Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 29 березня 2024 р. у справі № 464/5100/22 (провадження № 2/464/328/24)

Обставини справи: Позивачка звернулася з позовною заявою до Приватного підприємства «Медичний Центр Платинум» (далі – «Медичний Центр», «Відповідач») про відшкодування шкоди, завданої неякісним наданням медичних послуг, що призвело до ушкодження здоров’я (захист прав споживачів).

В обґрунтування позову покликається, на те, що відповідно до обстежень рентгенвідділу ЗСДМЦ м. Львів у неї 09.04.2015 та 11.04.2018 виявлено С-подібний сколіоз ІІ ступеня. На підставі медичного діагнозу вона 08.03.2018 звернулася до ПП «Медичний Центр Платинум», де по 2020 рік була пацієнтом клініки. Внаслідок неправильної постановки діагнозу лікарем – ортодонтом Відповідача, через 2,5 роки неналежного лікування їй не тільки не було усунуто неправильний прикус (підстава для звернення до клініки), але й з’явилися додаткові проблеми зі здоров’ям. На неправильне лікування лікарем – ортодонтом загально було витрачено 31 200 грн. У зв’язку із погіршенням стану здоров’я через неправильне лікування вона була вимушена звернутися до іншої клініки, де їй було призначено правильне лікування. Внаслідок затягування процесу лікування та його виправлення нею було витрачено додатково 59 707 гривень. Таким чином, майнову шкоду вона оцінює в 98 527 грн. Крім того, діями Відповідача їй було завдано моральної (немайнової) шкоди, що виразилася в перенесенні сильного стресу через неналежне лікування. Моральну шкоду оцінює в 50 000 грн.

Рішенням суду у задоволенні позову було відмовлено.

Висновки суду та застосовані норми права. Однією з підстав виникнення зобов’язання є договір (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Договір як універсальний регулятор приватних відносин покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов’язків.

Медична послуга – це сукупність необхідних, достатніх, добросовісних, доцільних професійних дій медичного працівника (виконавця), спрямованих на задоволення потреб пацієнта (замовника, споживача послуг). Ненадання або неналежне надання медичної допомоги може мати своїм наслідком каліцтво, інше ушкодження здоров’я, заподіяння майнової чи моральної шкоди, у результаті чого у дію вступатиме механізм делікту.

З урахуванням принципу розумності, очевидно, що виконавець медичних послуг зобов’язаний здійснювати ведення відповідної медичної документації про лікування. Така документація має містити, зокрема, інформацію, зібрану в результаті попередніх розмов із пацієнтом, досліджень або консультацій, інформацію про згоду пацієнта й інформацію, що стосується послуг, які надаються. Виконавець зобов’язаний, отримавши розумну вимогу, надати пацієнтові, а якщо пацієнт перебуває у стані, який не дає йому змоги висловити свою волю, – особі чи організації, уповноваженій приймати рішення на користь пацієнта, доступ до документації; і якщо це розумно, відповідати на запитання щодо змісту документації. Якщо пацієнту завдано шкоди, і він стверджує, що це є результатом того, що відповідальна особа не виконала обов’язок виявити професіоналізм і турботливість, то невиконання обов’язку проявити професіоналізм і турботливість, а також причинний зв’язок між цим порушенням і шкодою, що настає, презюмуються.

Справи щодо надання медичних послуг мають специфіку тягаря доказування. Мають пред’являтися пропорційні вимоги до ступеня деталізації обставин справи, які надаються пацієнтами. Від пацієнтів не можна очікувати та вимагати точного володіння медичними знаннями. Вони не мають точного розуміння процесів лікування та необхідної кваліфікації для аналізу та надання обставин справи, що становлять предмет спору. З метою належної участі в цивільному процесі сторона не повинна мати професійні медичні знання. У зв’язку з цим сторона процесу, яка є пацієнтом, має право обмежитися доповіддю, що дасть змогу припустити про порушення зі сторони обслуговуючого персоналу в силу наслідків, що настали для пацієнта. Тому, з урахуванням принципу розумності, пацієнту, який звернувся до суду за захистом порушених прав, що полягають у завданні шкоди здоров’ю, слід тільки вказати на порушення, а далі тягар доказування покладається на медичну установу чи на лікаря. При цьому вказане не призводить до порушення принципу диспозитивності судового процесу, а навпаки слугує для забезпечення процесуальної рівності сторін.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати:

1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк;

2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги);

3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи;

4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи;

5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Якщо істотні недоліки було виявлено в роботі (послузі), виконаній з матеріалу споживача, споживач має право вимагати на свій вибір або виконання її з такого ж матеріалу виконавця, або розірвання договору і відшкодування збитків. Виконавець несе відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров’ю або майну споживача, що виникла у зв’язку з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосувань чи інших засобів, необхідних для виконання ним робіт (надання послуг), незалежно від рівня його наукових і технічних знань, що дає змогу виявити їх властивості, згідно із законодавством.

 Таким чином, виходячи із системного аналізу вказаних правових норм, вбачається, що потерпілий споживач медичної послуги має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди незалежно від того, чи був він у договірних відносинах з виробником (виконавцем, продавцем) цих послуг, шкода, завдана внаслідок недоліків послуг (робіт), підлягає відшкодуванню їх виконавцем у зазначених вище випадках та порядку.

При цьому враховуючи особливості надання медичних послуг, які стосуються здоров’я пацієнта, основним об’єктом відшкодування при такому делікті є майнові втрати, які виникають у зв’язку з ушкодженням здоров’я чи смертю особи та можуть виражатися, зокрема, у втраті заробітку чи інших прибутків, у витратах на відновлення здоров’я, на поховання тощо. Заподіяння шкоди життю або здоров’ю пацієнта дає останньому право вимагати компенсації ще й моральної шкоди.

Разом з тим, суд вважає, що підстав для відшкодування шкоди Позивачці за правилами вказаних правових норм не вбачається, оскільки Позивачкою не надано доказів, що зазначеною неякісною на думку Позивачки медичною послугою їй завдано шкоду ушкодженням здоров’я, яке потребує відновлення та якого саме відновлення.

Відповідно до висновку за результатами клініко-експертної оцінки надання медичної допомоги Позивачці від 17.02.2021 р., встановлено, що пацієнтка звернулася до Відповідача 08.03.2018 для встановлення брекетів з метою виправлення неправильного прикусу, у зв’язку з патологією хребта. Лікарем-ортодонтом клініки без проведених в повному обсязі діагностичних обстежень (відсутня ортопантограма, дані фотометрії) встановила брекет систему на верхню і нижню щелепу. Надання медичної допомоги не відповідає уніфікованому протоколу, затвердженому наказом МОЗ України від 23.11.2004 № 566. Медична документація ведеться з порушенням вимог наказу МОЗ України від 14.02.2012 № 110. Виявлені недоліки: діагностичні обстеження не в повному обсязі (відсутня ортопаентограма, дані фотометрії), діагноз встановлено не вірно.

Відтак, суд зазначає, що і вказаним висновком, на який, як на підставу позову покликається Позивачка, не доводиться спричинена їй шкода лікуванням, про яке не зазначається.

Не може факт недотримання вимог щодо оформлення медичної документації, неправильне встановлення діагнозу свідчити про завдання шкоди. Позивачем не надано доказів того, що подальше лікування в іншій клініці проводилося з метою виправлення неналежного лікування Відповідача.

Суд зазначає, що неякісно виконана робота, на думку Позивачки, сама по собі за відсутності доказів про те, що вона потягла за собою пошкодження здоров’я, яке потребує відновлення, не є підставою для відшкодування витрат як майнової шкоди. Таким чином, суд вважає, що Позивачкою не доведено неякісне надання медичної послуги у повному обсязі, а тому підстав для стягнення з Відповідача матеріальної шкоди не вбачається.

Оскільки за деліктними зобов’язаннями відповідальність несуть лише особи щодо яких належними та допустимими доказами доведено, що саме внаслідок їх протиправних дій така шкода заподіяна за наявності ознак правопорушення (шкоди, протиправної поведінки заподіювача шкоди, причинного зв’язку між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача та вини), то суд приходить до висновку про відсутність визначених ст. ст. 1166, 1167 ЦК України підстав для задоволення позову, так як матеріали справи та досліджені судом докази не дають підстав для такого висновку.

З повним текстом рішення Сихівського районного суду м. Львова можна ознайомитися за покликанням: https://tinyurl.com/3xhbexa8