Джерела:

1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV (далі – ЦК України).

2. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 № 2947-III (далі — СК України).

3. Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.1992 № 2801-XII (далі – Основи).

4. Закон України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 № 1489-III (далі — Закон № 1489-III).

5. Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» від 12.12.1991 № 1972-XII (далі – Закон № 1972-XII).

6. Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6.04.2000 № 1645-III (далі – Закон № 1645-III).

Відповідь:

Згідно з ч. 2 ст. 6 Сімейного кодексу України, малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Щодо пацієнта віком до 14 років (малолітнього пацієнта), а також пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, медичне втручання здійснюється за згодою їх законних представників (ч. 1 ст. 43 Основ).

Надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, провадиться за її згодою. (ч. 3 ст. 284 ЦК України).

Питання надання згоди на медичне втручання неповнолітньої особи закріплено також і в спеціальних нормативно-правових актів.

Зокрема, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначає: психіатричний огляд проводиться лікарем-психіатром: особи, яка досягла 14 років, на її прохання або за її усвідомленою письмовою згодою; особі віком до 14 років (малолітній особі) - на прохання або за письмовою згодою її батьків чи іншого законного представника.

Частина 2 ст. 6 Закону України Закон № 1972-XII обумовлює, що тестування осіб віком від 14 років і старше проводиться добровільно, за наявності усвідомленої інформованої згоди особи, отриманої після надання їй попередньої консультації щодо особливостей тестування, його результатів і можливих наслідків, з дотриманням умов щодо конфіденційності персональних даних, у тому числі даних про стан здоров’я особи.

Також, окремими законодавчими актами передбачено отримання згоди як від особи у віці від 14 до 18 років, так і її законних представників.

Наприклад, ч. 6 ст. 12 Закону № 1645-III визначено: особам, які не досягли п’ятнадцятирічного віку чи визнані у встановленому законом порядку недієздатними, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об’єктивно інформованих батьків або інших законних представників. Особам віком від п’ятнадцяти до вісімнадцяти років чи визнаним судом обмежено дієздатними профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об’єктивної інформації та за згодою об’єктивно інформованих батьків або інших законних представників цих осіб.

Водночас, ч. 1 ст. 39 Основ встановлює: пацієнт, який досяг повноліття, має право на отримання достовірної і повної інформації про стан свого здоров’я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються його здоров’я. Тобто, законодавець передбачає право на отримання інформації по стан здоров’я з моменту досягнення повноліття – з 18 років, або у встановлених законом випадках (наприклад, повна цивільна дієздатність (повноліття) може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини; у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу) раніше.

Таким чином, з одного боку, закон закріплює право особи з 14 років надавати згоду на медичне втручання, з іншого боку, така особа не може її надати в повній мірі, оскільки, відсутній елемент поінформованості особи як обов’язкова умова такої згоди. Інформація про стан здоров’я особи до 18 років може бути надана батькам, опікуну, піклувальнику дитини (ч. 2 ст. 39 Основ). З огляду на вищенаведене, до моменту узгодження положень законодавства щодо права на згоду та права на медичну інформацію, доцільним на практиці є отримання одночасно згоди особи у віці від 14 до 18 років та її законних представників.

З аналізу норм чинного законодавства можна зробити висновок, що згоду на медичне втручання особи у віці до 14 років надають її законні представники (батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом); особи у віці від 14 до 18 років – згода надається такою особою та її законними представниками.

Відповідь на питання підготувала Яна Бабенко, адвокат, член Центру медичного права ВША НААУ

Джерело: Юридичний путівник. Права пацієнта. Центр медичного права https://cutt.ly/46gZBRh

Дізнатися про окремі питання щодо здійснення прав, обмежень і гарантій, передбачених «Про систему громадського здоров’я», щодо карантину та повноважень органів системи громадського здоров’я, які слугуватимуть кращому розумінню положень Закону можна у Юридичному путівнику. Громадське здоров’я, який доступний для ознайомлення та завантаження за посиланням: https://cutt.ly/D4F2MKk

Зареєструватися для участі у семінарі Яни Бабенко "Безпека на першому місці: захист персональних даних пацієнта у сфері медицини" у рамках проєкту Правосвідомість можна за посиланням: http://surl.li/huycb