Вища школа адвокатури НААУ
Курси з підвищення кваліфікації адвокатів
Telegram
0 800 300 282
дзвінок безкоштовний
Новини
24.06.2022

Центральне агентство МКЧХ: міжнародний хаб з питань військовополонених

Роз’яснення в рамках волонтерського руху «Адвокати ЗСУ» надала Марія Островська, адвокат, Голова Комітету з військового права, заступник Голови Комітету з наближення системи адвокатури України до європейських правових стандартів НААУ

Конвенційний рівень організації захисту військовополонених

Міжнародний комітет Червоного Хреста – одна з найдавніших і найвпливовіших організацій конвенційного рівня. (надалі – МКЧХ) Вона неодноразово згадувана у III Женевській конвенції 1949 р. (надалі – ЖК), як безстороння гуманітарна організація захисту військовополонених і полегшення їхнього становища  особливе положення якого визнають і поважають завжди (абз. 2 ч. 2 ст. 3, ст. 9 ЖК, ч. 3 ст. 125 ЖК).  Держави можуть довірити МКЧХ обов’язки держави-покровительки, встановлені Конвенцією, як організації, що надає гарантії безсторонності й дієвості (ч. ч. 1, 3 ст. 10 ЖК).

Це було зафіксовано ще у далекому 1949 р. після II світової війни, що зруйнувала мільйони життів. Під час не менш нищівної війни 2022 р. МКЧХ зіштовхнувся з репутаційною кризою, пов’язаною з рішенням відкрити представництво в Ростові-на-Дону, ігноруванням запитів від представників української держави, а також доріканням правозахисними організаціями у залишенні гуманітарною місією МКЧХ міста Маріуполь.

https://bit.ly/3yjKCpO

Висловлюючись дипломатичною мовою, така інформація ЗМІ є вкрай прикрою та викликає занепокоєння, адже надія та віра у гуманітарну та незалежну місію МКЧХ ще теплиться у багатьох нужденних осіб, що мають статус жертв збройного конфлікту.

МКЧХ як платформа комунікації стосовно українських захисників, захоплених в полон

Водночас, завдячуючи цій організації українська сторона має змогу комунікувати з ворожою країною стосовно захисників, захоплених в полон. І родичі військовослужбовців готові закривати очі на будь-які негаразди, аби врятувати своїх рідних, дізнатися потрібну інформацію та домогтися їхнього повернення з полону. Так, колись швейцарець Анрі Дюнан, який заснував Міжнародний Червоний Хрест у 1859 році після битви під Сольферіно в Італії, говорив на полі битви з пораненими солдатами та тими, хто помирав, і передавав інформацію їхнім сім’ям.

Отже, за нормами Женевської конвенції МКЧХ має такі повноваження:

1)         Захищати права військовополонених щодо гуманного до них ставлення і полегшувати їх становище (ч. 2 ст. 3, ст. ст. 9, 10 ЖК), в т. ч. підбирати поранених і хворих, надавати їм медичну та іншу допомогу (ч. 2 ст. 3  ЖК).

2)         Брати участь у зустрічах сторін збройного конфлікту з метою врегулювання суперечностей (ст. 11 ЖК).

3)         Отримувати повідомлення про поточний облік робочих загонів табору військовополонених з метою їх відвідування (ст. 56 ЖК).

4)         Пропонувати обмеження власних поштових відправлень військовополонених в їх інтересах, у випадку надзвичайного перевантаження транспорту або системи зв’язку (ст. 72 ЖК).

5)         Забезпечення транспортування відповідними засобами (залізницею, вантажними машинами, кораблями,  літаками тощо) у випадку, коли військові операції цьому перешкоджають (ст. 75 ЖК):

  • індивідуальних та колективних посилок для військовополонених;
  • кореспонденції та звітів стосовно військовополонених, якими МКЧХ обмінюється зі своїми представниками, або зі сторонами конфлікту (п. b ч. 2 ст.75 ЖК).

6)         Обмінюватися інформацією за допомогою пошти й телеграфу з представниками військовополонених, які обираються з числа військовополонених (ч. 1 ст. 79, ч. 4 ст. 81ЖК).

7)         Відвідувати всі місця, де можуть знаходитися військовополонені, зокрема:

  • місця інтернування, ув’язнення та праці, мати доступ до всіх приміщень, якими користуються військовополонені;
  • місця відправлення, транзиту та прибуття військовополонених, яких переводять з одного місця до іншого;

8)         Розмовляти з військовополоненими, зокрема з їхніми представниками, особисто або через перекладача.

9)         Вільно вибирати місця, де можуть знаходитися військовополонені, які вони бажають відвідати. Тривалість і частота таких відвідувань не обмежуються. Відвідування можуть бути заборонені тільки з причин нагальної воєнної необхідності, і лише як винятковий і тимчасовий захід.

(ст. 126 ЖК)

10)       Розподіляти між полоненими посилки допомоги та матеріали будь-якого походження, призначених для релігійних, освітніх чи розважальних цілей, для надання їм допомоги в організації дозвілля в межах таборів (ст. ст. 73, 125ЖК).

11)       Призначати члена змішаної медичної комісії, що створюється для огляду поранених та хворих військовополонених і прийняття всіх необхідних рішень стосовно них (ст. 2 Положення про ЗМК, додаток II до ЖК).

Неупередженість, нейтральність, незалежність, гуманітарний характер діяльності МКЧХ

За офіційними повідомленнями на веб-сайті МКЧХ Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ) є неупередженою, нейтральною та незалежною організацією, цілі й завдання якої мають виключно гуманітарний характер і полягають в тому, щоб захищати життя й гідність людей, які постраждали через збройні конфлікти та інші ситуації насильства, і надавати їм допомогу. Поширюючи та укріплюючи гуманітарне право й універсальні гуманітарні принципи, МКЧХ докладає усіх зусиль, щоб запобігти стражданням людей. МКЧХ, заснований у 1863 р., стоїть біля витоків Міжнародного руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. МКЧХ надано повноваження здійснювати свою діяльність в країнах, що постраждали від збройних конфліктів та інших ситуацій насильства. МКЧХ присутній у близько 100 країнах, де працює майже 20000 наших співробітників. Понад 600 співробітників працюють в наших офісах в Україні.

На веб-сайті представлені Основні напрями допомоги МКЧХ в Україні у лютому-квітні 2022 році, серед яких здебільшого гуманітарна допомога територіальним громадам, медичним та соціальним закладам, а також цивільним особам – вимушеним переселенцям, родичам зниклих, загиблих, пораненим, нужденним, іншим вразливим категоріям з усіх гуманітарних питань – медикаменти, їжа, транспорт, паливо, психологічна допомога, техніка, обладнання, грошова підтримка громад, питна вода тощо.

Центральне агентство у справах військовополонених і його призначення

Водночас статтею 123 Женевської конвенції згадується Центральне агентство у справах військовополонених, що створюють у нейтральній країні і призначене:

  • для збору інформації, яку воно може одержати приватними чи офіційними каналами про військовополонених,
  • для передачі її якомога швидше на батьківщину військовополонених або державі, від якої вони залежать.

Сторони конфлікту створюють агентству всі умови для здійснення такої передачі. Міжнародний комітет Червоного Хреста, якщо він уважає це необхідним, пропонує державам організувати таке агентство.

На сьогодні відомо лише одне Центральне агентство розшуку (надалі – ЦАП), що створене самим Міжнародним Комітетом Червоного Хреста. Саме від нього наразі залежить двостороння інформаційна комунікація між російською та українською стороною стосовно долі військовополонених обох воюючих сторін.

За змістом ч. 3 ст. 122 ЖК Центральне агентство у справах військовополонених є посередником між державами, що перебувають в стані війни, у негайному надсиланні ними в якомога швидшим способом інформації:

  1. про кожного військовополоненого:

а) особисті данні (ч. 1 ст. 17, ч. 4 ст. 122 ЖК):

  • прізвище, ім’я, звання, армійський, полковий, особовий чи серійний номер;
  • місце та повну дату народження;
  • зазначення держави, від якої він залежить;
  • ім’я батька, дівоче прізвище матері;
  • ім’я та адресу особи, яку слід поінформувати;
  • а також адресу, на яку можна для військовополоненого надіслати кореспонденцію.
  1. всі випадки переміщення, звільнення, репатріації, втечі, госпіталізації, смерті військовополоненого (ч. 5 ст. 122 ЖК).
  2. щотижня − про стан здоров’я тяжко поранених або хворих військовополонених (ч. 6 ст. 122 ЖК).

Інші суттєві повноваження Центрального агентства є такими:

1)         Обмін кореспонденцією, списками та звітами з національним Довідковим бюро у справах військовополонених (п. а ч. 2 ст. 75 ЖК). В Україні ці функції виконує Національне інформаційне бюро в особі ДП «Український національний центр розбудови миру».

2)         Отримання та передача полоненим адресовані їм та від них кореспонденцію (листи, акти, папери, документи, доручення, заповіти тощо), посилки допомоги та дозволені грошові перекази (ст. ст. 74, 77 ЖК).

3)         Отримання засвідчених копій заповітів військовополонених на їх прохання або у випадку їх смерті (ч. 1 ст. 120 ЖК).

4)         Отримання дублікату офіційної довідки із зазначенням характеру хвороби чи поранень, тривалості й характеру лікування військовополоненого (ст. 30 ЖК).

5)         Отримання копії медичного свідоцтва військовополонених, які постраждали внаслідок нещасного випадку на роботі або які захворіли під час або в результаті виконання роботи, і яке дозволяє їм подати свої вимоги до держави, від якої вони залежать (ст. 54 ЖК).

6)         Отримання копії документа, підписаного уповноваженим офіцером, із зазначенням причин, з яких речі, гроші або цінності полоненого, конфісковані державою, не були повернуті під час репатріації (ч. 2 ст. 68 ЖК).

Це все кореспондується з обов’язком держави передавати відповідні документи та та інформацію, створювати сприятливі умови для ефективної роботи МКЧХ.

У березні 2022 р. у складі ЦАР МКЧХ створено окреме бюро, яке займається виключно питаннями “міжнародного збройного конфлікту в Україні”, що розширює оперативні можливості з підтримки членів родин тих, хто був розлучений із рідними, позбавлений волі чи помер.

Сім’ї, які шукають інформацію про зниклих безвісти родичів, можуть зв’язатися з Центральним агентством МКЧХ з розшуку електронною поштою ctabureau@icrc.org, а також за телефонами +41 22 730 3600 або +380 800 300 155.

Ця інформація викладена на веб-сайті Укрінформ з посиланням на слова представниці МКЧХ Мірелли Ходейб

На національному рівні значна роль Центрального агентства Міжнародного Комітету Червоного Хреста закріплена Інструкцією про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України, затвердженою Наказом Міністерства оборони України № 164 від 23.03.2017 (далі – Інструкція з МГП).

Інструкція з МГП згадує Центральне агентство МКЧХ в такому контексті:

1)         Через Центральне агентство Міжнародного Комітету Червоного Хреста з розшуку відбувається вільне переміщення різних речей, в тому числі кореспонденції, що надходить від та до осіб, що знаходяться під захистом, на першу вимогу через Національне інформаційне бюро, як проміжну ланку.

(абз. 4 п. 2 глави 11 розділу II Інструкції з МГП)

2)         До Центрального довідкового агентства протягом 7 днів з моменту прибуття до бригадного пункту військовополоненого відправляється заповнена ним картка-повідомлення про взяття в полон при здійсненні первинної реєстрації.

(п. 15 глави 14 розділу II Інструкції з МГП)

Отже, у разі відсутності інформації від національних державних органів, таких як Національне інформаційне бюро, Об’єднаний центр з пошуку військовополонених, Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, правоохоронні органи та інші структури, − родичі військовополонених або їх представники можуть звернутися до Центрального агентства Міжнародного комітету Червоного Хреста із запитом про долю військовополоненого та проханням дієвої допомоги.

Підтвердження тому, що Центральне агентство МКЧХ з розшуку виступає посередником для обміну інформацією щодо утримуваних осіб між Україною та рф, надавало також і Мінреінтеграції у листуванні з Національною асоціацією адвокатів України.

Тематичні матеріали: