Серед майна, яке підлягає поділу - грошові кошти займають особливе місце у процесі доказування. При обранні тактики та способу захисту клієнта, виникають ряд труднощів, які необхідно вирішити адвокату для успішного вирішення справи. Наприклад, чоловік або дружина не знають, у якій банківській установі наявні рахунки чи вклади іншого подружжя, не можуть повідомити розмір грошових коштів та/або валюту, їх походження та правову природу.

Так, суд першої інстанції відмовляючи позивачу у витребуванні доказів у низки банків щодо наявності рахунків, зазначив: «суд не вбачає правових підстав для витребування інформації про наявність депозитних рахунків, відкритих на ім`я (одного з подружжя) в банківських установах – «банк-1», «банк-2», «банк-3» - адже позивачкою не доведено тих обставин, що відповідач мав рахунки в даних банківських установах. Зокрема, предметом даної справи є поділ коштів, розміщених на рахунках в «банк-4»; вимог щодо поділу інших грошових коштів у позовній заяві немає. Тому суд не може перебирати на себе функцію зібрання доказів та витребовувати докази в інтересах позивачки, тоді як позовна заява не містить вимог про поділ таких коштів» (ухвала Подільського районного суду м. Києва від 11.02.2025 р. у справі 758/15463/24).

Відповідно до глави 13 Цивільного кодексу України грошові кошти – є різновидом майна. А «спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна чи майнових прав, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті чи оформлені» (постанова Верховного Суду від 05 січня 2024 року у справі № 755/12204/18).

Часто один із подружжя бажає розподілити (стягнути) з іншого частину грошових коштів, які перебували в обігу у сім`ї впродовж спільного сімейного життя. Однак така позиція є хибною, так як поділу підлягають не усі грошові кошти, які акумулювалися в сім’ї, а лише ті, які наявні на час припинення ведення спільного господарства та на момент розірвання шлюбу. Суд не має законних підстав здійснювати ревізію усіх грошових коштів, які перебували в обігу в сім`ї за весь час її існування.

В аспекті конкретної ситуації, об`єктом поділу як спільного майна подружжя можуть бути і ті грошові кошти, які були наявні на банківських рахунках одного із подружжя, ще до моменту розірвання шлюбу. Сюди відносяться випадки, коли після початку процесу розлучення та фактичного припинення спільного господарства - чоловіком/дружиною були одноосібно зняті кошти та витрачені у власних інтересах. У даному випадку, на позивача покладається тягар доведення, що дійсно в цей проміжок часу, хоч шлюб не був припинений юридично, але спільне господарство не велося, відтак відповідач діяв недобросовісно витрачаючи кошти на свої потреби, а відповідач у свою чергу, на спростування позиції позивача - повинен довести, що ці кошти він одноосібно зняв, але використав їх в інтересах сім’ї.

Є випадки, коли на момент поділу майна подружжя чоловік/або дружина має кошти на рахунках за кордоном, тоді питання витребування інформації про такі рахунки може бути вирішене у порядку судового доручення, на підставі статті 498 ЦПК України. До речі, у постанові Верховного Суду від 09.04.2025 р. у справі № 569/7279/18 згадується про такий випадок і окремо зазначено, що «для використання виписки з іноземного банківського рахунку в судових процесах достатньо надати засвідчений переклад цього документа українською мовою без необхідності апостилювання або консульської легалізації».

Цікавою є позиція Верховного Суду викладена у постанові від 19.03.2025 р. у справі № 757/23415/23-ц, що стосувалося задекларованого майна. Суд виснував, що «суми коштів та майно, задекларовані відповідачем, не підлягають доказуванню, оскільки були попередньо визнані самим відповідачем у його деклараціях».

Отже, підсумовуючи викладене констатуємо, що процес доказування у спорах про поділ грошових коштів має свої особливості та потребує чіткого підходу у застосуванні. Достеменно відомо, що банківська установа не надасть інформацію про гроші на рахунках, навіть якщо запит подається одним із подружжя. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність» інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками лише за рішенням суду. В даному випадку, такими рішеннями можуть бути ухвали суду про витребування доказів у порядку статті 84 ЦПК України або ухвали суду про забезпечення доказів, у порядку статті 116 ЦПК України.