Не може вважатися протиправним непроведення медичним персоналом скринінгу новонародженого за умови відсутності об’єктивної можливості його проведення
Постанова Верховного Суду у справі № 572/2718/19 (провадження №61-10218св21) від 26 жовтня 2022 року
Фактичні обставини: позивачка звернулася до суду з позовом до Міністерства охорони здоров`я України (далі — МОЗ України), Управління охорони здоров`я Рівненської обласної державної адміністрації (далі — Управління охорони здоров`я), комунального некомерційного підприємства «Сарненська центральна районна лікарня» Сарненської районної ради (далі — Сарненська ЦРЛ) про відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в момент народження її сина була виявлена незвична для новонароджених дітей моторика, на що вона звернула увагу лікарів, які зауваженнями знехтували. У подальшому позивач помітила у здоров`ї сина певні розлади, а після звернення до Рівненської обласної дитячої консультативної поліклініки йому було діагностовано захворювання — міотонія.
06 березня 1991 р. Львівським міжобласним медико-генетичним центром, на підставі аналізу крові, у дитини діагностовано фенілкетонурію, а 29 травня 1991 р. лікарською консультаційною комісією Рівненської обласної дитячої поліклініки сину позивачки видано медичний висновок №40 як інваліду дитинства із захворюванням фенілкетонурія. Протягом часу із 1998 по 2008 роки дитина знаходилася на навчанні та вихованні у Чудельській загальноосвітній спецшколі-інтернаті № 2 Сарненського району Рівненської області.
19 лютого 2008 р. сина позивачки було визнано інвалідом 1 групи з дитинства довічно, з діагнозом: «помірна розумова відсталість у ступені імбецильності, складний тип олігофренічного дефекту внаслідок фенілкетонурії. Потреба у постійному сторонньому нагляді, догляді та допомозі». На даний час, його визнано недієздатним, а її опікуном сина.
Позивачка вважає, що Сарненською ЦРЛ не було проведено ранньої діагностики фенілкетонурії, а саме на 3-5 день після народження дитини не проведено скринінгу (відбору зразків крові) на наявність фенілаланіну та використання відповідної дієти (молочні суміші, які не містять фенілаланіну), що запобігає розвитку розумової відсталості. Наполягала, що при своєчасному призначенні терапії можна було попередити розвиток захворювання та інвалідизацію хворого. Зволікання з діагностуванням хвороби призвело до прогресування дефектів центральної нервової системи, а також незворотного процесу щодо лікування фенілкетонурії.
Наведені обставини вплинули на її моральний стан, вона зазнала тяжких душевних страждань, вимушена весь час доглядати за сином з метою своєчасного прийняття ліків та суворого дотримання дієтотерапії, чоловік залишив сім`ю, змінилися стосунки з близьким оточенням, друзями та знайомими, а також повністю зруйновано звичний уклад життя. У зв`язку з нервовими потрясіннями, що були пов`язані з переживаннями за сина, неодноразово проходила курс лікування в Сарненській ЦРЛ та Рівненській обласній лікарні.
Посилаючись на викладене, позивачка просила суд стягнути в солідарному порядку з відповідачів в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 220 000 грн.
Позиція судів першої та апеляційної інстанції: рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 01 лютого 2021 р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 18 травня 2021 р., у задоволенні позову було відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із недоведеності позивачкою спричинення їй моральної шкоди діяннями відповідачів. При цьому районний суд, дійшов до висновку, що дії лікарів, які передували встановленню сину позивачки діагнозу «фенілкетонурія», були направлені на проведення всебічного обстеження дитини з метою визначення правильного діагнозу, надання медичної допомоги.
Доказів, які в розумінні вимог ЦПК України можуть підтвердити обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, нею не надано, правом клопотати про призначення у справі експертизи позивач не скористалась.
Апеляційний суд додатково звернув увагу, що скринінг для новонароджених з метою раннього виявлення фенілкетонурії був впроваджений в пологовому відділенні Сарненської ЦРЛ із грудня 1990 р., тобто станом на 29 січня 1990 р. можливість такого скринінгу у лікарні об`єктивно виключалася. Вимоги позивачки в частині відшкодування моральної шкоди до МОЗ України та Управління охорони здоров`я є необґрунтованими і не передбачають наявності правовідносин між цими відповідачами і позивачкою, оскільки Сарненська ЦРЛ є окремою юридичною особою.
Решта аргументів позивачки не свідчать про винуватість відповідачів у захворюванні її сина на фенілкетонурію і завдання їй моральної шкоди, розмір якої визначено без відповідного обґрунтування у сумі 5 220 000 грн.
Правовий висновок Верховного Суду
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
У розглядуваній справі позивачка звернулася до суду з позовом до МОЗ України, Управління охорони здоров`я та Сарненської ЦРЛ про відшкодування моральної шкоди, вважаючи, що захворювання її сина можна було усунути через скринінг аналізу крові відразу після пологів і своєчасне діагностування наявності хвороби та відповідне лікування унеможливило би настання існуючих наслідків.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода може полягати, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Станом на січень 1990 р. в Українській РСР діяли нормативно-правові акти у сфері медико-генетичної допомоги населенню, зокрема, наказ Міністерства охорони здоров`я СРСР «Про заходи з подальшого розвитку медико-генетичної допомоги населенню» від 12 червня 1985 року №787, наказ Міністерства охорони здоров`я УРСР «Про заходи поліпшення медико-генетичної допомоги в Українській РСР» від 18 жовтня 1988 року №203 (далі — наказ МОЗ УРСР від 18 жовтня 1988 року №203).
У наказі МОЗ УРСР від 18 жовтня 1988 р. №203 констатовано, що визначення фенілкетонурії по тесту Гатрі у пологових будинках УРСР здійснюється (на час прийняття наказу) лише у містах Кривому Розі, Сімферополі, Харкові, Львові та передбачено необхідність забезпечити упродовж 1989-1990 років масовий скринінг новонароджених на фенілкетонурію за допомогою тесту Гатрі в регіонах, а також навчання у той же період лікарів з актуальних питань медичної генетики (пункт 2 наказу МОЗ УРСР від 18 жовтня 1988 року № 203).
Додатком №1 до наказу МОЗ УРСР від 18 жовтня 1988 року №203 «Структура медико-генетичної служби УРСР»визначено, що в задачі міжобласного медико-генетичного центру входить, зокрема, організація і проведення масових скринінгових програм по виявленню вродженої патології у новонароджених в пологових будинках (фенілкетонурія та інші); інформування районних/міжрайонних і обласних консультативних кабінетів по медичній генетиці про результати скринінгу спадкових захворювань в пологових будинках (пункт 3.7 додатку № 1).
Додатком №2 до наказу МОЗ УРСР від 18 жовтня 1988 року №203 «Мережа міжобласних медико-генетичних центрів в УРСР» встановлено, що Рівненську область обслуговує Львівський міжобласний медико-генетичний центр.
Наказом МОЗ України «Про стан та заходи подальшого розвитку медико-генетичної допомоги в Україні» від 14 квітня 1993 року №77 констатовано, що на виконання наказу МОЗ УРСР від 18 жовтня 1988 року №203 здійснено ряд заходів щодо розвитку медико-генетичної служби. Зокрема, в Україні склалася цілісна система медико-генетичних закладів (53 міжрайонних, 1 міський, 18 обласних медико-генетичних кабінетів, 7 міжобласних медико-генетичних центрів, Львівський науково-дослідний інститут педіатрії, акушерства і спадкової патології, Український науковий центр медичної генетики). Разом із тим скринінг новонароджених на фенілкетонурію за тестом Гатрі здійснюється тільки у 13 областях і 12 містах, Республіці Крим.
Отже, інформація у листі від 16 травня 2018 р. №493/01-09/18 головного лікаря Сарненської ЦРЛ про те, що скринінг для новонароджених з метою раннього виявлення фенілкетонурії був впроваджений в пологовому відділенні цієї лікарні із грудня 1990 р. не суперечить наказу МОЗ УРСР від 18 жовтня 1988 року №203, яким передбачено запровадження такого скринінгу упродовж 1989-1990 років.
Крім того, відомості Сарненської ЦРЛ узгоджуються із доказами наданими позивачкою, зокрема листом Національної академії медичних наук України від 02 травня 2018 р. № 00, відповідно до якого (на момент народження сина позиваки у січні 1990 року) не всі області західного регіону були охоплені масовим обстеженням (на фенілкетонурію), оскільки розгортання цієї програми відбувалось поступово протягом року.
Оскільки, син позивачки народився у січні 1990 р., тобто в період коли в пологовому відділенні Сарненської ЦРЛ скринінг новонароджених на фенілкетонурію не був запроваджений, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність правових підстав для покладення на лікарню відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди.
Не можна вважати протиправним непроведення медичним персоналом пологового відділення Сарненської ЦРЛ скринінгу (відбору зразків крові) на фенілкетонурію у січні 1990 р. за умов, коли такий скринінг було запроваджено в цій лікарні із грудня 1990 року.
Доказів щодо неправильності (дефектів) надання сину позивачки медичної допомоги працівниками Сарненської ЦРЛ в межах предмету та підстав позову не надано. Клопотань про призначення у справі судово-медичної експертизи з метою вирішення цих питань позивач, не дивлячись на відповідні роз`яснення суду, не заявляла.
Також колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди із МОЗ України та Управління охорони здоров`я Рівненської обласної державної адміністрації, оскільки у розглядуваній справі в межах предмету та підстав позову не доведено протиправних дій чи бездіяльності вказаних органів державної влади, які б перебували у причинному зв`язку із обставинами, з якими позивачка пов`язувала завдання їй моральної шкоди.
Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій надано оцінку доказам відповідно до положень статті 89 ЦПК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 р. у справі №373/2054/16-ц вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
З урахуванням встановлених у розглядуваній справі обставин, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2019 р. у справі № 520/16987/15-ц, від 15 листопада 2018 р.у справі №761/24076/15-ц, на які заявник посилається як на підставу касаційного оскарження.
Так, у справі № 761/24076/15 суди встановили, що зараження в лікувальному закладі дитини позивачки невиліковною хворобою сталося через неналежну організацію обстеження медичним персоналом крові донора.
У справі №520/16987/15-ц суди, стягуючи на користь позивачки, яка діяла в інтересах свого малолітнього сина, грошові кошти на відшкодування моральної шкоди, встановили, що через три дні після народження дитини у пологовому будинку було взято кров для проведення скринінгу на фенілкетонурію та відправлено до медико-генетичного центру, де всупереч чинним на той час (2011 рік) нормативним документам не було проведено відповідного дослідження.
Очевидно, що обставини розглядуваної справи та справ №761/24076/15, №520/16987/15 ц не є подібними, оскільки у вказаних справах було доведено протиправність діянь відповідачів, які діяли всупереч чинним нормативним документам, та причинний зв`язок між такими діяннями і негативними наслідками, які потягнули завдання моральної шкоди.
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду. Рішення судів першої та апеляційної інстанції залишено без змін.
Рішення Верховного Суду за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/107011846