Постанова Житомирського апеляційного суду у справі №283/1411/23 від 08 лютого 2024 року

Обставини справи: у червні 2023 р. прокурор в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради та Малинської міської ради звернувся до суду з позовом та просив:

- стягнути з відповідача на користь Малинської міської ради витрати Комунального некомерційного підприємства «Малинська міська лікарня» Малинської міської ради (далі – «Міська лікарня») на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення пацієнтки в розмірі 2843 гривні 40 копійок;

- стягнути з відповідача на користь Житомирської обласної ради витрати Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського» Житомирської обласної ради (далі – «Обласна лікарня») на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення пацієнтки  в розмірі 79482 гривні 18 копійок.

Прокурор зазначив, що 28.01.2022 р. близько 07 години 38 хвилин на автодорозі «Київ –  Ковель – Ягодин» сталася ДТП за участю автопоїзда «VOLVO FH 13.420» з завантаженим напівпричепом до нього марки «SCHMITZ SKO 24», під керування водія (далі – «Відповідач») та автомобіля марки «VOLKSWAGEN» моделі «PASSAT».

Ухвалою суду Відповідача було звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 286 ч. 1 КК України, у зв`язку з його примиренням з потерпілою; кримінальне провадження закрите.

У результаті ДТП пасажирка автомобіля марки «VOLKSWAGEN» отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження і проходила лікування в Міській лікарні, де вартість лікування становила 2843, 40 грн та Обласній лікарня, де вартість лікування склала 79482, 80 грн.

Рішенням суду першої інстанції позов прокурора в інтересах держави в особі Малинської міської ради задоволено повністю: стягнуто з Відповідача на користь Міської лікарні на стаціонарне лікування потерпілої пацієнтки в розмірі 2843 гривні 40 копійок. В задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради - відмовлено повністю.

Висновки суду апеляційної інстанції. Апеляційний суд переглядав рішення суду у цій справі лише в частині вимог про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілої від на користь Житомирської обласної ради.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажирка автомобіля «VOLKSWAGEN» отримала тілесні ушкодження у вигляді геморагічного забою лівої лобної ділянки голови мозку, пластинчатої субдуральної гематоми лівої лобно-тім`яної ділянки, правобічного геміпарезу, відкритого перелому 4 п`ясткової кістки та забійно-рваної рани тильної поверхні правої кістки, рани скроні справа, які по своїй категорії відносяться до середнього ступеню важкості, що потягло за собою тривалий розлад здоров`я. Дії Відповідача кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження. В подальшу його було звільнено від кримінальної відповідальності, у зв’язку з примиренням з потерпілою.

Потерпіла внаслідок вчиненого Відповідачем правопорушення перебувала на стаціонарному лікуванні у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії Міської лікарні один ліжко-день та розмір витрачених за рахунок бюджету коштів на її лікування становить 2843 гривні 40 копійок, що підтверджується довідкою та розрахунком вартості одного ліжко-дня в Міській лікарні в січні 2022 р.

Згідно довідки Обласної лікарні потерпіла перебувала на лікуванні у нейрохірургічному відділенні 19 ліжко-днів. Вартість одного ліжко-дня становила: у січні 709 гривень 32 копійки, у лютому 5109 гривень 66 копійок. Загальна вартість лікування складає 79482 гривні 18 копійок.

Відмовляючи у задоволенні позову прокурора в інтересах Житомирської обласної ради, суд першої інстанції вказав, що прокурором не доведений розмір витрат Обласної лікарні на лікування потерпілої, а тому суд відмовляє повністю в задоволенні цієї позовної вимоги.

Суд апеляції не погодився з висновком суду першої інстанції.

За змістом ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилось закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти від відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 р. № 545 (далі – «Порядок»).

Згідно з п. 2 Порядку сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Пунктом 3 Порядку встановлено, що визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора.

Стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я (п. 4 Порядку).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд зазначив, що вчинення Відповідачем кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, знаходиться в прямому причинному зв’язку з виникненням у потерпілої середньої тяжкості тілесних ушкоджень та їх наслідків.

Відповідно до довідки Обласної лікарні №01/792 від 21.06.2022 р. потерпіла перебувала на лікуванні у нейрохірургічному відділенні 19 ліжко-днів з 28.01.2022 року по 16.02.2022. Вартість одного ліжко-дня становила: у січні 709 гривень 32 копійки, у лютому 5109 гривень 66 копійок. Загальна вартість лікування складає 79482 гривні 18 копійок.

Зазначена Довідка про витрати на лікування потерпілої у Обласній лікарні на час розгляду справи судом першої інстанції містилась у матеріалах справи, проте місцевий суд безпідставно поставив її під сумнів, що призвело до неправильного вирішення спору.

Враховуючи наведене та те, що на час подання позову витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого від злочину у розмірі 79482, 18 грн не були відшкодовані Відповідачем, суд дійшов висновку, що відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України позов в частині стягнення зазначеної суми на користь Житомирської обласної ради підлягає до задоволення у повному обсязі, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

З повним текстом постанови Житомирського апеляційного суду можна ознайомитися за покликанням: http://tinyurl.com/3bvmv8bz