Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками алгоритм дій у разі неякісного надання медичної допомоги, а саме:
1. Право на доступ до медичної інформації: яку інформацію та документи може отримати пацієнт і яким чином.
2. Порядок оскарження неякісного надання допомоги: скарги, заяви, звернення.
3. Цивільна чи кримінальна відповідальність? Основні поняття, розмежування.
У рамках характеристики надання медичної допомоги акцентовано на наступному:
1. Право на доступ до медичної інформації: яку інформацію та документи може отримати пацієнт і яким чином
Пацієнт має право отримати достовірну та повну інформацію про стан свого здоров’я, зокрема:
● інформацію про стан здоров'я;
● мету запропонованих досліджень і лікування;
● прогноз розвитку захворювання;
● можливі ризики для життя і здоров’я;
● інформацію про показання, протипоказання та можливі побічні реакції лікарських засобів, включаючи ризик звикання або резистентності.
Також повнолітня особа має право:
● ознайомлюватися з медичними документами, що стосуються її здоров’я;
● отримувати достовірну і повну інформацію про стан здоров’я.
Батьки (усиновлювачі), опікуни та піклувальники мають право отримувати інформацію про стан здоров’я дитини або підопічного.
До медичних документів, які може отримати пацієнт, належать:
● медична карта стаціонарного хворого (форма №003/о);
● медична карта амбулаторного хворого (форма №025/о);
● медична карта стоматологічного хворого (форма №043/о);
● історія вагітності і пологів (форма №096/о);
● медична карта новонародженого (форма №097/о);
● виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (форма №027/о).
Отримати медичні документи можна:
1. За особистим запитом пацієнта;
2. За зверненням батьків або інших законних представників неповнолітнього;
3. За зверненням членів сім’ї чи близьких родичів померлого пацієнта;
4. За адвокатським запитом.
Судова практика:
У рішенні ЄСПЛ у справі «K.H. and Others v. Slovakia» (28.04.2009, заява №32881/04) Суд зазначив, що відмова у наданні копій медичної документації не має достатнього виправдання та порушує ефективну реалізацію права особи на доступ до суду.
2. Порядок оскарження неякісного надання допомоги: скарги, заяви, звернення
1. Звернення зі скаргою до клініко-експертної комісії (КЕК).
Контроль якості медичної допомоги проводиться, зокрема, у випадках:
● смерті пацієнта;
● первинного виходу на інвалідність осіб працездатного віку;
● розбіжностей діагнозів;
● недотримання стандартів медичної допомоги;
● скарг пацієнтів або їхніх близьких.
Клініко-експертна оцінка проводиться:
● протягом 30 календарних днів з дня надходження звернення;
● строк може бути продовжений ще на 15 календарних днів;
● за результатами складається експертний висновок;
● повторна оцінка з одного й того самого питання щодо одного пацієнта не проводиться;
● у разі незгоди з рішенням регіональної КЕК громадянин може звернутися до МОЗ України.
2. Інші способи захисту прав:
● подання заяви про вчинення кримінального правопорушення;
● подання позову про відшкодування матеріальної та/або моральної шкоди.
3. Цивільна чи кримінальна відповідальність? Основні поняття, розмежування
Кримінальна відповідальність:
Лектор посилається на ст. 140 КК України, яка передбачає відповідальність за невиконання або неналежне виконання медичним чи фармацевтичним працівником професійних обов’язків через недбале або несумлінне ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для пацієнта.
Підставами кримінальної відповідальності є:
1. Неправомірна дія або бездіяльність медичного працівника (порушення клінічних протоколів, наказів МОЗ, стандартів);
2. Настання тяжких наслідків (смерть, тяжкі чи середньої тяжкості тілесні ушкодження, інвалідність тощо);
3. Наявність прямого причинно-наслідкового зв’язку між порушенням та наслідками. Для його встановлення, як правило, призначається судово-медична експертиза.
Судова практика:
● Постанова Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №369/3248/17. Верховний Суд роз’яснив, що:
1. Невиконання професійних обов’язків — це невчинення дій, які медичний працівник був зобов’язаний виконати;
2. Неналежне виконання — виконання обов’язків не в повному обсязі, недбало чи поверхово;
3. Якщо тяжкі наслідки настали з інших причин (пізнє звернення пацієнта, відмова від лікування, порушення режиму тощо), кримінальна відповідальність за ст. 140 КК України виключається.
● Постанова Верховного Суду від 16.01.2025 у справі №466/10640/16. Суд визнав винним лікаря-анестезіолога, який у післяопераційний період не здійснив відсмоктування вмісту трахеї та бронхів, хоча був зобов’язаний це зробити, що стало безпосередньою причиною смерті пацієнтки від аспіраційної асфіксії.
Цивільна відповідальність:
Метою цивільної відповідальності є відшкодування матеріальної та/або моральної шкоди.
Для її настання необхідні:
1. Протиправна поведінка (несвоєчасне або некваліфіковане надання медичної допомоги);
2. Наявність матеріальної або моральної шкоди;
3. Причинно-наслідковий зв’язок між поведінкою та шкодою.
Позов подається до закладу охорони здоров’я або фізичної особи-підприємця, з якими медичний працівник перебуває у трудових відносинах.
До матеріальної шкоди можуть належати:
● втрачений заробіток;
● витрати на лікування;
● витрати на ліки, реабілітацію, сторонній догляд;
● у разі смерті — витрати на поховання, надгробний пам’ятник, відшкодування шкоди у зв’язку зі смертю годувальника.
До моральної шкоди належать:
● фізичний біль;
● душевні страждання;
● приниження честі та гідності.
Судова практика:
Постанова Київського апеляційного суду від 07.09.2023 у справі №754/1659/21. Суд зазначив, що для покладення цивільної відповідальності необхідно довести протиправність поведінки, шкоду, причинно-наслідковий зв’язок та вину. У цій справі позивачка не довела порушення сімейним лікарем стандартів медичної допомоги та причинного зв’язку між його діями і погіршенням стану здоров’я, тому у позові було відмовлено.