Нещодавно низка юридичних інтернет – видань ділились публікацією, що чоловіку вдалося стягнути з колишньої дружини декілька тисяч Євро компенсації вартості операції по збільшенню грудей. Хто не практикує у справах про поділ майна подружжя, напевно міг сприйняти це як усталену судову практику. Однак, давайте більш детально розберемося у цих правовідносинах.
Як виявилося, в дійсності мова йшла про судове рішення кількарічної давнини, а саме заочне рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 14 листопада 2022 року у справі № 760/1150/22. Даним рішенням суд ухвалив стягнути на користь одного з подружжя 3000 Євро, як половину сплачених у шлюбі грошових коштів за операцію по ендопротезуванню молочних залоз. Суд зауважив, що оскільки дана річ є неподільною, на неї витрачались грошові кошти з сімейного бюджету, отже інший із подружжя має право на отримання половини вартості вищевказаної операції. Слід зазначити, що вказане судове рішення не оскаржувалося.
Маємо враховувати, що хоч судове рішення і набрало законної сили, однак виходячи із положень частини 4 сттті 263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, вищезазначене рішення суду першої інстанції є обов’язковим для виконання, однак не породжує усталеної прецедентної практики у даних правовідносинах.
У статті 177 Цивільного кодексу України передбачено, що об’єктами цивільних прав, окрім речей, грошей та інших матеріальних і не матеріальних благ є роботи та послуги.
У наш час, вже стало поширеним звернення чоловіка та/або дружини до сучасної медичної практики, зокрема послуг пластичної та естетичної хірургії.
Естетичні оперативні втручання, зокрема встановленням імплантів, реставрація, збільшення або зменшення певних частин тіла за своїм змістом належать до медичних послуг і надаються особі за її бажанням з метою усунути косметичні дефекти чи недоліки, змінити форму деяких частин тіла тощо. Поняття медичного обслуговування міститься у статті 3 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров'я»
Повертаючись до судової практики констатую, що суди сприяють сторонам у збиранні доказів, коли предметом позову про поділ майна подружжя та однією з вимог є стягнення компенсації за оплачені медичні послуги пластичної чи реконструктивної хірургії.
Так, ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 16 січня 2025 року у справі № 758/7430/24 у медичної установи витребувано копії квитанцій, актів наданих послуг, інформації про розмір та дату сплачених одним із подружжя коштів за стоматологічні послуги, де були встановлені 10 імплантів, орієнтовна сума сплачених коштів за які становила 10 000 доларів США.
У справі № 352/953/22 позивач просив визнання у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на грошові кошти у сумі 4000 Євро, що були витрачені на проведення операції по ендопротезуванню молочних залоз у медичній клініці.
Як вбачається з рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 21.11.2024 р. – «суд уважає, що імплантати молочних залоз, які після проведеної операції з ендопротезування молочних залоз стали частиною людського тіла, не є майном у розумінні ч. 1 ст. 61 СК України та не можуть бути об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Тому безпідставним є покликання представника позивача на вимоги ч. 2 ст. 183 ЦК України щодо неподільності речі, яка після поділу втрачає своє цільове призначення, та ст. 364 ЦК України щодо права співвласника на отримання грошової компенсації вартості частки спільного майна в разі неможливості поділу». З таким висновком погодився і суд апеляційної інстанції - постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 10.03.2025 р. Наразі вказані судові рішення у справі № 352/953/22 перебувають на перегляді у Верховному Суді.
У іншому спорі позивач просив стягнути з відповідача на його користь витрати на косметологічну операцію із збільшенням губ та реставрацію зубів за допомогою кераміки (вініри). Зазначав, що з власних коштів сплатив вартість даних медичних послуг у шлюбі. Суд, відмовляючи у задоволенні цієї вимоги, дійшов до висновку, що позивач не надав належних і достатніх доказів про здійснення відповідної художньої реставрації зубів та косметологічних послуг зі збільшення губ, їх вартості, дати надання відповідних послуг, а також, що грошові кошти, сплачені за зазначені послуги, є його особистою приватною власністю (рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 11.06.2024 у справі № 205/13260/23, залишене без змін у цій частині постановою Дніпровського апеляційного суду від 11.12.2024 р.).