Майнова шкода в охороні здоров’я – це або реальні збитки або втрачені можливості доходу
Яна Бабенко, адвокат, член Центру медичного права ВША НААУ
Бабенко Яна
02.04.2024

Майнова шкода в охороні здоров’я – це або реальні збитки (витрати на препарати, протезування, діагностику, лікування та реабілітацію, посилене харчування, сторонній догляд тощо) або втрачені можливості доходу (коли людина через лікарську помилку втратила працездатність)

Постанова Вінницького апеляційного суду у справі № 127/5270/21 (провадження № 22-ц/801/343/2024) від 13 березня 2024 року

Обставини справи: у березні 2021 р. Позивач звернувся до суду з позовом до Міського комунального підприємства «Медичний стоматологічний центр» (далі – «Стоматологічний центр»), в якому просить стягнути з Відповідача на його користь матеріальну шкоду завдану здоров`ю в розмірі 44 017, 66 грн. та моральну шкоду, відповідно до висновку судово-медичної експертизи.

Свої вимоги обґрунтував тим, що він звернувся до лікаря (Третя особа), який є працівником Стоматологічної поліклініки «Вінницький міський клінічний стоматологічний центр», правонаступником прав і обов’язків якої є Міське комунальне підприємство «Медичний стоматологічний центр», за медичною допомогою зі скаргами на біль 8 лівого зубу верхньої щелепи протягом 2 місяців. При проведенні огляду лікарем був поставлений діагноз: хронічний фіброзний Pt L 8 зуба. В той же день, 09.07.2018 р., Позивачу під туберальною і піднебінною анестезією проведено складне видалення L 8 зуба. 09.07.2018 р. Надалі Позивач ще приходив на огляд до лікарів поліклініки, де скаржився на погане самопочуття після операції. Лікар повідомляв йому, що це ЛОР-проблема і йому потрібно вирішувати її з отоларингологом, так як болі ніяк не пов`язані з видаленням зуба. В період з 09.07.2018 р. по 13.11.2020 р., Позивач неодноразово проходив курси лікування у отоларинголога, але запальні процеси продовжувалися. У листопаді 2020 р. Позивач звернувся до лікаря ФОП, який направив його на КТ верхньої щелепи та придаткових пазух носа. У результаті проведеного обстеження у Позивача виявили наявність чужорідного тіла (корні 2.8 зуба) з локалізацією в центрі пазухи.

13.11.2020 р. Позивачу було зроблено операцію «Ендоскопічне видалення стороннього тіла лівого верхньощелепного синуса» та призначено післяопераційне лікування. Позивач звернувся до суду з позовом, так як вважає, що некваліфіковане надання медичних послуг з видалення зуба лікарем Відповідача, він отримав як наслідок такі діагнози як: хронічний лівосторонній одонтогенний гайморит, набряк лівої сторони обличчя, постійні гострі болі в області верхньої щелепи, очниці та лівої сторони голови, всіх зубів лівої сторони верхньої щелепи, гнійні виділення з лівої сторони носа, постійна сонливість, запаморочення, втома, втрата працездатності, безсоння, задишка, постійний моральний неспокій, щоденний прийом знеболюючих засобів та інших ліків (краплі, антибіотики, протизапальні препарати), втрата звичного способу життя.

Крім того, для усунення недоліків некваліфікованої медичної допомоги Позивачем було здійснено різні медичні дослідження та придбання медичних препаратів на загальну суму 44 017, 66 грн. та понесено моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, нервових зривах, оскільки останньому доводилося витрачати час для пошуку причини погіршення стану здоров`я та проведення різних медичних досліджень. Позивач неодноразово звертався до Стоматологічного центру зі скаргами на непрофесійні та некваліфіковані дії їхнього лікаря, але результату не отримав.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29.11.2023 р. позов задоволено: стягнуто з Відповідача матеріальну шкоду за завдану шкоду здоров`ю в розмірі 44 017,66 грн та моральну шкоду в розміру 120 000 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що діями лікаря Стоматологічної поліклініки, правонаступником прав і обов`язків якої є Стоматологічний центр, при виконанні ним своїх трудових обов`язків Позивачу було надано неналежну медичну допомогу, вибір тактики до та післяопераційного лікування, а саме залишення фрагменту кореня 28 зубу в гайморові пазухи зліва при видаленні у Позивача даного зуба 09.07.2018 р., перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням необхідності лікування та хірургічного видалення кореня 28 зуба у 2020 р. 

Вимоги Позивача щодо стягнення матеріальної шкоди в розмірі 44 017, 66 грн. за медичні дослідження, придбання медичних препаратів та лікування підтверджено відповідними чеками та не спростовані Відповідачем, а тому суд визнав за доцільне стягнути з Відповідача матеріальну шкоду у розмірі 44 017, 66 грн.

Також місцевий суд, виходив з того, що дії працівника Відповідача перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з негативними наслідками, які настали для Позивача, у зв`язку з чим існують правові підстави для покладення на Відповідача зобов`язання щодо відшкодування моральної шкоди.

Висновки суду апеляційної інстанції. Суд погодився з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Звернувшись в суд з позовом, Позивачем заявлено вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, обґрунтовуючи вимоги неякісно наданими стоматологічними послугами.

Суд першої інстанції сприяючи в реалізації прав Позивача, врахувавши, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, призначив у справі комплексну судово-медичну експертизу.

Висновком комісійної судово - медичної експертизи встановлено: можна стверджувати про наявність дефекту (у вигляді виконання дії, яка показана, але виконана невірно) в наданні медичної допомоги Позивачу - залишення фрагменту кореня 28 зубу в гайморові пазухи зліва при видаленні даного зуба 09.07.2018 р., що перебуває в причинно-наслідковому зв`язку з необхідністю лікування та його видалення у 2020 р.

Відповідно до висновку судово-психологічної експертизи встановлено, що видалення та подальше лікування, є психотравмувальною для Позивача. За умов ситуації, яка досліджується по справі, Позивачу спричинені страждання (моральна шкода з психологічної точки зору). Можливий грошовий еквівалент компенсації за завдані Позивачу страждання становить 30,374 мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається рівнем розміру мінімальної заробітної плати, прийнятої в Україні на момент винесення рішення суду.

Згідно з ст. ст. 13,14 Європейської Хартії Прав Пацієнтів в Україні, кожна особа має право скаржитися на завдані їй страждання і збитки та право отримати відповідь чи іншу відповідну реакцію. Кожна особа має право на отримання відшкодування матеріальної та/або моральної шкоди, завданої у зв`язку з взаємодією з системою охорони здоров`я, зокрема з наданням медичної допомоги, протягом розумного строку.

Майнова шкода в охороні здоров’я – це або реальні збитки (витрати на препарати, протезування, діагностику, лікування та реабілітацію, посилене харчування, сторонній догляд тощо) або втрачені можливості доходу (коли людина через лікарську помилку втратила працездатність). Ступінь втрати працездатності визначає судово-медична експертиза. Так само експертиза має підтвердити необхідність подальшої реабілітації, лікування тощо.

У справі, що переглядається, предметом спору є відшкодування збитків та компенсація моральної шкоди за неналежне надання медичних послуг.

Медична послуга – це сукупність необхідних, достатніх, добросовісних, доцільних професійних дій медичного працівника (виконавця), спрямованих на задоволення потреб пацієнта (замовника, споживача послуг). Ненадання або неналежне надання медичної допомоги може мати своїм наслідком каліцтво, інше ушкодження здоров`я, заподіяння майнової чи моральної шкоди, у результаті чого у дію вступатиме механізм делікту.

Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 906 ЦК України).

З урахуванням принципу розумності, очевидно, що виконавець медичних послуг зобов`язаний здійснювати ведення відповідної медичної документації про лікування. Така документація має містити, зокрема, інформацію, зібрану в результаті попередніх розмов із пацієнтом, досліджень або консультацій, інформацію про згоду пацієнта й інформацію, що стосується послуг, які надаються. Виконавець зобов`язаний, отримавши розумну вимогу, надати пацієнтові, а якщо пацієнт перебуває у стані, який не дає йому змоги висловити свою волю, - особі чи організації, уповноваженій приймати рішення на користь пацієнта, доступ до документації; і якщо це розумно, відповідати на запитання щодо змісту документації. Якщо пацієнту завдано шкоди і він стверджує, що це є результатом того, що відповідальна особа не виконала обов`язок виявити професіоналізм і турботливість, то невиконання обов`язку проявити професіоналізм і турботливість, а також причинний зв`язок між цим порушенням і шкодою, що настає, презюмуються.

Апеляційний суд звертає увагу на специфіку тягаря доказування у справах щодо надання медичних послуг. Мають пред`являтися пропорційні вимоги до ступеня деталізації обставин справи, які надаються пацієнтами. Від пацієнтів не можна очікувати та вимагати точного володіння медичними знаннями. Вони не мають точного розуміння процесів лікування та необхідної кваліфікації для аналізу та надання обставин справи, що становлять предмет спору. З метою належної участі в цивільному процесі сторона не повинна мати професійні медичні знання. У зв`язку з цим сторона процесу, яка є пацієнтом, має право обмежитися доповіддю, що дасть змогу припустити про порушення зі сторони обслуговуючого персоналу в силу наслідків, що настали для пацієнта. Тому, з урахуванням принципу розумності, пацієнту, який звернувся до суду за захистом порушених прав, що полягають у завданні шкоди здоров`ю, слід тільки вказати на порушення, а далі тягар доказування покладається на медичну установу чи на лікаря. При цьому вказане не призводить до порушення принципу диспозитивності судового процесу, а навпаки слугує для забезпечення процесуальної рівності сторін.

При вирішенні цієї справи, суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Рішення суду першої інстанції було залишено без змін.

З повним текстом постанови Вінницького апеляційного суду можна ознайомитися за покликанням: https://tinyurl.com/3p8zbrux