Під невиконанням чи неналежним виконання лікарем своїх професійних обов`язків слід розуміти погане, байдуже, без неналежної старанності, неуважне, неакуратне, халатне їх виконання (наприклад несвоєчасне проведення різних процедур, перев`язок, огляду)
Постанова Верховного Суду у справі №443/284/19 (провадження №51-3361км22) від 11 квітня 2023 року
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини. За вироком Миколаївського районного суду Львівської області до покарання у виді позбавлення волі засуджено: лікаря-хірурга за ч. 2 ст. 140 КК України на строк 3 роки з позбавленням права займатися лікарською діяльністю на строк 3 роки. На підставі п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році» його звільнено від відбування покарання; лікаря-інфекціоніста за ч. 2 ст. 140 КК України на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України її звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю 1 рік. Згідно з вироком районного суду засуджених визнано винуватими у тому, що вони будучи медичними працівниками неналежно виконали свої професійні обов`язки, внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді смерті неповнолітнього хворого за таких обставин.
Так, у приймальне відділення КУ «Жидачівська центральна районна лікарня» бригадою екстреної медичної допомоги пункту ЕМД «Журавно» Жидачівської ЕМД КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» з діагнозом: «Вегето-судинна дистонія по гіпертонічному типу. Тепловий удар?» доставлено неповнолітнього пацієнта для огляду та надання кваліфікованої медичної допомоги, якому у приймальне відділення викликано чергового лікаря цієї лікарні - лікаря-інфекціоніста. Проведеним оглядом та згідно симптомів, описаних у медичній карті стаціонарного хворого №2736, черговим лікарем було встановлено неправильний діагноз: «Гострий гастрит», та призначено проведення біохімічного аналізу крові, який був недостатній для визначення даного діагнозу та вимагав призначення додаткових методів обстеження, що не було зроблено останньою. Враховуючи невірно встановлений діагноз, надана медична допомога під час госпіталізації не відповідала вимогам клінічного протоколу й неповнолітній був госпіталізований не у профільне відділення (інфекційне відділення), у зв`язку із чим обрана черговим лікарем тактика лікування була неправильною. Також цього ж дня о 20:00 було запрошено для проведення огляду неповнолітнього чергового лікаря лікарні КУ «Жидачівська ЦРЛ» - лікаря-хірурга, яким було зібрано загальний анамнез, проведено обстеження хворого та окрім призначення аналізу сечі та крові, визначено подальшу тактику лікування, а саме спостереження в динаміці. Надалі о 22:00 лікар-хірург при проведенні чергового огляду та володіючи, так само як і лікар-інфекціоніст, на вказаний час інформацією про результати ультразвукового дослідження (надмірно виражений метеоризм), враховуючи загальний стан хворого, не запідозрив гострої хірургічної патології (кишкова непрохідність), та не призначив усі необхідні дослідження і обстеження з метою підтвердження або спростування такої патології, зокрема не здійснив оглядової рентгенографії органів черевної порожнини, не провів діагностичної лапароскопії та не поставив питання про виклик дитячого лікаря-хірурга для надання екстреної консультативної медичної допомоги населенню Львівської області для консилярного рішення щодо подальшої тактики ведення хворого, однією з яких могло бути переведення неповнолітнього хворого у ЛОДКЛ «ОХМАТДИТ». Лише наступного дня о 03:00 черговими лікарями (засудженими) встановлено правильний, але запізнілий діагноз: «кишкова непрохідність» та прийнято спільне рішення про термінове транспортування неповнолітнього хворого для госпіталізації у хірургічне відділення ЛОДКЛ «ОХМАТДИТ», яке знаходилось у м. Львові. Таке несвоєчасне встановлення зазначеними черговими лікарями хірургічної патології призвело до відтермінування операційного втручання, погіршення загального стану неповнолітнього, розвитку незворотніх ускладнень, що в свою чергу призвело до тяжких наслідків, а саме смерті неповнолітнього у хірургічному відділенні вищевказаної лікарні м. Львова.
Ухвалою Львівського апеляційного суду вирок місцевого суду щодо лікаря-інфекціоніста скасовано та відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України останню звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 140 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності. Ухвалою Львівського апеляційного суду вирок місцевого суду щодо лікаря-хірурга залишено без змін.
Мотиви та висновок Верховного Суду. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході судового провадження лікар-хірург свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, не визнав та зокрема пояснював, що стався неординарний, атиповий та казуїстичний випадок, як тільки було виявлено загрозу кишкової непрохідності у пацієнта його було скеровано до ЛОДКЛ «Охматдит», покази для такого з`явилися о 03:00 21.06.2017 р. Наголошував, що оскільки у дитини відбувся геморагічний викид, то його було б видно на результатах проведення ультразвукової діагностики. При цьому діагноз ним було виставлено вчасно, після перших проявів кишкової непрохідності та заперечував те, що до 03:00 21.06.2017 року у пацієнта був заворот кишок.
Об`єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, включає три обов`язкові ознаки: 1) діянням у вигляді невиконання чи неналежного виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов`язків: 2) тяжкими наслідками для хворого 3) причинний зв`язок між діянням і наслідками. Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується необережною формою вини до тяжких наслідків для хворого, саме ж діяння може бути як необережним, так і умисним.
Під невиконанням медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов`язків треба розуміти невчинення ним певних дій при наданні лікарської допомоги хворому, які він повинен був вчинити, а під неналежним виконанням таких обов`язків - вчинення необхідних дій не у повному обсязі чи вчинення не тих дій, які необхідно було вчинити (наприклад, поверхове проведення огляду хворого). Невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов`язків є наслідком недбалого чи несумлінного ставлення до них, під яким слід розуміти погане, байдуже, без неналежної старанності, неуважне, неакуратне, халатне їх виконання (наприклад несвоєчасне проведення різних процедур, перев`язок, огляду).
Неналежне виконання лікарем-хірургом своїх обов’язків ґрунтується на доказах, які були предметом дослідження суду першої інстанції, зокрема, згідно з експертного висновку департаменту охорони здоров`я ЛОДА госпіталізація пацієнта в інфекційне відділення була необґрунтованою у зв`язку з відсутністю клінічних проявів інфекційного захворювання, лікарями не було запідозрено гострої хірургічної патології та призначено симптоматичне лікування, що могло маскувати клінічну картину, зокрема, введення медичних препаратів (спазмолітиків, метоклопраміду) могло змінити симптоми захворювання. Через відсутність певних клінічних симптомів гострого живота не було проведено оглядової рентгенографії черевної порожнини, комп`ютерної томографії органів черевної порожнини, діагностичної лапароскопії, а проведене ультразвукове дослідження органів черевної порожнини та виявлений метеоризм кишівника не насторожили хірургів щодо наявності гострої хірургічної патології у пацієнта. Крім цього, транспортування хворого пацієнта в КЗ ЛОР «ОХМАТДИТ» проводилось незадовільно: неналежний медичний транспорт та медичний супровід, відсутність повідомлення та узгодження з головними спеціалістами, черговими хірургами ЛОДКЛ «ОХМАТДИТ».
Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи №185 черговим лікарем-інфекціоністом та черговим лікарем-хірургом несвоєчасно встановлено діагноз, який мав місце у хворого, не проведено всі необхідні додаткові методи дослідження - оглядову рентгенографію органів черевної порожнини, у зв`язку з чим це призвело до погіршення стану хворого, розвитку тяжких ускладнень, незворотних (некротичних) змін у кишківнику, перитоніту, прогресуючої поліорганної недостатності, що в подальшому призвело до тяжких наслідків та смерті потерпілого. Несвоєчасне встановлення наявної у хворого хірургічної патології призвело до відтермінування операційного втручання, погіршення загального стану хворого, розвитку незворотних змін та ускладнень, що в свою чергу призвело до тяжких наслідків. У записах лікаря-хірурга було виявлено виправлення та підтирання в записах та часу. Крім цього, лікарями не взято до уваги загальні симптоми даної хірургічної патології. Надана медична допомога лікарями, зокрема, лікаря-хірурга не відповідала клінічним протоколам МОЗ України по наявній у хворого патології. Таким чином, мало місце неналежне виконання своїх професійних обов`язків зазначеними лікарями. У судовому засіданні експерти підтримали висновок експерта №185 у повному обсязі та погодились, що мало місце неналежне виконання своїх професійних обов`язків лікарями, зокрема черговим лікарем-хірургом. Отже, дії лікаря-хірурга перебувають у причинному зв`язку з настанням тяжких наслідків у вигляді смерті неповнолітнього хворого.
Що стосується доводів у касаційній скарзі захисника про порушення апеляційним судом вимог статей 404, 419 КПК України, то вони також є безпідставними. Суд зазначив, що за змістом ч. 3 ст. 404 КПК України повторне дослідження доказів в суді апеляційної інстанції здійснюється за клопотанням учасників судового провадження за умови, що вони були досліджені судом першої інстанції неповністю або з порушеннями. В суді апеляційної інстанції захисником не було доведено, що докази, які він повторно просив дослідити, досліджені не повністю або з порушенням, а тому апеляційний суд обґрунтовано не здійснював дослідження зазначених захисником доказів.
До того ж варто зазначити, що повторне дослідження доказів з огляду на зміст ч. 3 ст. 404 КПК України за відсутності підстав для того, визначених вказаною нормою, є правом, а не обов`язком суду, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду. Ухвалу Львівського апеляційного суду щодо лікаря-хірурга залишено без змін.
З повним текстом постанови Верховного Суду можна ознайомитися за покликанням: https://cutt.ly/36usdob
Огляд судової практики підготувала Яна Бабенко, адвокат, член Центру медичного права ВША НААУ
Зареєструватися на вебінар Яни Бабенко "Відповідальність лікаря за завдану пацієнту шкоду (практичні аспекти)". https://cutt.ly/u6YFvZ6