Вища школа адвокатури НААУ
Курси з підвищення кваліфікації адвокатів
Telegram
0 800 300 282
дзвінок безкоштовний
Новини
17.06.2022

Національне інформаційне бюро: український хаб з питань військовополонених

Роз’яснення в рамках волонтерського руху «Адвокати ЗСУ» надала Марія Островська, адвокат, Голова Комітету з військового права, заступник Голови Комітету з наближення системи адвокатури України до європейських правових стандартів НААУ

Правові передумови створення єдиного державного хабу для обміну інформацією про долю захоплених військових

Женевська конвенція про поводження з військовополоненими 1949 р. ратифікована Україною ще у далекому 1954 р. (надалі – ЖК) Повномасштабна війна 2022 р. змусила українські державні органи забезпечити виконання ряду положень III ЖК, в т. ч. створення таборів для інтернованих російських полонених, а також єдиного державного хабу для обміну інформацією про долю захоплених військових.

Норми ЖК зобов’язують держави на початку збройного конфлікту й у всіх випадках окупації заснувати офіційне Довідкове бюро у справах  військовополонених, які перебувають  під  її владою (ч. 1 ст. 122). Це Бюро створюється задля акумулювання та передачі міжнародному посереднику інформації про полонених, що знаходяться на її території з метою інформування найближчих родичів (ч. ч. 2, 4 ст. 122 ЖК). Відповідна держава має стежити за тим, щоб Довідкове бюро у справах військовополонених мало у своєму розпорядженні необхідні приміщення, обладнання та персонал для забезпечення його ефективної діяльності. Усі письмові повідомлення, які робить бюро, скріпляють підписом або печаткою (ч. 8 ст. 122 ЖК). Держава має право використовувати військовополонених для роботи в цьому бюро  на умовах, передбачених Розділом III ЖК (ч. 1 ст. 122, ст. ст. 49-57 ЖК).

 

Впорядкування питань, пов’язаних із військовополоненими в особливий період,  в українському законодавстві

Завдяки змінам до Закону України «Про оборону» від 24.03.2022 https://bit.ly/39vDkFN, що набули чинності 01.04.2022:

  • Кабінет Міністрів України наділено повноваженнями визначати за поданням Мінреінтеграції державне підприємство, на яке покладаються функції Національного інформаційного бюро відповідно до статті 122 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 року, з метою:
  • збирання та аналізу інформації про військовополонених;
  • ведення централізованого обліку військовополонених;
  • збирання та передачі особистих цінних речей військовополонених;
  • обміну інформацією про військовополонених з органами державної влади, Міжнародним комітетом Червоного Хреста, а також Центральним агентством (у разі його створення).

(абз. 20 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про оборону»)

  • Мінреінтегріції, в особливий період наділено повноваженнями:
  • забезпечувати координацію діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів з питань організації роботи з військовополоненими;
  • вносити на розгляд Кабінету Міністрів України пропозицію щодо державного підприємства, на яке покладаються функції Національного інформаційного бюро;
  • забезпечувати функціонування зазначеного бюро та його взаємодію з державними органами, Міжнародним комітетом Червоного Хреста;
  • контролювати діяльність Національного інформаційного бюро.

(ч. 3 ст. 13 Закону України «Про оборону»)

Визначення державного підприємства, яке виконує функції Національного інформаційного бюро

На виконання вищезазначених положень Закону, з метою виконання зобов’язань України у галузі міжнародного гуманітарного права, 17 березня 2022 р.  Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 228-р https://bit.ly/3b0xTih :

  1. Довідкове бюро у справах військовополонених отримало власну назву − Національне інформаційне бюро, а його функціями за Женевською конвенцією наділено ДП “Український національний центр розбудови миру».
  2. Визначено належність державного підприємства до сфери управління Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.
  3. Урядом зобов’язано:
  • Мінреінтеграції забезпечити виконання державним підприємством функцій Національного інформаційного бюро щодо військовополонених, які утримуються з 24 лютого 2022 року;
  • Міністерство закордонних справ повідомити Міжнародному комітету Червоного Хреста про виконання державним підприємством функцій Національного інформаційного бюро;
  • Міністерству оборони привести власні нормативно-правові акти, зокрема Інструкцію про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України, у відповідність з цим розпорядженням;
  • Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, головам обласних, Київської міської військових адміністрацій разом з іншими державними органами подавати державному підприємству інформацію, необхідну для виконання ним функцій Національного інформаційного бюро.

 

Отже, Національне інформаційне бюро (надалі — НІБ) в особі ДП «Український національний центр розбудови миру» є інформаційним національним хабом щодо військовополонених, створеним за вимогами міжнародного рівня.

Компетенція, функції та повноваження Національного інформаційного бюро

1)  За правилам III ЖК Національне інформаційне бюро повинно мати такі повноваження:

  1. В найкоротший строк отримувати інформацію та документи від військової та цивільної влади української держави:
  • про кожного російського військовополоненого:

а) особисті данні (ч. 1 ст. 17, ч. 4 ст. 122 ЖК):

  • прізвище, ім’я, звання, армійський, полковий, особовий чи серійний номер;
  • місце та повну дату народження;
  • зазначення держави, від якої він залежить;
  • ім’я батька, дівоче прізвище матері;
  • ім’я та адресу особи, яку слід поінформувати;
  • а також адресу, на яку можна для військовополоненого надіслати кореспонденцію.

б) всі випадки переміщення, звільнення, репатріації, втечі, госпіталізації, смерті військовополоненого (ч. 5 ст. 122 ЖК).

в) щотижня − про стан здоров’я тяжко поранених або хворих військовополонених (ч.  6 ст. 122 ЖК).

г) свідоцтва про смерть, складені за формою, встановленою ЖК, або списки всіх військовополонених, які померли в полоні, засвідчені відповідальним офіцером (ч. 2 ст. 120 ЖК, Додаток D).

Ці документи мають містити (ч. 1 ст. 17, ч. 2 ст. 120 ЖК):

  • особисті дані полоненого;
  • дату, місце, причину смерті;
  • дату й місце поховання;
  • всі данні, необхідні для ідентифікації місця поховання.

 

2) Якомога швидшим способом передавати зазначену інформацію ворожій країні через Міжнародний комітет Червоного Хреста (ч. 3 ст. 122, ст. 123 ЖК).

3) Надавати відповіді на всі надіслані йому запити стосовно військовополонених, зокрема тих,  які померли в полоні (ч. 7 ст. 122 ЖК).

4) Направляти будь-які запити, необхідні для одержання інформації, яку просять надати, якщо бюро її не має (ч. 7 ст. 122 ЖК).

5) Отримувати та передавати російським полоненим адресовані їм та від них кореспонденцію (листи, акти, папери, документи, доручення, заповіти тощо), посилки допомоги та дозволені грошові перекази (ст. ст. 74, 77 ЖК).

6) Обмінюватися кореспонденцією, списками та звітами з Центральним агентством з питань військовополонених (ст. 75 ЖК).

7) Збирати й передавати відповідним державам через Центральне агентство Міжнародного комітету Червоного Хреста з питань розшуку (надалі − ЦАР МКЧХ), залишені військовополоненими, яких репатріювали чи звільнили або які втекли чи померли:

  • усі цінні речі, зокрема кошти в будь-якій валюті, крім валюти держави, що тримає в полоні, відмітні знаки й  знаки  державної  належності,  нагороди та предмети,  які мають насамперед особисту або суб’єктивну цінність;
  • документи, що  мають важливе значення для самих близьких родичів.

(ч. 2 ст. 119, ч. 9 ст. 122 ЖК)

Такі речі Бюро пересилає в пакетах з печаткою Бюро з доданням документа, в якому точно  зазначено детальні відомості про власника речей, а також повний перелік умісту пакета. Інші  особисті речі таких передають за домовленістю між відповідними сторонами конфлікту.

 

Порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України

Інструкція про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністерства оборони України № 164 від 23.03.2017 https://bit.ly/3MWwqH7 (далі – Інструкція з МГП) регулює ряд важливих питань поводження з полоненими, в т. ч. деталі отримання і передачі первинної інформації, починаючи з моменту захоплення або здачі в полон військовослужбовця ворожої держави.

 

Міністерство оборони України ще не встигло формально виконати Розпорядження КМУ № 228-р від 17.03.2022, хоча здебільшого норми Інструкції ще раніше були засновані на основних вимогах Женевській конвенції 1949 р.

 

Зокрема, за абз. 3 п. 44 глави 2 розділу I Інструкції з МГП запити про розшук від однієї сторони до іншої та відповіді на них згідно з розділом V Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року про поводження з військовополоненими та розділом III Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року про захист цивільного населення під час війни  передаються через Національні довідкові бюро і Центральне довідкове агентство Міжнародного комітету Червоного Хреста.

 

Створення НІБ з визначеними повноваженнями передбачене пунктами 2-3 глави 11 розділу II Інструкції з МГП:

 

З початком конфлікту і в усіх випадках окупації збройними силами створюються офіційне Інформаційне Бюро, яке:

 

  1. a) централізує без дискримінації всю інформацію про поранених, хворих, осіб, які зазнали корабельної аварії, загиблих, осіб, що знаходяться під захистом та свобода яких обмежена, дітей, чия особистість викликає сумніви, та осіб, які були оголошені зниклими безвісти, і надавати цю інформацію до відповідних органів через посередництво держав-покровительок;
  2. b) несе відповідальність за всі запити стосовно осіб, що знаходяться під захистом, і за будь-які запити, необхідні для отримання інформації, яка запитується, але якої немає в його розпорядженні;
  3. c) виступає як проміжна ланка для вільного переміщення різних речей, в тому числі кореспонденції, що надходить від та до осіб, що знаходяться під захистом (на першу вимогу через Центральне агентство Міжнародного Комітету Червоного Хреста з розшуку).

 

Інформація, задокументована щодо осіб, свободу яких обмежено, або померлих, має містити дані, що роблять можливими точну ідентифікацію такої особи та відповідне швидке інформування її родини.

У найкоротші строки кожна зі сторін конфлікту передає в Інформаційне Бюро на кожного пораненого, хворого, хто зазнав корабельної аварії, аварії літального апарату, або померлого таку інформацію (за наявності):

  1. прізвище, ім’я, по батькові;
  2. армійський, полковий, особовий чи ідентифікаційний номер;
  3. дата народження;
  4. будь-які інші дані, які містяться у посвідченні особи чи на ідентифікаційному жетоні;
  5. дата і місце захоплення або смерті;
  6. відомості, що стосуються поранень, хвороб або причини смерті.

 

Створення та діяльність місць прийому військовополонених передбачене пунктами 7-8, 15 глави 14 розділу II Інструкції з МГП:

За наказом командира військової частини створюється бригадний пункт прийому військовополонених поза бойовим порядком ВЧ.

До початку воєнних дій наказом командира військової частини визначається місце розташування бригадного пункту, його кордони та адміністрація.

За організацію роботи бригадного пункту, та матеріальне забезпечення військовополонених відповідає заступник командира військової частини по тилу, який ще в мирний час повинен скласти схему організації бригадного пункту таких осіб, забезпечити підготовку адміністрації та відповідної матеріальної бази (огородження, позначки, списки, бланки документів, журнали обліку тощо).

 

Адміністрація бригадного пункту здійснює первинну реєстрацію полонених, під час якої складається їх поіменний список із вказанням такої інформації:

 

  1. персональні дані (в т. ч. військове звання, особистий номер або іншу рівноцінну інформацію);
  2. дата, час та місце обмеження свободи та орган, який провів затримання;

iii.        орган, який прийняв рішення про обмеження свободи та причини цього рішення;

  1. орган, що забезпечує контроль за триманням під вартою;
  2. місце тримання під вартою, дата і час прибуття до місця тримання під вартою та орган, відповідальний за місце тримання під вартою;
  3. відомості, що стосуються стану здоров’я;

vii.       у разі смерті під час тримання під вартою – обставини та причини смерті й місце призначення останків;

viii.      дата й час звільнення чи переведення до іншого місця тримання від вартою, місце призначення та орган, що відповідає за таке переведення.

 

Можливість заповнення військовополоненим і відправлення картки-повідомлення передбачена п. 11 глави 14 розділу II Інструкції з МГП:

  • Якомога швидше, але не пізніше ніж у 7-денний строк із моменту затримання (прибуття у місця утримання осіб, свобода яких обмежена) особі, свобода якої обмежена, надається можливість заповнити і відправити картку-повідомлення про затримання або взяття в полон (додаток 5) своїм рідним.
  • Упродовж зазначеного періоду Міжнародний Комітет Червоного Хреста має бути повідомлено про обмеження свободи такої особи із наданням усієї необхідної інформації про неї.
  • Делегатам Міжнародного Комітету Червоного Хреста дозволяються відвідування осіб, свобода яких обмежена, зокрема проведення бесід без свідків, та повторні відвідування без обмежень щодо їх тривалості та частоти.

 

Пріоритет інтересу правників знати механізми допомоги українським військовополоненим

Водночас, правників першочергово цікавить механізм допомоги не російським, а українським військовополоненим, що потрапили в полон під владу ворожої країни.Виходячи із практики застосування конвенційних норм, Національне інформаційне бюро хоча і створене на вимогу та на фундаменті повноважень відповідно до ЖК, але є своєрідним інформаційним хабом не лише для військовополонених рф, а й для українських захисників, що потрапили у ворожий полон.І, розуміючи вимоги Женевської конвенції до НІБ стосовно російських полонених, їх можна дзеркально застосовувати і до військовослужбовців України, захоплених в полон. Адже така сама інформація збирається на території ворожої держави і передається до українського державного підприємства через нейтрального посередника, яким наразі є ЦАР МКЧХ. Вона так само акумулюється в НІБ і передається до родичів та уповноважених осіб.Інформація про них отримується першочергово від ЦАР МКЧХ, а також від будь-яких осіб (військових частин, де проходили військову службу полонені, територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, родичів, товаришів по службі тощо).

В НІБ ведуться відповідні реєстри, де збирається, обробляється, перевіряється, акумулюється та передається інформація про військовополонених, як українських, так і рф. На гарячій лінії оператор переключає на відповідну структуру, яка володіє інформацією і уповноважена її надавати. Наприклад, родичі зниклого прикордонника мають змогу поговорити з представником Державної прикордонної служби України.

Порядок і способи повідомлення та отримання інформації про полон. Поради родичам і юристам.

Інформація, необхідна для звернення, розміщена на сайті Національного інформаційного бюро https://bit.ly/3y15aDm, серед якої:

– телефон гарячої лінії 1648, +38 (044) 287-81-65 для дзвінків з-за кордону
– гугл-форма з переліком необхідних питань, серед яких обов’язковими для заповнення є лише кілька: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfrVFSbSOyA2qRRTo2M4W8h14mstwYEyMpK7V184cDAjqulOw/viewform
– ПІБ особи, що розшукується (п. 1)
– Статус особи, що розшукується (п. 6)
– ПІБ особи, що звертається, номер телефону (п. 18)
– вайбер https://chats.viber.com/nib_uncp_bot і телеграм-боти https://t.me/nib_uncp_bot із можливістю внести данні.

Надання інформації в телефонному режимі або заповнення цих відомостей через гугл-форму чи вайбер та телеграм-боти доцільно більш для родичів та організовано для зручності самого НІБ. Правникам варто використовувати письмово оформлені звернення (адвокатські запити) з фіксуванням їх відправки електронною або звичайною поштою та висловленням конкретних прохань, зокрема:

надати інформацію про місце перебування, належне поводження, стан здоров’я, адресу направлення поштової кореспонденції та посилок військовополоненим;
запитати цю інформацію у ЦАР МКЧХ у разі її відсутності;
надати інформацію про статус військовополоненого з точки зору національного законодавства, пов’язану з обставинами потрапляння у полон (задля виключення інформації про добровільну здачу у полон, самовільне залишення військової частини чи дезертирство).

При заповнені родичами гугл-форми чи вайбер, телеграм-боту для реєстру НІБ варто радити їм фіксувати це принаймні записом екрану смартфону чи комп’ютеру. Запис телефонної розмови зафіксувати значно проблематичніше, хіба що стороннім відеозаписом самого процесу. Записом екрану можна зафіксувати лише номер абонента і момент набору цифр, після чого для запису розмови використати диктофон з відповідною гарнітурою. Однак, зазначені способи є доволі складними, тому такі поради позбавлені сенсу. Це не означає, що не варто давати членам сім’ї контакти НІБ і відмовляти туди дзвонити. Водночас, слід розуміти, що для юридичного підтвердження звернень у них не залишиться доказів і відповідно правових підстав вимагати відповідь.

Усне повідомлення родичів до НІБ може сприяти лише:
оперативному наданню і отриманню усної інформації, яку навряд чи вдасться офіційно використати в подальшому.
внутрішній роботі самого НІБ для накопичення та обробки інформації, але не дає суттєвої користі для члена сім’ї.

Проте, для задоволення емоційної складової родин та їх бажанням активно сприяти пошуку та поверненню полоненого їх варто долучати.

Слід визнати, і це підтверджує практика по конкретних кейсах  − навіть завдяки усним дзвінкам НІБ можна отримати первинну інформацію та надати необхідні данні. Принаймні, можна перевірити достовірність даних усних дзвінків зі сторонніх телефонів про полонених, що передували зверненню до НІБ.

Так, сину одного із прикордонників м. Маріуполя, що потрапив в полон, зателефонувала особа і представились співробітником одного з державних відомств. Він не встиг зафіксувати дані співрозмовника і турбувався за недостовірність інформації, враховуючи непоодинокі випадки шахрайських чи шпигунських дій. В усній розмові з оператором НІБ на гарячій лінії йому підтвердили достовірність даних та приналежність дзвінка до правоохоронного органу України.Нагадаю, це стосується членів сім’ї. Для професійних правників використання дзвінків на гарячу лінію не є доцільним, адже не залишає підтвердження і є інформативним лише в односторонньому порядку: залишити інформацію вийде, отримати − ні. Її наддадуть навіть не всім родичам чи близьким, а лише тим, хто зазначений в особовій справі (послужному списку) військовослужбовця чи направлять письмово за адресою, вказаною у картці-повідомленні про взяття в полон відповідно до ЖК та Інструкції про МГП. Членів родини так само можуть перевіряти, перепитуючи їхні особисті данні та присвоєний особистий номер військовослужбовця, який є підставою для наведення необхідних довідок відповідно до п. 10.4 Інструкції з організації обліку особового складу ЗСУ. У разі залишення військовослужбовцем контактного номеру телефону близької людини у оператора гарячої лінії він висвітиться.

Отже, колегам не варто використовувати телефони гарячої лінії, розраховуючи на швидке отримання інформації. До того ж, відсутність підтверджень усних дзвінків не сприятиме накопиченню доказової бази звернень. При обранні саме такого способу правничої допомоги, адвокат, як і будь-яка інша особа, може лише повідомити данні про військовополоненого. Їх зафіксують і будуть опрацьовувати. Отримати інформацію чи вимагати її надання в усному порядку не є обґрунтованим, адже в телефонному форматі адвокат є сторонньою особою, без підтвердження повноважень. І задля оберігання конференційних даних оператор гарячої лінії НІБ, чи інших державних структур правомірно відмовить. Звернутися за отриманням інформації і належно це зафіксувати правникам слід передусім за допомогою адвокатського запиту.

Роз’яснення в рамках волонтерського руху «Адвокати ЗСУ» надала Марія Островська, адвокат, Голова Комітету з військового права, заступник Голови Комітету з наближення системи адвокатури України до європейських правових стандартів НААУ

Тема наступного випуску: “Центральне агентство Міжнародного комітету Червоного Хреста з розшуку: міжнародний хаб з питань військовополонених”

Ознайомтеся з дослідженням та систематизацією прав і гарантій українських військових – полонених рф, що надає Україна у публікації  Українські військовополонені: соціальні гарантії, забезпечені Україною