Обставини справи: 02.10.2023 р. КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради (далі – «Клінічна лікарня») звернулась до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про примусову госпіталізацію пацієнта до психіатричного закладу для надання психіатричної допомоги.

Свої вимоги Заявник обґрунтував тим, що 02.10.2023 було госпіталізовано пацієнта до психіатричного стаціонару. Направлення на госпіталізацію видане лікарем-психіатром КЗ «ОЦЕМД та МК» ДОР у зв’язку із наявністю у пацієнта тяжкого психічного захворювання (діагноз): розлади особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку, психоорганічний синдром. Лікарем-психіатром приймального відділення встановлено, що хворий виявляє ознаки тяжкого психічного захворювання, у зв’язку з чим раніше неодноразово лікувався у психіатричній лікарні. Страждає епілепсією. Зловживає алкоголем. Останні дві доби поводить себе агресивно, збуджений. У день госпіталізації погрожував співмешканцям вбивством, хотів викинути з вікна, хватався за ножа. Було викликано наряд поліції. У зв’язку з чим доставлений на лікування. Психічний стан останнього афективно нестійкий. Напружений, злобний, імпульсивний. У розмові повідомив, що хотів покінчити з собою, порізати вени. Розповів, що у нього на війні помер брат, а сам він отримав поранення. Говорить, що мав наміри розправитися зі співмешканцями. На лікування не налаштований. Діагноз: розлади особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку, психоорганічний синдром. 

За думкою комісії лікарів необхідність примусової госпіталізації хворого зумовлюється тим, що він становить небезпеку для себе та оточуючих.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03.10.2023 р. заяву Клінічної лікарні було задоволено. Госпіталізовано пацієнта до психіатричної лікарні для надання психіатричної допомоги без його усвідомленої згоди.

Зміст рішення суду апеляційної інстанції.

Задовольняючи заяву про примусову госпіталізацію, суд першої інстанції дійшов висновку, що пацієнт виявляє ознаки тяжкого психічного розладу.

Апеляційний суд погодився з вказаним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих.

Частинами першою та другою ст. 16 Закону України «Про психіатричну допомогу» встановлено, що особа, яку було госпіталізовано до закладу з надання психіатричної допомоги за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, підлягає обов’язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів закладу з надання психіатричної допомоги для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в закладі з надання психіатричної допомоги, ця особа підлягає негайній виписці.

У випадках, коли госпіталізація особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку визнається доцільною, представник закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, протягом 24 годин з часу госпіталізації направляє до суду за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги заяву про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону.

Надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку розглядаються як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод з гарантіями, що передбачені цією статтею.

Ураховуючи, що пацієнт виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для оточуючих, його госпіталізація до психіатричного закладу без його усвідомленої згоди відповідає вимогам Закону України «Про психіатричну допомогу», оскільки, як встановлено судом психічний стан у пацієнта: афектно нестійкий, напружений, злобний імпульсивний, хотів вкоротити собі вік.

При таких обставинах апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Судом першої інстанції на основі об’єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Рішення суду першої інстанції залишено без змін.

З повним текстом постанови Дніпровського апеляційного суду можна ознайомитися за покликанням: http://tinyurl.com/3c6a5uvs

Огляд судової практики підготувала Яна Бабенко, адвокат, член Центру медичного права ВША НААУ