Огляд судової практики, пов’язаної зі стягнення коштів з державних підприємств, які були включені і до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації"
Голова Комітету з питань інвестиційної діяльності та приватизації, що дії у складі НААУ, к.ю.н., адвокат, Олександр Задорожний
Задорожний Олександр
21.07.2021

Адвокати часто стикаються з практичними труднощами під час стягнення коштів з державних підприємств, які були включені і до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Як відомо пунктом 3 розділу ІІІ "Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" № 145-IX від 02.10.2019р. (який набрав чинності 20 жовтня 2019р.) було встановлено мораторій на вчинення виконавчих дій відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об’єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

На практиці, з огляду на державні інтереси, як у господарських судах, так і у виконавців виникають певні з труднощі з однаковим тлумаченням умов такого мораторії. Тим більше, коли стягується неосновна сума заборгованості за поставлені товари, роботи, послуги, а неустойки чи збитки тощо.

Втім, найвища судова інстанція на рівні об’єднаної палати КГС/ВС в постанові від 20.11.2020р. у справі № 910/12809/19 дійшла таких висновків:

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №145-ІХ заборонено вчиняти виконавчі дії щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Системний аналіз змісту цієї норми разом з іншими заборонами та мораторіями на звернення стягнення на майно боржників — державних підприємств, встановленими на момент прийняття Закону №145-ІХ, свідчить про їх спрямування на необхідність збереження об`єктів права державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", у зв`язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур.

Винятком із зазначеної заборони є стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Тобто вказаною нормою Закону №145-ІХ з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема, стягнення грошових коштів боржників у будь-яких правовідносинах, а також стягнення товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

На практиці КГС/ВС застосовує поширювальне тлумачення, під яке підпадають всі види стягнення грошових коштів таких боржників у будь-яких правовідносинах, тобто неустойки, збитки тощо.

З огляду на наведене для використання в практичній роботі адвокатів пропонуються наступні постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 20.11.2020р. у справі № 910/12809/19; від 25.06.2021р. у справі № 910/22748/16; від 15.01.2021 у справі № 910/9060/19; від 18.01.2021 у справі № 904/3535/19; від 12.01.2021 у справі № 910/5432/19; від 24.12.2020 у справі № 910/9279/19; від 03.12.2020 у справі № 910/10161/19; від 09.12.2020 у справі № 910/2103/19; від 15.12.2020 у справі № 904/2182/19; від 21.12.2020 у справі № 904/4940/19.

Варто звернути увагу й на звернення Пленуму Верховного Суду до Конституційного Суду України від 18.09.2020 з конституційним поданням щодо перевірки відповідності Конституції України (конституційності) пункту 3 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 жовтня 2019 року № 145-ІХ "Про визнання таким, що втратив чинність» Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

У цьому зверненні Пленум підкреслив, що обов`язком держави є забезпечення виконання остаточного судового рішення, однак встановлена заборона вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", обмежує конституційне право особи на судовий захист та порушує конституційні гарантії щодо обов`язковості судового рішення, що суперечить статтям 1, 6, 8, частині другій статті 19, частинам першій і другій статті 55, пункту 9 частини другої статті 129, частинам першій і другій статті 1291 Конституції України.

Ухвалою колегії суддів КСУ відкрито конституційне провадження у справі. Справа розглядається Великою палатою КСУ з 17.12.2020. Наразі триває конституційне провадження.