На основі міжнародних і національних нормативних актів висвітлено етичні норми взаємодії лікарів. Проаналізовано межі втручання у процес надання медичної допомоги пацієнту лікуючим лікарем і випадки залучення до процесу лікування інших спеціалістів. Встановлено, що вчасне виявлення лікарських помилок і критика дій лікаря у коректній формі сприяють підвищенню ефективності системи охорони здоров’я та утвердженню принципу першочергового забезпечення прав пацієнта на життя та охорону здоров’я.

Ключові слова: клятва лікаря, лікуючий лікар, консиліум лікарів, консультативна допомога.

Лікарська професія є однією з найдавніших і найбільш структурно розгалужених у світі. Молоді спеціалісти, випускники медичних університетів, даючи клятву лікаря, присягають шанувати своїх учителів і колег. Лікарів об’єднує спільна праця, яка відкриває таїнство людського організму, і вони вочевидь не мають бажання без необхідності критикувати іншого фахівця, а часто навіть замовчують обставини, які стали їм відомі під час лікування пацієнтів.

Чи може один лікар втручатися у процес лікування пацієнта іншим лікарем? Коли ці дії є допустимими та необхідними? Саме ці питання висвітлені у статті.

Женевська декларація, прийнята 2-ю Генеральною Асамблеєю Всесвітньої медичної асамблеї (1948) (Міжнародна клятва лікаря), закріпила обов’язок лікаря, який приймає присягу, ставитися до своїх колег як до братів і сестер [1].

Водночас у Клятві лікаря, затвердженій Указом Президента України 15 червня 1992 р., зазначено, зокрема, таке: урочисто клянусь у разі необхідності звертатися за допомогою до колег і самому ніколи їм у цьому не відмовляти, бути справедливим до колег сестер [2].

Міжнародний кодекс медичної етики (1949) визначає обов’язок лікаря боротися з професійними та особистими вадами інших лікарів, а також ставитися до своїх колег так, як він хотів би, щоб вони ставилися до нього [3, с. 94–95].

Відповідно до п. 4.2 і 4.3 Етичного кодексу лікаря України, затвердженого Всеукраїнським з’їздом лікарських організацій Х з’їзду Всеукраїнського лікарського товариства від 27.09.2009, лікар зобов’язаний берегти честь та охороняти шляхетні традиції медичного співтовариства, з повагою і доброзичливістю ставитися до колег.

Лікар не має права публічно ставити під сумнів чи дискредитувати професійну кваліфікацію іншого лікаря. Фахові зауваження на адресу колеги повинні бути аргументованими, необразливими за формою, висловленими в особистій розмові перш ніж це питання буде обговорюватися медичним співтовариством або етичним комітетом чи комісією [4].

Отже, як міжнародні, так і національні етичні норми закріплюють обов’язок лікаря шанобливо ставитися до своїх колег, поважати їх та використовувати критику в коректній формі. Дотримуватися цих норм необхідно насамперед тому, що відповідальним за вибір тактики лікування є конкретний лікар, і будь-яке необґрунтоване чи безпідставне втручання в цей процес може підірвати його авторитет в очах пацієнта, зашкодити довірливим відносинам між пацієнтом і лікарем, які слугують основою їх взаємодії і запорукою успіху. Адже пацієнт, який довіряє своєму лікареві, виконує всі необхідні приписи, дотримується рекомендацій, має більше шансів одужати.

Межі втручання

Згідно з ч. 1, 3 ст. 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (далі – Основи), лікуючий лікар – лікар закладу охорони здоров’я або лікар, який провадить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа – підприємець і який надає медичну допомогу пацієнту в період його обстеження та лікування.

Обов’язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта [5].

Згідно з п. 4.4 Етичного кодексу лікаря України, уся відповідальність за процес лікування покладається на лікуючого лікаря, який може врахувати або відмовитися від рекомендацій, керуючись при цьому винятково інтересами хворого. Лікар не повинен створювати умови для переходу до нього пацієнтів від інших колег.

Отже, виключно лікуючий лікар ухвалює рішення щодо процесу надання медичної допомоги своєму пацієнту. Інші спеціалісти не мають права втручатися у цей процес.

У складних клінічних випадках лікарі повинні надавати поради й допомогу своїм колегам у коректній формі (п. 4.4 Етичного кодексу лікаря України). У разі необхідності лікар може звернутися за допомогою до іншого спеціаліста, проте таке втручання обмежується порадами та допомогою, а відповідальним за процес лікування залишається сам лікуючий лікар.

Незважаючи на це трапляються ситуації, коли коректна критика та зауваження є необхідними. Наприклад, у ситуації, коли лікар припустився помилки чи непрофесійно виконує свої обов’язки, від чого страждає пацієнт. У таких випадках на перший план виходить обов’язок лікаря піклуватися передусім про здоров’я пацієнта.

Лікар не повинен боятися висловитися щодо неналежної поведінки колеги, адже першорядними у сфері охорони здоров’я є життя і здоров’я пацієнтів.

У цьому контексті повчальною є практика ЄСПЛ у справах щодо критики дій колег-лікарів. Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Франковіч проти Польщі» (2008) зазначено, що 12.03.1996 Заявник (лікар) написав звіт під назвою «Громадянська думка» про лікування пана Й. М. в обласній гепатологічній клініці м. Тарнова. У цьому висновку детально описана історія хвороби пана Й. М. від початку 1980-х років. Зміст цього звіту ґрунтувався на відомостях, які містилися в медичній документації Й. М. стосовно його лікування в гепатологічній клініці м. Тарнова. У звіті Заявник писав: «Незважаючи на хронічний біль [пацієнта], на який він постійно скаржився під час своїх регулярних відвідувань лікарів і існування якого підтвердили обстеження, що виявили хронічне захворювання печінки, працівники клініки не вжили жодних заходів [необхідних] для збереження здоров’я [пацієнта] відповідно до його діагнозу. Таким чином, незважаючи на результати обстеження, лікарі не поставили правильний діагноз, не надали пацієнту повну інформацію, не забезпечили надання належної медичної допомоги».

У своєму звіті Заявник також торкнувся питання лікування шкірних захворювань пана Й. М. в дерматологічній клініці м. Тарнова і дійшов висновку, що воно проведене неналежним чином. За висловлену критику дій медичних працівників дисциплінарний суд притягнув Заявника до відповідальності. На думку Суду, таке суворе тлумачення дисциплінарними судами національного законодавства, яке не дозволяє жодного критичного висловлення думки в медицині, суперечить праву на свободу вираження поглядів. Такий підхід до питання про висловлення критичної думки про колегу, навіть у контексті медичної професії, створює ризик того, що медичні працівники уникатимуть неупередженої оцінки стану здоров’я і характеру проведеного лікування пацієнтів, що, своєю чергою, може спотворити саму суть професії лікаря, а саме захист здоров’я і життя пацієнтів [6].

У справі «Биржиковський проти Польщі» (2006) Суд відзначив, що, крім турботи про дотримання прав, невід’ємних від змісту ст. 2 Конвенції, в кожній індивідуальній справі є й більш загальні міркування, які вимагають більшої швидкості при розгляді справ, пов’язаних зі смертю в умовах лікарні, тому що відомості про обставини й можливі помилки, допущені при наданні медичної допомоги, слід зібрати без зволікання і, відтак, поширити серед медичного персоналу відповідної установи з метою запобігти повторенню подібних помилок і в такий спосіб посилити безпеку пацієнтів, які користуються медичними послугами [7].

Отже, практика ЄСПЛ підтверджує необхідність виявлення дефектів надання медичної допомоги, що слугуватиме поліпшенню якості надання такої допомоги. Суд на перше місце також висуває життя і здоров’я пацієнтів.

Випадки залучення інших спеціалістів при наданні медичної допомоги

Право пацієнта на зміну та допуск іншого лікаря

Згідно з ч. 3 ст. 34 Основ, пацієнт має право заміни лікаря. Фізична особа, яка перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров’я, має право на допуск до неї інших медичних працівників (ч. 1 ст. 287 Цивільного кодексу України) [8].

Консультативна допомога

Пункт «д» ч. 1 ст. 78 Основ визначає: медичні, фармацевтичні працівники та фахівці з реабілітації зобов’язані надавати консультативну допомогу своїм колегам та іншим працівникам охорони здоров’я, фахівцям з реабілітації. Згідно з абз. 8 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про екстрену медичну допомогу», оперативно-диспетчерська служба центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф зобов’язана оперативно забезпечувати виїзну консультативну медичну допомогу за зверненнями закладів охорони здоров’я [9].

До телемедичного консультування можуть бути залучені лікарі-консультанти з інших закладів охорони здоров’я первинного, вторинного (спеціалізованого), третинного (високоспеціалізованого) рівнів надання медичної допомоги, а також фізичні особи – підприємці, які провадять господарську діяльність з медичної практики (п. 1 Розділу VI Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому), третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого Наказом МОЗ України 19.10.2015 № 681) [10].

Консиліум лікарів

У медичній енциклопедії зазначено, що консиліум – це нарада лікарів однієї і тієї ж або різних спеціальностей, що скликається для обговорення стану здоров’я хворого, уточнення діагнозу, методів лікування і прогнозу захворювання [11]. В Україні скликання консиліуму лікарів передбачене окремими нормативно-правовими актами. Для прикладу, розглянемо деякі з них. 

Констатація смерті мозку людини здійснюється консиліумом лікарів у закладі охорони здоров’я, у якому знаходиться пацієнт, на підставі діагностичних критеріїв смерті мозку людини (ч. 3 ст. 52 Основ).

Рішення про необхідність транспортування вагітної, роділлі або породіллі до закладу охорони здоров’я вищого рівня надання медичної допомоги приймається консиліумом лікарів скеровуючого закладу охорони здоров’я та лікарями консультативно-діагностичного центру (після узгодження із закладом охорони здоров’я вищого рівня надання медичної допомоги або головним спеціалістом структурного підрозділу з питань охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій) (п. 12 Розділу VI Порядку транспортування вагітних, роділь та породіль в Україні, затвердженого Наказом МОЗ України 06.02.2015 № 51) [12].

Вилучення анатомічного матеріалу в живого донора дозволяється за наявності висновку консиліуму лікарів про можливість такого вилучення після повного медичного обстеження донора та за умови, що заподіяна його здоров’ю шкода буде меншою, ніж небезпека, що загрожує життю реципієнта (ч. 8 ст. 14 Закону України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині») [13].

При виявленні ознак наявності у плоду вродженої чи спадкової патології вагітну скеровують на медико-генетичне консультування для вирішення тактики ведення вагітності і пологів. При підтвердженні виявленої патології проводиться пренатальний консиліум за участю лікаря акушера-гінеколога (п. 2.7 Розділу 2 Методичних рекомендацій щодо організації надання амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги, затверджених Наказом МОЗ України від 15.07.2011 № 417) [14]. Консиліум лікарів скликається для огляду пацієнтів іншими фахівцями, ухвалення рішень під час надання медичної допомоги, огляду вузьких спеціалістів.

Отже, законодавством передбачені випадки, за яких залучення інших спеціалістів та ухвалення спільного рішення є необхідними.

* * *

Медична етика вимагає від лікарів уникати прямої критики професійних дій їхніх колег, зневажливого ставлення чи підриву авторитету в очах пацієнтів. Водночас світова практика засвідчує необхідність виявлення та обговорення недоліків лікування у середовищі медичної спільноти. Це сприяє підвищенню ефективності системи охорони здоров’я та утвердженню принципу першочергового забезпечення прав пацієнта на життя та охорону здоров’я. Визначальним у цьому контексті мають бути характер і мета критики: конструктивні зауваження у поєднанні з повагою до роботи іншого лікаря в особистій розмові. Зауваження чи оцінювання дій іншого лікаря не повинні робитися з метою його приниження чи переманювання пацієнтів. Однак відверте нехтування своїми обов’язками, недобросовісне та неякісне надання медичної допомоги пацієнту колеги-лікарі зобов’язані фіксувати та припиняти.

Список використаних джерел:

1. Zhenevska deklaratsiia, pryiniata 2-oiu Heneralnoiu Asambleieiu VMA, Zheneva, Shveitsariia, veresen 1948 r. URL: https://cutt.ly/I7nGPIp

2. Pro kliatvu likaria: Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 15.06.1992 No 349. URL: https://cutt.ly/p7nGIWz

3. Mizhnarodnyi kodeks medychnoi etyky, pryiniatyi 3-oiu Heneralnoiu Asambleieiu VMA, London, Anhliia, zhovten 1949 r. Medychne pravo. 2010. Vyp. 5(1). S. 94–95.

4. Etychnyi kodeks likaria Ukrainy, pryiniatyi Vseukrainskym zizdom likarskykh orhanizatsii ta X Zizdom Vseukrainskoho likarskoho tovarystva (VULT) v m. Yevpatorii 27.09.2009. URL: https://cutt.ly/i7nGTbe

5. Osnovy zakonodavstva pro okhoronu zdorovia Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 19.11.1992. No 2801-XII. URL: https://cutt.ly/R7nGQ1F

6. Tereshko Kh. Informatsiia yak obiekt tsyvilnykh pravovidnosyn u sferi medychnoho obsluhovuvannia: Dysertatsiia. 2019. S. 186–187. URL: bit.ly/3XqSmzg

7. Rishennia YeSPL «Byrzhykovskyi proty Polshchi» (27.06.2006). URL: bit.ly/3IeS4XY

8. Tsyvilnyi kodeks Ukrainy vid 16.01.2003 No 435-IV. URL: https://cutt.ly/h7nGbdh

9. Pro ekstrenu medychnu dopomohu : Zakon Ukrainy vid 05.07.2012 No 5081-VI. URL: https://cutt.ly/v7nGxFl

10. Poriadok orhanizatsii medychnoi dopomohy na pervynnomu, vtorynnomu (spetsializovanomu), tretynnomu (vysokospetsializovanomu) rivniakh iz zastosuvanniam telemedytsyny : Nakaz MOZ Ukrainy vid 19.10.2015 No 681. URL: https://cutt.ly/Q7nGlQ7

11. Medychna entsyklopediia. Elektronna versiia. URL: https://cutt.ly/r7nGhN1

12. Poriadok transportuvannia vahitnykh, rodil ta porodil v Ukraini : Nakaz MOZ Ukrainy vid 06.02.2015 No 51. URL: bit.ly/3YqiUlB

13. Pro zastosuvannia transplantatsii anatomichnykh materialiv liudyni : Zakon Ukrainy vid 17.05.2018 No 2427-VIII. URL: bit.ly/3jQXoaJ

14. Metodychni rekomendatsii shchodo orhanizatsii nadannia ambulatornoi akushersko-hinekolohichnoi dopomohy : Nakaz MOZ Ukrainy vid 15.07.2011 № 417. URL: bit.ly/3JWfBhL

Підготувала Яна Бабенко, адвокат, адвокатського об’єднання «МІТРАКС», член Центру медичного права Вищої школи адвокатури

Матеріал опубліковано у науково-практичному журналі «Медичне право» № 1 (31) 2023.  https://cutt.ly/H7nGXx7