Обставини справи: позивачка звернулася до суду з позовом до КНП «Львівського клінічного територіального медичного об’єднання акушерства та гінекології» (далі – «відповідач», «Медичне об’єднання»), за вимогами якого просила визнати незаконним та скасувати наказ «Про дисциплінарне стягнення».
Позивачка працює лікарем акушер-гінекологом та являється лікарем вищої категорії, кандидатом медичних наук, черговою по сан.авіації протягом 2014-2019 рр., досвід роботи понад 25 років. Згідно оскаржуваного наказу вбачається, що їй оголошено догану, оскільки комісією, створеною наказом генерального директора, було проведено службове розслідування за фактами, викладеними у зверненні пацієнтки. Комісією надано Довідку, якою встановлено порушення в діях лікаря акушер-гінеколога а саме: недостовірність медичних записів в медичній документації (запис членом консиліуму лікаря, який в ньому участі не брав); недообстеження пацієнтки перед оперативним втручанням (відсутність консультації лікаря-терапевта у пацієнтки ); самовільна зміна лапараскопічного операційного доступу на лапаратомний без наявних на те підстав; порушення права пацієнтки на інформацію щодо змін, внесених у заплановане лікування, можливі ризики та ускладнення, відсутність належно зафіксованої згоди пацієнтки на ці зміни. Одночасно в цьому ж наказі надано оцінку її поясненням з Доповідної, які названо оціночними та наведено інформацію, яка нібито нею надавалася та підтверджується нею факт нібито вчинених порушень, однак, вона таких не надавала та таку інформацію у своїх поясненнях (при цьому, саме вона не надавала письмових пояснень, а зверталася до керівництва з Доповідною) не вказувала, тому відповідні твердження в оскаржуваному нею наказі є лише перекручуванням фактів, викладених у її Доповідній.
Позивачка вважає, що рекомендоване нею оперативне втручання було виправданим та поставлений діагноз та обраний надалі спосіб оперування (відкрито-лапаратомним методом, що дозволяв повністю видалити всі вузли, адже, по результатах УЗД чітко вбачався лише 1 вузол, існування інших було її підозрою, яка й підтвердилася при операції) були правильними та повністю відповідали інтересам пацієнтки.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено, визнано незаконним та скасовано наказ «Про дисциплінарне стягнення».
Висновки суду апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.
Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов’язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов’язків; вина працівника; наявність причинного зв’язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов’язків.
Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
Саме на роботодавцеві лежить обов’язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов’язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов’язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов’язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для накладення дисциплінарного стягнення слугувало недостовірність медичних записів в медичній документації (запис членом консиліуму лікаря, який в ньому участі не брав); недообстеження пацієнтки перед оперативним втручанням (відсутність консультації лікаря-терапевта у пацієнтки); самовільна зміна лапараскопічного операційного доступу на лапаратомний без наявних на те підстав. Догану позивачці було оголошено за неналежне виконання п. 2.1, п. 2.10, п. 2.13 її посадових обов’язків.
Згідно посадової інструкції лікаря акушера-гінеколога, лікар акушер-гінеколог зобов’язаний керуватись чинним законодавством України про охорону здоров’я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, організацію акушерсько-гінекологічної допомоги населенню (п. 2.1.); планувати роботу та аналізувати її результати (п. 2.10); сприяти правовому захисту жінок відповідно до чинного законодавства (п. 2.13). Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що описова частина наказу не містить чітких формулювань суті та обставин допущеного проступку, опису конкретних вимог посадової інструкції лікаря акушер-гінеколога гінекологічного відділення, які були порушені. Посилання в оскаржуваному наказі на порушення п.п. 2.1, п. 2.10, п. 2.13 посадової інструкції, враховуючи їх зміст, не відповідає порушенням, які вказані у Довідці за результатами службового розслідування.
На думку колегії суддів в оскаржуваному наказі відсутні докази вини позивачки та наявності причинного зв’язку між діями та заподіяною шкодою, як і немає доказів про таку шкоду. Матеріалами справи встановлено, що наведені в наказі обставини не відповідають дійсності.
Як вбачається з матеріалів справи пацієнтка була проконсультована сімейним лікарем та у її історії хвороби є відповідний запис, пацієнтка була повністю проінформована щодо оперативного втручання та можливої зміни виду операції, на що надала свою згоду. В апеляційній скарзі апелянт також вказує, що позивачем було порушено п. 2.3 посадової інструкції, відповідно до якого, лікар зобов’язаний застосовувати сучасні методи профілактики, лікування та реабілітації у межах своєї компетенції. Такі покликання до уваги колегії суддів не беруться, оскільки в наказі про оголошення догани, не зазначено, що позивачка порушила вказаний пункт посадової інструкції.
Апелянт вважає, що позивачка піддала ризику життя та здоров’я своєї пацієнтки, знехтувавши низкою норм законодавства та локальними положеннями медичного закладу, в якому працює. Проте, колегія суддів вважає такі висновки апелянта необґрунтованими і безпідставними. Як зазначає сам апелянт, лікар акушер-гінеколог має право самостійно приймати рішення, окрім цього, пунктом 3.5 посадової інструкції передбачено, що лікар має право визначати характер лікувально-діагностичних заходів. Необхідність зміни виду операції згодом підтвердилася, що вбачається із направлення на патологогістологічне дослідження.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено наявності складу дисциплінарного проступку в її діях, оскаржуваний наказ не містить посилання на норму закону, яку нею порушено; не сформульований склад дисциплінарного порушення. Комісією, що проводила службове розслідування та сформувала відповідну Довідку, не встановлено фактів і обставин, які б свідчили про вчинення позивачкою дисциплінарного проступку та безпосередньо її вини у вчиненні конкретних дій.
Рішення суду першої інстанції було залишено без змін.
З повним текстом постанови Львівського апеляційного суду можна ознайомитися за покликанням: http://tinyurl.com/mr42ak3c
Огляд судової практики підготувала Яна Бабенко, адвокат, член Центру медичного права ВША НААУ