Постанова Полтавського апеляційного суду у справі № 552/7632/22 (провадження №22-ц/814/1106/24) від 31 січня 2024 року 

Обставини справи: у жовтні 2022 р. Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив скасувати рішення, а саме встановлений діагноз психіатричного захворювання «маревний (шизофреноподібний) розлад органічного походження», що встановлений КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» («Заклад психіатричної допомоги»).

Вимоги обґрунтовані тим, що Позивач проходив лікування в медичному закладі – Відповідач. Після лікування в зазначеному закладі відповідно до виписки з історії хвороби йому зазначений діагноз: «шизофреноподібний розлад органічного походження з епісиндромом, вестибулоатоктичним, інсомничним синдромом».

З 17.07.2018 р. по 30.07.2018 р. він знову проходив госпіталізацію у даному медичному закладі та був виписаний з діагнозом: «маячний розлад органічного походження внаслідок контузії головного мозку, токсичної та дисциркулярної енцефалопатії, стан становлення ремісії». Рішенням ЛКК від 24.02.2022 р. був знятий з динамічного нагляду у зв`язку з явищами ремісії.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 27.10.2023 р. в задоволенні позову про оскарження рішення щодо встановленого психіатричного діагнозу відмовлено у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що фактично позовні вимоги зводяться до незгоди Позивача з рішенням військово-лікарської комісії. Дане рішення Позивач може оскаржити, якщо він вважає, що у рішенні комісії не відображений реальний стан його здоров’я та звернутись із заявою з проханням переглянути вказане рішення вищою ВЛК.

Зміст рішення суду апеляційної інстанції. Позивач в період з 18.01.2017 р. по 10.02.2017 р. проходив лікування в Полтавській обласній клінічній лікарні ім. А.Ф. Мальцева. Після виписки йому встановлений діагноз: «шизофреноподібний розлад органічного походження з епісиндромом, вестибулоатоктичним, інсомничним синдромом».

З довідки військово-лікарської комісії №59 від 15.08.2022 р. вбачається, що Позивачу проведено медичний огляд позаштатної ВЛК Відповідача та встановлено діагноз: «маревний (шизофреноподібний) розлад органічного походження, стан ремісії. Захворювання не пов’язане з проходженням військової служби». Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 400 від 03.05.2023 р. діагноз, який був встановлений у Відповідача, де Позивач проходив обстеження з 21.07.2022 р. по 19.08.2022 р., а саме: «Маревний (шизофреноподібний) розлад органічного походження», не відповідає дійсності. Позивач на той час і на час даного обстеження страждав та страждає на психічні і поведінкові розлади внаслідок сумісного вживання наркотиків та використання інших психоактичних речовин, стан стійкої ремісії.

За результатом розгляду скарги ВЛК переглядає оскаржувану постанову або може направити на повторний (контрольний) медичний огляд. Потім Позивачу надають новий висновок про стан здоров’я, який і буде братися до уваги. У спірних та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за Центральною військово-лікарською комісією (ЦВЛК). Оскаржити рішення ВЛК виключно за медичними показниками неможливо, адже це не входить в компетенцію суду. Але суд може встановити порушення процедури проведення військово-лікарської комісії та на цій підставі скасувати таке рішення ВЛК. Також він може зобов`язати провести повторний медичний огляд та дообстеження Позивача у випадку відмови відповідної ВЛК їх проводити. Судом встановлено, що Позивач не оскаржував рішення ВЛК у встановленому законом порядку. Скасування встановленого лікарською комісією діагнозу не входить до компетенції суду.

Законодавством визначено три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання цивільного права.

Порушення права – це наслідок протиправної поведінки протилежної сторони, чиїми діями завдано шкоду правам та інтересам особи.

Невизнання цивільного права полягає у пасивному запереченні наявності в особи суб’єктивного цивільного права, яке безпосередньо не завдає шкоди суб’єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб’єктивного права.

Оспорювання – це наявність спору між учасниками цивільно-правових відносин про приналежність чи відсутність права в однієї із сторін.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення вимог або відмову в їх задоволенні.

 Як видно, Позивач не згоден із діагнозом, який був встановлений йому у 2017 р., вважаючи його помилковим, при цьому Позивачем не заявлено обґрунтованих вимог про визнання незаконними дій (бездіяльності), рішень Відповідача з огляду на визначений законом порядок (процедуру) проведення оглядів, обстеження, лікування, встановлення діагнозу, тощо, та не надано відповідних доказів у підтвердження зазначених обставин.

Суд першої інстанції обґрунтовано висновував про те, що у разі незгоди із рішенням ВЛК, яким як стверджує сам Позивач, підтверджений діагноз, встановлений йому з 2017 р., він вправі оскаржити рішення ВЛК за встановленою процедурою. Окрім того, відповідно до ст. 25 ЗУ «Про психіатричну допомогу» Позивач має право на альтернативний психіатричний огляд.

Як слідує із пояснень Позивача у суді апеляційної інстанції, суть незгоди Позивача із поставленим йому у 2017 р. діагнозом зводиться до того, що, встановлюючи такий діагноз, лікувальний заклад (лікарі) не пов’язав його із участю Позивача у бойових діях під час АТО з 2014 по 2015 р.р., тобто Позивач вважає, що стан його психічного здоров’я є наслідком травм (як фізичних, так і моральних), отриманий під час бойових дій. Разом з тим, у висновку експерта, на який посилається Позивач, відсутні обґрунтування стосовно причинно-наслідкового зв’язку між подіями у період з 2014 р. по 2015 р. (час проходження служби в АТО) і діагнозом, який визначений експертами у дослідженні.

Рішення суду першої інстанції було залишено без змін.

З повним текстом постанови Полтавського апеляційного суду можна ознайомитися за покликанням: http://tinyurl.com/4rdxfmhu