урахування черепно-мозкової травми, отриманої у 2016 р., що призвело до неефективного лікування. Згідно з консультативним висновком Клінічної лікарні №3403 від 18.05.2022 р. його було направлено на лікування до неврологічного стаціонару з діагнозом «наслідки черепно-мозкової травми з візкуляторним синдромом». При цьому лікарем не були належним чином вивчені висновки МРТ та РЕГ, не проведені дослідження нейронів головного мозку на предмет його ушкоджень головного внаслідок травми, отриманої у 2016 р. Зазначає, що попри тиск 170/110 та погане самочуття його передчасно, 07.07.2022 р., виписали із лікарні. Хоча він просив продовжити лікування наслідків черепно-мозкової травми та підвищеного тиску компетентними фахівцями з урахуванням його скарг. Так, за наявності остеохондрозу хребта, йому не було призначено масаж шийного, грудного, поперекового відділу; та маючи сечосольовий діатез, оксалатурію, лікар відмовив йому написати у виписці з історії хвороби №12778 потребу у санаторно-курортному лікуванні.
01.02.2023 р. йому вручили відповідь на скаргу від 13.07.2022, у якій не вирішено питання діагностики та лікування, та, фактично, не надано відповіді на звернення, а перенаправлено особі, дії яких він оскаржує. І лише 07.07.2022 р. лікарем-психіатром було поставлено йому правильний діагноз «ушкодження нейронів головного мозку внаслідок черепно-мозкової травми». Із підстав порушення Відповідачем вимог ст. ст. 15,19 Закону України «Про звернення громадян» та ст. 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі – «Основи»), просить суд: визнати протиправною бездіяльність Відповідача, яка полягає у неналежному лікуванні, оскільки 07.07.2022 його було виписано з лікарні у важкому стані, з тиском 170/110, а після лікування та виписки головні болі не зникли, його стан залишився без змін; зобов`язати Відповідача, в умовах стаціонару, продовжити його лікування належним чином «ушкодження нейронів головного мозку внаслідок черепно-мозкової травми» та підвищеного тиску 170/110 компетентними фахівцями; зобов`язати Відповідача розглянути належним чином його звернення від 11.07.2022 р. та надати відповіді на всі порушені ним питання.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 19.05.2023 р. у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Відмовляючи у задоволенні вимог позову, районний суд виходив із того, що Позивач не довів наявності протиправної бездіяльності Відповідача, оскільки під час проходження стаціонарного лікування йому був встановлений клінічний діагноз та проведено відповідне медикаментозне та фізіотерапевтичне лікування. Належних, достатніх та допустимих доказів того, що лікування було неналежним, а також, що Позивач потребує подальшого проходження лікування «ушкодження нейронів головного мозку внаслідок черепно-мозкової травми» в умовах стаціонару, суду не представлено. Тоді як консультативні висновки спеціалістів КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» Консультативна поліклініка (далі – «Консультативна поліклініка») від 23.04.2023 р. та 04.05.2023 р., видані Позивачу через більш ніж дев`ять місяців після проходження його лікування фахівцями Відповідача, відповідно, не спростовують належності лікування та необхідності його продовження в умовах стаціонару. Надаючи оцінку змісту скарги та відповіді Відповідача на неї, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушень ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», оскільки скарга була розглянута керівником установи, якому була адресована. Також скарга була об`єктивно, всебічно і вчасно перевірена, у ній викладено результати перевірки та суть прийнятого рішення. Про результати перевірки Позивач був повідомлений.
Зміст рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційний суд із висновками суду першої інстанції погоджується. При цьому враховує наступне. Верховний Суд звертав увагу на специфіку тягаря доказування у справах щодо надання медичних послуг. Від пацієнтів не можна очікувати та вимагати точного володіння медичними знаннями. Вони не мають точного розуміння процесів лікування та необхідної кваліфікації для аналізу та надання обставин справи, що становлять предмет спору. З метою належної участі в цивільному процесі сторона не повинна мати професійні медичні знання. У зв`язку з цим сторона процесу, яка є пацієнтом, має право обмежитися доповіддю, що дасть змогу припустити про порушення зі сторони обслуговуючого персоналу в силу наслідків, що настали для пацієнта. Тому, з урахуванням принципу розумності, пацієнту, який звернувся до суду за захистом порушених прав, слід тільки вказати на порушення, а далі тягар доказування покладається на медичну установу чи на лікаря. При цьому вказане не призводить до порушення принципу диспозитивності судового процесу, а навпаки слугує для забезпечення процесуальної рівності сторін (постанови Верховного Суду від 30.11.2022 р. у справі №344/3764/21 та від 03.07.2023 р. у справі №523/10085/19).
У цьому аспекті колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що протиправність дій лікарів Клінічної лікарні під час проходження Позивачем лікування в умовах стаціонару з 23.06.2022 р. по 07.07.2022 р. у цій справі не встановлена. Натомість, матеріалами справи підтверджено проведення огляду хворого зав. кафедрою нервових хвороб Полтавського державного медичного університету та суміжними спеціалістами, встановлення клінічного діагнозу та проведення відповідно до нього медикаментозного та фізіотерапевтичного лікування, що виключає підстави вважати такі дії Відповідача протиправною бездіяльністю. Твердження Позивача, що йому було поставлено діагноз без урахування черепно-мозкової травми отриманої у 2016 р., спростовуються випискою з медичної карти стаціонарного хворого №12778 неврологічного відділення та відомостями первинного огляду хворого з обґрунтуванням клінічного діагнозу. Зі змісту такої медичної документації убачається, що фахівцями були враховані скарги хворого при госпіталізації, у тому числі, перенесена у 2016 р. ЗЧМТ (амнестично). При цьому відповідна первинна документація ним лікарям надана не була, що виключало можливість її дослідження, тоді як клінічний діагноз ставився на підставі даних актуальних обстежень, зокрема: ЕКГ, УЗД СШ, ФЕГДС, консультація фізіотерапевта та МРТ ГМ, згідно яких хворому і було показано стаціонарне лікування.
Подальше звернення Позивача до фахівців Консультативної поліклініки узгоджується із рекомендаціями лікарів під час виписки «нагляд невролога за місцем проживання» та не є підставою вважати, що лікування було неефективним, а його виписка передчасною. При цьому, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що консультативні висновки спеціалістів Консультативної поліклініки від 23.04.2023 р. та 04.05.2023 р., видані Позивачу через більш ніж дев`ять місяців після проходження його лікування фахівцями Відповідача. Отже, такі докази характеризують загальний стан здоров`я Позивача, але не протиправність дій Відповідача та їх перебування у причинно-наслідковому зв`язку, що не знайшли свого підтвердження та були спростовані наданими Відповідачем доказами.
Приєднані Позивачем до апеляційної скарги докази, а саме, консультативні висновки спеціалістів Відповідача від 23.05.2023, 24.05.2023, 26.05.2023 р.р., колегія суддів до уваги не приймає. Оскільки оскаржуване судове рішення датовано 19.05.2023 р. і на момент його постановлення такі докази не існували. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у постанові від 21.08.2023 р. у справі №552/7368/21, яка є обов`язковою для врахування, відтак, посилання Позивача на події 24.05.2023-26.05.2023 та звернення до керівництва Відповідача з питання госпіталізації 24.05.2023 р. у цій справі оцінці не підлягають та мають окремий спосіб оскарження.
Стосовно доводів апеляційної скарги, що при постановленні оскаржуваного рішення суд неправильно застосував вимоги ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», колегія суддів зазначає наступне.
Із матеріалів справи убачається, що 11.07.2022 р. Позивач звернувся до головного лікаря Клінічної лікарні зі скаргою, у якій просив допомогти вирішити питання продовження належного лікування наслідків черепно-мозкової травми та підвищеного тиску 170/110 компетентними фахівцями цієї установи.
Наведене право гарантовано Позивачу ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», яким визначено термін розгляду звернення - не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання (ст.20); а також заборону відмови в прийнятті та розгляді звернення (ст.7). Відповідні норми закону Відповідачем дотримано та об`єктивно, всебічно і вчасно перевірено обставини скарги, та у 15-ти денний строк повідомлено Позивача про результати перевірки та суть прийнятого рішення.
Доводи апеляційної скарги викладеного не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, зокрема, листа Клінічної лікарні від 13.07.2022 р. №04-06/1663 за підписом головного лікаря Григорія Оксака, якому звернення Позивача і було адресовано. Підстав вважати, що звернення було перенаправлено особам, дії яких він оскаржував (Дельва, Вірьовка), колегія суддів не вбачає. По-перше, звернення Позивача не містить посилань на прізвища осіб як таких, чиї дії він оскаржує; по-друге, зазначення у листі прізвищ виконавців не спростовує того факту, що відповідь на звернення надана тим органом, який отримав його і до компетенції якого входить вирішення порушених у зверненні питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.
Доводи апеляційної скарги, що такий лист не містить відповідей на поставлені ним питання, колегія суддів відхиляє як безпідставні. Зі змісту скарги убачається, що Позивач просив головного лікаря вирішити питання продовження належного лікування наслідків черепно-мозкової травми та підвищеного тиску компетентними фахівцями цієї установи; та отримав відповідь, що відповідно до встановленого клінічного діагнозу показань для продовження стаціонарного лікування у нього, Позивач, немає.
Інших доводів на спростування правильності висновків суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.
Рішення суду першої інстанції залишено без змін.
З повним текстом постанови Полтавського апеляційного суду можна ознайомитися за покликанням: https://tinyurl.com/5e9k4j33
Огляд судової практики Яна Бабенко, адвокат, член Центру медичного права ВША НААУ