Ненадання або неналежне надання медичної допомоги може мати своїм наслідком каліцтво, інше ушкодження здоров`я, заподіяння майнової чи моральної шкоди, у результаті чого у дію вступатиме механізм делікту
Постанова Харківського апеляційного суду у справі №953/3696/22 (провадження №22-ц/818/659/23) від 31 жовтня 2023 року
Обставини справи: у червні 2022 р. Позивач звернувся із позовом до КНП «Міська клінічна лікарня №14 ім. Проф. Л.Л. Гіршмана» Харківської міської ради (далі – «Клінічна лікарня», «Відповідач») про стягнення з Відповідача на його користь 14575,00 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 26.01.2022 р. Відповідачем йому була надана медична послуга - хірургічне лікування правого ока, а саме факоемульсифікація з імплантацією штучної інтраокулярної лінзи. Надання послуг підтверджується чеками на їх оплату на суму 14475,00 грн. і обов`язковим благодійним внеском в розмірі 100 грн, а також медичною документацією. Необхідність проведення хірургічного лікування була обумовлена катарактою і закритокутовою глаукомою обох очей. Вказав, що для призупинення процесу глаукоми, йому були призначені краплі «Фотіл» в обидва ока та видана довідка Департаменту охорони здоров`я ХМР про необхідність проведення оперативного лікування обох очей із застосуванням наборів інтрооколярних лінз, придбаних за кошти міського бюджету. 09.12.2020 р. Позивач був проінформований про внесення його в реєстр, код №20381-20382, для проведення операції в порядку черги. Оскільки черга на операцію за кошти з державного бюджету могла підійти не раніше ніж через 1,5 роки, йому було рекомендовано лазерне лікування зору з 03.12.2020 р. в лазерному центрі Відповідача.
Вказав, що Відповідачем було зроблено ЛІЕ на правому оці, при цьому внутрішньоочний тиск залишився без змін, у зв`язку з чим, йому було рекомендовано продовжити лікування ока каплями «Фотіл» з подальшим наглядом в глаукомному кабінеті, а 08.11.2021 р. надано хірургічне лікування катаракти на правому оці. Вказав, що хірург, який працює у Відповідача після дослідження його медичної картки №380 та результатів обстеження у Центрі офтольмології «ЗІР», рекомендувала йому про доцільність зробити спочатку хірургічне лікування лівого ока, оскільки праве око після лазерного лікування глаукоми більш застраховане від неї. 17.02.2021 р. Відповідачем було проведено хірургічне лікування лівого ока. Разом з цим, операцію на правому оці Позивач був вимушений відкласти з причин необхідності невідкладної операції лівосторонньої пахової грижі і лазерного лікування. 21.01.2022 р. фінансові можливості дозволили йому звернутися до Відповідача за надання послуги з лікування правого ока. Лікар призначила йому прийом на 25.01.2022 р., під час якого він акцентував увагу хірурга на збереження існуючої гостроти зору ока, оскільки існуюча у нього гострота зору ока дозволяла йому використання окулярів. Після отримання результатів обстеження ока в кабінеті функціональної діагностики лікар надала йому рецепт в аптеку Відповідача для сплати послуги. А після надання чеків на оплату дала підписати бланк згоди на хірургічне лікування, яке було призначене на 26.01.2022 р.
Зауважив, що первинне обстеження ока лікарями Відповідача не проводилось, чому він не придав значення, оскільки гострота зору ока уже була встановлена раніше в наявній у лікаря медичній документації. Разом з цим, 27.01.2022 р., після відкриття прооперованого ока він зміг розпізнати тільки силуети предметів, однак був виписаний Відповідачем із стаціонарного відділення із рекомендаціями для подальшого лікування, підбору окулярів та явкою до лікаря до повторного огляду через сім днів. Позивач стверджує, що він беззаперечно виконував приписи лікаря, але зір не покращився. 04.02.2022 р., при огляді прооперованого правого ока лікарем Відповідача встановлено, що гострота зору становить 0.1. У зв`язку з чим йому було призначено додаткове лікування правого ока каплями «ТЕРСо». Після додаткового лікування ока, суцільна пелена в оці дещо прояснилась, але не зникла і в ній мелькали чорні плями і крапки різної величини.
Зазначив, що при явці на огляд до лікаря Відповідача 17.02.2022 р., він наполягав на вимірюванні внутрішньоочного тиску, який значно збільшився і складав 23. У зв`язку з чим, лікарем Відповідача було надано йому направлення до кабінету функціональної діагностики на обстеження ІВМ, але там апарат не працював і Позивачу було запропоновано сказати про це хірургу, який оперував його праве око. Позивач про підвищений тиск в правому оці повідомів лікаря , на що лікар рекомендував йому продовжувати капати око краплями «Фотіл» протягом чотирьох днів і повторно з`явитися для огляду ока. 04.06.2022 р. Позивач пройшов обстеження його очей в МЦ «ЕВВІВА», за результатами якого гострота зору правого ока становила 0.1. Вказував, що для приховування лікарської недбалості Відповідач в виписці від 27.01.2022 р. сфальсифікував дані при його надходженні на стаціонарне лікування, а саме занизили гостроту зору правого ока, яка складала 0.7, а не 0.3, що підтверджується даними медичної картки №380. На підставі вищевикладеного, Позивач вважав, що в результаті надання лікарем Відповідача йому неякісної медичної послуги хірургічного лікування правого ока, за результатами якої значно погіршився зір правого ока, йому була спричинена шкода його здоров`ю, а тому Відповідач зобов`язаний відшкодувати йому завдані матеріальні збитки у розмірі 14575,00 грн.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25.01.2023 р. було частково задоволено позовні вимоги: стягнуто з Відповідача матеріальну шкоду у розмірі 14475 грн. 00 коп.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції спирався на те, що Позивачем доведено належними, допустимими та достатніми доказами, що внаслідок проведення йому хірургічної операції на правому оці лікарями, які працюють у Відповідача, у Позивача у три рази знизилась гострота зору, а Відповідачем не надано суду доказів того, що погіршення гостроти зору правого ока Позивача після хірургічного лікування сталося в результаті порушення останнім медичних приписів лікаря Відповідача або порушення Позивачем встановленого для нього режиму. Отже, Відповідач не спростував наявності вини у діях її лікарів у погіршенні гостроти зору у Позивача внаслідок проведеної йому операції, що завдало Позивачу збитків у вигляді понесені ним матеріальні витрати на проведення цієї операції.
Зміст рішення суду апеляційної інстанції. Предметом спору у даній справі є відшкодування збитків за неналежне надання Відповідачем медичної послуги хірургічне лікування правого ока Позивача, тобто внаслідок завданої шкоди здоров`ю.
Медична послуга - це сукупність необхідних, достатніх, добросовісних, доцільних професійних дій медичного працівника (виконавця), спрямованих на задоволення потреб пацієнта (замовника, споживача послуг). Ненадання або неналежне надання медичної допомоги може мати своїм наслідком каліцтво, інше ушкодження здоров`я, заподіяння майнової чи моральної шкоди, у результаті чого у дію вступатиме механізм делікту.
У деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб`єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер, - права на медичну допомогу. У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії медичного працівника, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров`я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров`я та нормативним локальним актам. Відповідно ч. 2 ст. 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі - «Основи») обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта. Таким чином, надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправною поведінкою медичного працівника. Згідно з ч. 4 ст. 34 Основ, лікар не несе відповідальності за здоров`я хворого в разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76,77 ЦПК України).
Колегія суддів вважає такими, що є безпідставними доводи скарги про те, що рішення суду ґрунтується на припущеннях. Натомість Відповідач всупереч свого процесуального обов`язку не надав до суду належних і допустимих доказів на спростування своєї вини у проведенні невдалої операції на правому оці Позивача.
По справі дійсно не встановлювалося і не оцінювалося питання про характер і ступінь ушкодження здоров`я, проте апеляційний суд звертає увагу на те, що наявними у справі доказами доведений необхідний причинний зв`язок між проведеною операцією на правому оці Позивача та погіршенням гостроти зору, яка була виявлена зразу після її проведення та залишилась на день розгляду справи судом. Відповідач ніяких клопотань про проведення судово-медичної експертизи чи надання додаткових доказів на спростування своєї відповідальності до суду не заявляв, а тому колегія суддів вважає, що доводи скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, належним чином не доведені та висновків суду не спростовують. Оскільки Відповідач не спростував відсутність його вини у завданні шкоди Позивачеві, а Позивач довів факти, на яких ґрунтуються заявлені його позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов законних та обґрунтованих висновків про часткове задоволення позову. Оскільки під час розгляду справи презумпція вини Відповідачем не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Рішення суду першої інстанції залишено без змін залишено без змін.
З повним текстом постанови Тернопільського апеляційного суду можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/114538918.
Огляд підготувала: адвокат Бабенко Яна, член Центру медичного права ВША НААУ