Спрощений порядок встановлення юридичних фактів в основному стосується зони воєнних дій та тимчасово окупованих територій, оскільки на таких територіях не функціонують відповідні органи, які можуть зафіксувати факт смерті.
Постанова Харківського апеляційного суду у справі №644/2370/23 (провадження №22-ц/818/1639/23) від 12 вересня 2023 року.
Обставини справи: у квітні 2023 року Заявник звернувся до суду з заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території, заінтересована особа - Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі – «ВДРАЦС»).
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22.06.2023 р. заяву про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території залишено без задоволення.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Заявником не було надано суду належних та допустимих доказів, які достовірно б свідчили про смерть його матері, у певний час та за певних обставин, про що може свідчити лікарське свідоцтво про смерть. Покази свідків в даному випадку не можуть бути належним та достовірними доказами, оскільки дані особи не є фахівцями в галузі медицини, не можуть підтвердити суду, що смерть настала саме у визначену дату, причину смерті, також суду не надавались докази з місця поховання, довідок про час та місце поховання саме матері Заявника. Також, Заявником було зазначено, що він звертався до органів влади щодо вирішення питання про надання відповідного документу про смерть матері, враховуючи обставини її поховання, але йому, усно, роз`яснили порядок отримання такого документу, виключно шляхом проведення ексгумації, з яким він не погодився через брак коштів.
Зміст рішення суду апеляційної інстанції
Фактичні обставини справи, встановлені судом. Судом встановлено, що Заявник народився у с. Старий Салтів, Вовчанського району Харківської області, є внутрішньо переміщеною особою. Матір Заявника народилась в с. Шестакове, Вовчанського району, Харківської області. Відповідно до копії виписки з медичної картки амбулаторного хворого, вона дійсно перебувала на диспансерному обліку за місцем мешкання у сімейного лікаря амбулаторії загальної практики-сімейної медицини с. Тернова КНП Липецької сільської ради «Центр первинної медичної допомоги №5 Харківського району» (далі – «ЦПМД №5»), лікарів кардіолога та невролога Мереф`янської ЦРЛ, більше 30 років з приводу захворювань, періодично проходила стаціонарне лікування, з початку 2021 р. стан хворої поступово погіршився, незважаючи на проведене амбулаторне та стаціонарне лікування. Зі слів родичів та сусідів мати Заявника померла у визначену дату. На цей час с. Перемога Харківського району перебувала під окупацією військами РФ, лікувальні заклади не працювали, у родичів не було можливості звернутись до сімейного лікаря та отримати лікарське свідоцтво про смерть. З показів свідків: вбачається, що вони є сусідами померлої та проживали на час її смерті поруч з нею та саме під час бойових дій і окупації їхнього селища. Вказують, що у визначену дату під вечір їй стало зле і вона померла. 04.03.2022 р. за допомогою сусідів її поховали на місцевому кладовищі, документів щодо поховання або смерті сусідами отримано не було, оскільки в селі не було органів влади, не було медичних працівників.
Із повідомлення ЦПМД №5 від 13.06.2023 року вбачається, що у родичів не було можливості звернутись до сімейного лікаря та отримати лікарське свідоцтво про смерть, оскільки сімейний лікар амбулаторії с. Тернова не мав можливості потрапити з м. Харків до окупованої території с. Перемога Харківського району, для встановлення факту смерті та видачі лікарського свідоцтва про смерть.
Згідно до вимог Інструкції щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть (форма 106/о), затвердженої Наказом МОЗ України від 08.08.2006 р. №545: п. 2.2. Лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і записів у медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результату розтину, п. 2.4. Забороняється видача лікарського свідоцтва про смерть заочно, без особистого встановлення лікарем факту смерті. У виняткових випадках свідоцтво про смерть може бути видано лікарем, який встановив смерть тільки на підставі огляду трупа (при відсутності ознак або підозри на насильницьку смерть) та даних медичної документації про наявність у померлого при житті хвороб, які в своєму перебігу могли призвести до настання смерті, тобто можливість видачі свідоцтва про смерть матері Заявника, яка померла на окупованій території не передбачена діючими інструкціями та наказами МОЗУ.
Як на підставу позовних вимог, Заявник посилався на те, що він є сином померлої, на момент її смерті селище перебувало в окупації, через відсутність можливості звернутись до закладу охорони здоров`я, документів встановленої форми про смерть, що повинен бути виданий закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою отримано не було. На день смерті, через окупацію селища, не було можливим, викликати швидку, звернутись за послугами з поховання, тому її було поховано сусідами, які також проживали у вказаному селі в період окупації. Зазначав, що станом на момент розгляду він позбавлений можливості отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території на той момент, де проходили активні бойові дії, на якій не можливо було отримати медичний документ, що може бути прийнятий відділом державної реєстрації. Встановлення даного факту є потрібним для реєстрації факту смерті матері та отримання відповідного свідоцтва.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права. Статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою.
Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлена Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженої наказом Міністерством охорони здоров`я України №545 від 08.08.2006 р. Відповідно до положень вказаної Інструкції лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результатів розтину.
Пунктом 1 Розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 р. № 2/5, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Відповідно до аб. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду (ч. 2 ст. 317 ЦПК України).
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях" розширено перелік територій, щодо яких поширює свою дію ст. 317 ЦПК. На даний час до них відносяться території, на яких введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окуповані території України, визначені такими відповідно до діючого законодавства.
Враховуючи, що Указом Президента України воєнний стан встановлено із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р. на території України, тому даний спрощений порядок розповсюджується на встановлення юридичних фактів, що відбулись на всій території України (як мінімум - до закінчення воєнного стану). Але в основному такий спосіб стосується зони воєнних дій та тимчасово окупованих територій, оскільки на таких територіях не функціонують відповідні органи, які можуть зафіксувати факт смерті.
Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, зокрема, можуть бути: письмові докази; речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; пояснення свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі в обставинах, що загрожували їй смертю.
Суд першої інстанції всупереч приписам ч. 1 ст. 294 ЦПК України не дослідив у повній мірі всі докази, надані Заявником, не надав належної оцінки доводам Заявника, не врахував вік його матері та інші обставини, які мають значення для розгляду справи та сприяння у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів заявника. Таким чином, зважаючи на те, що Заявник обґрунтував необхідність встановлення факту смерті його матері і заявником на підтвердження факту смерті матері надано належні, допустимі та достовірні докази, достатні для висновку про обґрунтованість заяви, беручи до уваги те, що в інший спосіб заявник не може підтвердити ту обставину, що його матір померла на тимчасово окупованій території, апеляційний суд дійшов висновку про наявність у справі підстав до задоволення заяви Заявника про встановлення факту смерті його матері.
Рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено по справі нове судове рішення, яким заяву задоволено.
З повним текстом постанови Тернопільського апеляційного суду можна ознайомитися за покликанням: https://tinyurl.com/3urd4bbu
Огляд судової практики підготувала Яна Бабенко, адвокат, член Центру медичного права ВША НААУ