Під час розгляду справи роботодавець зобов’язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов’язків, якими він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення

Постанова Київського апеляційного суду у справі № 357/12/23 (провадження № 22-ц/824/7803/2023) від 13 червня 2023 року

Обставини справи: у грудні 2022 року позивачка подала до суду позов до Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня №1» (далі – «Міська лікарня») про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що наказом головного лікаря Міської лікарні від 22.11.2022 р. №493-к її було звільнено з посади рентгенлаборанта рентгенодіагностичного відділення 22.11.2022 р. у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Підставою для винесення оспорюваного наказу стали наказ «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності рентгенолаборанта» від 28.03.2022 р. №107-к, доповідна записка завідувача рентгенодіагностичного відділення від 11.11.2022 року. Позивачка зазначила, що жодним чином не порушувала п 3.13, 3.16, 5.6 посадової інструкції, а відповідач не навів доказів порушення нею вказаних пунктів посадової інструкції.

Також позивачка вказала, що протягом 18 років праці у відповідача, сумлінно виконувала свої посадові обов`язки, їй неодноразово оголошувались подяки, скарг чи нарікань відносно її роботи з боку пацієнтів та керівництва не було. У позові позивачка зазначила, що незаконним звільненням їй спричинена моральна шкода, яка виразилася в моральних переживаннях, вона втратила нормальні життєві зв`язки, постійно перебуває в пошуках роботи та в стані тривоги, стресу, оскільки втратила єдине джерело доходів. Моральну шкоду позивачка оцінила в 5 000,00 гривень. Крім того позивачка вказала на своє право, у разі її поновлення на роботі, отримати середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

З урахуванням зазначеного просила суд скасувати наказ №493-к від 22.11.2022 р. про звільнення з роботи за п. 3 ч. 1 ст 40 КЗпП України, поновити її на посаді рентгенолаборанта рентгенодіагностичного відділення Міської лікарні із внесенням відповідних записів у трудову книжку, стягнути з відповідача на її користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 23.11.2022 р. по день проголошення рішення, моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн та судові витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.02.2023 р. у задоволенні позову позивачки до Міської лікарні про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено.

Зміст рішення суду апеляційної інстанції. Наказом головного лікаря Міської лікарні №107-к від 28.03.2022 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності рентгенолаборганта», оголошено догану рентгенолаборанту рентгенодіагностичного відділення – позивачці, за порушення посадових обов`язків та недотримання правил медичної етики. Підставою стало порушення позивачкою правил медичної етики і поведінки під час обстеження пацієнта «К» щодо дотримання вимог забезпечення прав пацієнта.

Наказом головного лікаря позивачку звільнено з посади рентгенлаборанта рентгенодіагностичного відділення 22.11.2022 р. у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Підстава: доповідна записка лікаря - рентгенолога від 10.11.2022 р.; наказ «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності рентгенолаборанта» №107-к від 28.03.2022 р.; пояснення позивачки від 10.11.2022 р.; доповідна записка завідувача рентген-діагностичного відділення КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1» від 11.11.2022 р.; акт службового розслідування по факту порушення посадових обов`язків рентгенолаборантом рентгенодіагностичного відділення позивачкою від 09.11.2022 р.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що звільнення позивачки проведено у відповідності до діючого законодавства, правомірно та з дотриманням визначеним законом строку й порядку, порушень трудових прав позивачки судом не встановлено, а тому вважав відсутніми підстави для скасування наказу про звільнення позивачки, поновлення її на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У відшкодуванні моральної шкоди суд відмовив, оскільки така вимога позивачки є похідною від первісних вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони є законними та обґрунтованими, повністю відповідають обставинам справи та вимогам закону з огляду на таке.

Для звільнення працівника за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше. Під час розгляду справи роботодавець зобов`язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов`язків, якими він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення.

При вирішенні спору судом встановлено, що до позивачки за неналежне виконання покладених на неї посадовою інструкцією посадових обов`язків застосовувалися заходи дисциплінарного впливу у вигляді догани. Наказом головного лікаря №107-к від 28.03.2022 р. оголошено догану позивачці за порушення посадових обов`язків та недотримання правил медичної етики. Підставою стало порушення нею правил медичної етики і поведінки під час обстеження пацієнта «К» щодо дотримання вимог забезпечення прав пацієнта. Позивачкою зазначений наказ про застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани до суду не оскаржувався, а сама незгода позивачки із застосованим до неї стягнення не свідчить про його неправомірне застосування роботодавцем. Незаконності наказу про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани не встановлено.

Наказом відповідач задокументував факт порушення трудової дисципліни позивачкою і відповідно до цих норм притягнув її до дисциплінарної відповідальності. Зазначений наказ є чинним, так як втрачає свою силу за спливом одного року з дня його винесення, догану достроково роботодавцем не знято. Такий наказ підтверджує факт систематичного порушення працівником трудових обов`язків. Згідно посадової інструкції рентгенолаборанта рентгенологічного відділення, затвердженого 18.12.2018 р. головним лікарем до обов`язків працівника, серед іншого, віднесено: п. 3.16 реєструвати та вести облік обстежених, надавати рентгенологічні висновки; п. 3.23 дотримуватись в роботі принципів медичної деонтології; п. 3.4 регулювати потік пацієнтів шляхом забезпечення позачергового прийому пацієнтів, які мають на це право; п. 5.6 дотримання вимог щодо забезпечення прав пацієнта. Позивачка ознайомлена з інструкцією під підпис 18.12.2018 р.

Матеріалами справи підтверджується дотримання відповідачем норм ст. 149 КЗпП України в частині виконання обов`язку зажадати від порушника трудової дисципліни письмових пояснень до застосування дисциплінарного стягнення. Так, із наданих відповідачем письмових пояснень позивачки, складених 18.03.2022 р. по факту допущеного нею порушення посадових обов`язків, остання зазначила, що 15.03.22 р. вона була на зміні на роботі, до неї прийшов чоловік зробити знімок легень, після чого він заплатив кошти, але ці кошти вона йому повернула. Згідно акту службового розслідування від 16.11.2022 р. по факту порушення посадових обов`язків позивачкою від 09.11.2022 р., оцінку якому надано судом першої інстанції у рішенні, комісією зроблено висновок про доведеність факту порушення посадових обов`язків рентгенолаборантом та про наявність підстав для застосування дисциплінарного стягнення за ч. 3 ст. 40 КЗпП України.

Судом встановлено, що після застосування до позивачки заходів дисциплінарного стягнення у виді догани, остання допустила вчинення нового порушення трудової дисципліни. У наказі про звільнення позивачки роботодавцем зазначено підстави звільнення із посиланням на дисциплінарне стягнення, що мало місце під час неналежного виконання позивачкою трудових обов`язків, що мали систематичний характер. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачкою не доведено порушення роботодавцем вимог трудового законодавства під час її звільнення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Позивачка систематично без поважних причин не виконувала свої службові обов`язки та до неї раніше застосовано заходи дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

При цьому суд обґрунтовано вважав, що відповідач правомірно звільнив позивачку на підставі п.3 ст.40 КЗпП України, вказавши на систематичне невиконання нею без поважних причин службових обов`язків та врахував положення ч. 3 ст. 149 КЗпП.

Суд апеляційної інстанції вважає доведеним факт невиконання позивачкою без поважних причин покладених на неї посадових обов`язків, у зв`язку з чим наказом відповідача, що відповідає вимогам закону, з урахування притягнення її протягом року до дисциплінарної відповідальності, її було звільнено з роботи на підставі п. 3 ч. 1 ст 43 КЗпП України. Вжиті заходи щодо застосування до працівника дисциплінарного стягнення не дали позитивних наслідків і позивачка знову допустила невиконання своїх посадових обов`язків. Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що звільнення позивачки відбулося з дотриманням норм трудового законодавства, у зв`язку з чим дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції було залишено без змін.

З повним текстом постанови Київського апеляційного суду можна ознайомитися за покликанням: http://surl.li/isdut

Огляд підготувала Яна Бабенко, адвокат, член Центру медичного права ВША НААУ