Публікація, написана у формі роздумів та суджень та пов`язана із можливим поширенням на території лікарень тяжкої інфекційної хвороби, викликає громадський інтерес та не підлягає спростуванню як недостовірна

Постанова Верховного Суду у справі №127/9786/20 (провадження №61-8661св22) від 15 червня 2023 року

Короткий зміст встановлених судом обставин. Позивач звернувся до суду з позовом до журналіста («відповідач 1») та редакції газети «33 канал» («відповідач 2») про захист честі, гідності та ділової репутації. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він працює на посаді директора КНП «Подільській регіональний центр онкології Вінницької обласної ради» («Центр»). Починаючи з кінця березня 2020 р. відповідач 1 поширює неправдиву інформацію про його діяльність, як керівника Центру, порочить його честь, гідність, професійні якості та дискредитує як лікаря і директора Центру у засобах масової інформації (далі - ЗМІ), соціальних мережах, веб/інтернет-чатах, форумах та месенджер-групах.

Позивач вказував, що в публікаціях газети «33 канал» журналіста та на її сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» велась мова про наявність у нього захворювання на коронавірус, приховування ним та медичними працівниками Центру факту його захворювання на коронавірус, надання фальсифікованих результатів обстежень. Зокрема, 02.04.2020 р. від імені відповідача 1 на сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» опублікувано пост, в якому зазначено: «Як і про те, де могли інфікуватись лікарі і головний, заступник і навіть завкафедрою (якщо це підтвердиться)? Чи на дні народження головного? Який тест у нього? Чому він вже отримав попередження про кримвідповідальність, але не зізнається?», а в коментарях під постом вказано, що тести зроблені підлеглими позивача в лабораторії Центру, аналізи взято незаконно і вірити опублікованим позивачем результатам на його особистій сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» не можна. Також, від імені відповідача 1 у коментарях під постом вказано, що вона має фактаж і перевірену інформацію і у відповідь на коментар юриста Центру про відсутність у позивача захворювання на COVID-19 погрожує останньому.

06.04.2020 р. в газеті «33 канал» опублікована стаття відповідача 1 «29 медпрацівників на Вінниччині вражені коронавірусом, серед них завкафедрою мед університету - перший професор, який захворів на коронавірус». У зазначеній статті вказується прізвище позивача і розповідається про виклик позивача - директором державної установи «Вінницький обласний лабораторний центр Міністерств охорони здоров`я України» і директором Департаменту охорони здоров`я Вінницької обласної державної адміністрації, для його повторного обстеження у лабораторному центрі особисто. І натяк: «Не прийде - нехай журналісти роблять висновки». Цей самий текст статті був опублікований від імені відповідача 1 на сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» 06.04.2020 р. об 11 год 59 хв. В друкованому засобі масової інформації - газеті «33-й канал» №16 від 08.04.2020 р. було опубліковано статтю під назвою: «Спалах коронавірусу в онкоцентрі коментує головний лікар Володимир Шамрай». У вказаній публікації, зокрема, розміщено інтерв`ю, надане позивачем газеті «33-й канал», у якому позивач відповідає на запитання кореспондента та спростовує своє захворювання на коронавірус.

Зміст оскаржених судових рішень. Справа розглядалася судами не одноразово. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16.12.2020 р. у задоволенні позову - відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами обставин поширення у мережі Інтернет, зокрема, у соціальній мережі «Фейсбук», відносно нього недостовірної інформації, а також поширення такої інформації саме відповідачами, а надані позивачем роздруківки тексту не містять ідентифікуючої інформації сайтів в мережі Інтернет, за якою б вбачалась можливість її перевірки та встановлення авторів цих текстів. Також суд зазначив, що публічний статус позивача, який працює на посаді директора Центру, та суспільний інтерес щодо його особи свідчать про більш ширші межі допустимої критики відносно нього, ніж до окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати. Суд також зауважив, що позивач відповідно до вимог статей 275, 277 ЦК України скористався своїм правом на відповідь та спростування інформації, надавши інтерв`ю у публікації «Спалах коронавірусу в онкоцентрі коментує головний лікар Володимир Шамрай» в газеті «33-й канал» від 08.04.2020 р. №16, у якому спростував всі доводи та твердження, які містяться у роздрукованих текстах та інформацію у яких він оспорює.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 13.05.2021 р. апеляційну скаргу позивача задоволено частково. Рішення суду першої інстанції - змінено, викладено мотивувальну частину рішення у редакції цієї постанови. Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а саме те, що оспорювана інформація розповсюджена у спосіб, який зазначений у позовній заяві. З доданих до матеріалів справи доказів неможливо встановити хто є автором поширеної інформації та хто є власником сторінки у мережі Фейсбук (http://facebook.com). Надані стороною позивача роздруківки із сторінок в соціальній мережі не є підтвердженням ідентифікації особи та у розумінні ст. 78 ЦПК України не є допустимими доказами, оскільки їх дійсність неможливо перевірити. У соціальних мережах кожна особа може створити сторінку під будь-яким іменем, а позивачем не надано жодних доказів того, що оспорювана ним інформація поширена саме відповідачами та розміщена на ресурсах відповідачів, які факт її розміщення заперечують. Таким чином, позивачем не доведено факт причетності відповідачів до розміщеної інформації, що є фактично припущенням сторони позивача. Вимоги в частині зобов`язання спростувати вказану інформацію та відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від позовних вимог про визнання недостовірною інформації, які позивачем не доведено.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 13.05.2021 р. було скасовано судом касаційної інстанції та направлено на новий розгляд. Постановою Вінницького апеляційного суду від 03.08.2022 р. рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16.12.2020 р. змінено шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що поданими стороною позивача доказам, а саме: звітом за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет від 26.02.2021 р. та довідкою з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його власника від 26.02.2021 р., підтверджено обставини щодо поширення відповідачами у мережі Інтернет, зокрема, у соціальній мережі «Фейсбук», інформації щодо позивача. Водночас, поширена відповідачами інформація відображає оціночні судження, думки, переконання автора, критичну оцінку ним певних фактів. Як такі, що відображають суб`єктивні думки і погляди відповідачів, їх не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Позиція Верховного Суду. Під час розгляду справ про захист ділової репутації шляхом визнання інформації недостовірною завданням суду є забезпечення балансу прав та свобод учасників інформаційних правовідносин щодо недопущення поширення інформації, яка не відповідає дійсності, - з одного боку (приватний інтерес), а з іншого - недопущення ситуації, коли такі позови використовуються з метою обмеження загальних засад свободи слова, права громадськості бути обізнаною (публічний інтерес). Розглядаючи зазначені спори, суд зобов`язаний виважено підійти до необхідності обмеження свободи вираження поглядів та ретельно обґрунтувати ухвалене рішення щодо наявності в інформації, яка визнається недостовірною, ознак реального завдання шкоди репутації, порушення прав інших осіб, з метою забезпечення професійного захисту журналістики та недопущення надмірного втручання в право громадськості на отримання інформації.

Змінюючи мотиви рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, оцінивши зміст кожного висловлювання, які позивач просив спростувати, зробив обґрунтований висновок, що спростовувана позивачем інформація є оціночними судженнями, а тому не підлягає спростуванню.

Звертаючись до суду, позивач посилався на те, що відповідачами щодо нього поширена недостовірна інформація:

«У «33-го» є інформація про двох і головних лікарів Вінницьких обласних лікарень, у яких є підозра на коронавірус (оперативно перевіряємо її) Один - контактер… В онко - інфікований уролог - хірург.. Є підозри і у інших - контактерів..». «Як і про те, де могли інфікуватись лікарі і головний, заступник і навіть завкафедрою (якщо це підтвердиться)? Чи на дні народження головного? Який тест у нього? Чому він вже отримав попередження про кримвідповідальність, але не зізнається?», а в коментарях під постом вказано, що тести зроблені підлеглими позивача в лабораторії лікарні – Центру, аналіз взяли незаконно, і не можна вірити позивачем опублікованим результатам на його особистій сторінці у Фейсбук. Також, від імені відповідача 1 у коментарях під постом вказано, що має фактаж і перевірену інформацію і на коментар юриста Центру погрожує йому, що вона завтра прийде до нього на роботу і тому радить йому не виступати.

«29 медпрацівників на Вінниччині вражені короновірусом, серед них завкафедрою мед університету - перший професор, який захворів на короновірус». У зазначеній статті вказується прізвище позивача і розповідь про вимогу зі сторони директора ДУ «Вінницький обласний лабораторний центр Міністерств охорони здоров`я України» і директора Департаменту охорони здоров`я Вінницької ОДА прийти і пройти обстеження повторно, з`явившись в «Вінницький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України» особисто. І натяк: «Не прийде - нехай журналісти роблять висновки».

Верховний Суд погоджується із тим, що спростовувана інформація є оціночним судженням, оскільки за своїм змістом публікації не містить однозначного твердження щодо стану здоров`я позивача, а є вираженням суб`єктивної думки особи щодо зазначених у ній обставин, публікації написані у формі роздумів та суджень, пов`язані із можливим поширенням на території лікарень м. Вінниці тяжкої інфекційної хвороби, тому викликають громадський інтерес.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні клопотань про виклик свідків, витребування доказів та проведення експертизи, що позбавило останнього можливості довести той факт, що саме відповідачі поширювали недостовірну інформацію, оскільки при розгляді справи в суді апеляційної інстанції цей недолік усунуто. Так, ухвалою Вінницького апеляційного суду від прийнято відмову представника позивача від клопотань, а саме: про виклик свідків, витребування доказів, проведення експертизи. Залучено до матеріалів справи звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет від 26.02.2021 р. та довідку з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його власника від 26.02.2021 р.. На підставі зазначених доказів суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов пред`явлений до належних відповідачів.

Інші наведені у касаційній скарзі аргументи зводяться до незгоди з висновками судів стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів саме в тому контексті, який, на думку позивача, підтверджує обґрунтованість заявлених вимог, тому такі аргументи відхиляються.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16.12.2020 р. у незмінній частині та постанову Вінницького апеляційного суду від 03.08.2022 р. залишено без змін.

З повним текстом судового рішення можна ознайомитися за покликанням: http://surl.li/ilxau

Огляд судової практики підготувала Яна Бабенко, адвокат, член Центру медичного права ВША НААУ