Свідок, а точніше його показання – є важливим інструментом у процесі доказування. Однак, як стороні у справі не допуститися помилок, а краще використати такі показання у найкращих своїх інтересах?
Критерієм допустимості показань свідка є повідомлення про відомі йому обставини (ч. 1 ст. 90 ЦПК України). При чому, відомості які повідомляє свідок - повинні ґрунтуватися на прямих спостереженнях чи особистих розмовах, а не на припущеннях чи чутках.
Якщо у показаннях свідка є прогалини або невідповідності, це потрібно зазначити, або у промові під час судових дебатів, або в окремих письмових поясненнях.
Піддати сумніву інформацію, що повідомлена свідком можна у тому числі через наявність ступеню рідства зі стороною у справі або спільним проживанням. Хоча ці обставини самі по собі не роблять показання свідка недопустимими, однак можуть викликати у суду сумніви та оцінюватися критично.
У справах про поділ майна подружжя нерідко залучається свідок, який надає інформацію, пов’язану із грошовими операціями між родичами чи знайомим когось із подружжя. Разом з тим, самі по собі покази свідка не можуть бути підставою для встановлення джерел придбання об’єктів нерухомого чи рухомого майна, передачі в позику чи дарунок грошей.
У даному випадку слід звернути увагу суду на критичну оцінку таких показань, а також на неузгодженість показів свідка з іншими письмовими доказами, проаналізувати зацікавленість свідка у резульататах розгляду справи на користь родича, друга чи знайомого.
Отже, у майнових справах подружжя про факт отримання та/або повернення коштів будуть свідчити банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунка, прибуткові або видаткові касові ордери, розписки та інші письмові докази, але не показання свідка.
У справах, що стосується місця проживання та виховання дітей - свідки зазвичай надають характеристику одному із батьків, їх відношенню до дитини, взаємозв’язки з людьми тощо.
Однак, не варто покладатися лише на показання свідків. Сторони у справі на підтвердження інформації від свідка – повинні надавати суду інші письмові докази, які в сукупності будуть узгоджуватися між собою. Наприклад, показання матері позивача, що її син гарна людина і добре ставиться до своєї дитини (її онука) – буде замало, без надання характеристики з місця роботи чи проживання. Або показання свідка – подруги мами дитини про те, що мама гарно зароболяє та має своє житло, наврядчи буде мати для суду доказову інформацію без підтвердження довідки з місця роботи та документів, що підтверджують право власності /оренди житла.
До допиту свідка також належить ретельно готуватися. Адже навіть запрошений вами свідок через неправильно сформульоване питання, може навідь нашкодити вашій позиції у справі.
Одним із прикладів невдалого питання може бути: «що ви можете повідомити про їх подружнє життя з часу їх одруження»? У даному випадку свідок може розказувати відому йому інформацію, що буде не узгоджуватися з іншими здобутими доказами.
Також, потрібно уважно слухати запитання іншої сторони до свідка, та у разі навідних запитань просити суд зняти такі питання. Наприклад, навідними будуть такі питання: «ви одна, без допомоги батька (матері) виховуєте дитину?»; «правильно я розумію, ви за особисті кошти, що були у вас до шлюбу придбали цей будинок?», «він до вас застосовував домашнє насильство у минулому році»?
Необхідно пам’тати, що свідок надає свідчення під присягою, яку він вголос зачитує у засіданні і присягає говорити правду, нічого не приховуючи і не спотворюючи.
Якщо свідок допитується за вашим клопотанням, формулюйте запитання таким чином, щоб уникнути коротких ствердних відповідей так/ні. Показання свідка мають бути наслідком його згадування та розумової діяльності, а ви у свою чергу наголисте згодом суду на «цінне зерно» таких свідчень. Також пам’ятайте, що у всіх мовах початок запитання із слова «чому», - має завжди звинувачувальний відтінок, а свідок замість надання корисної інформації може вдатися до виправдовування або пояснень, на які ви не розраховували у справі.