Окремі аспекти благодійної (гуманітарної) допомоги в умовах воєнного стану: відповіді на найпоширеніші питання

Запитання від адвокатів та представників територіальних громад за наслідками проведеного вебінару «Благодійна та гуманітарна допомога в умовах війни: отримання, оприбуткування, оподаткування, звітування (окремі аспекти)», що відбувся 22.03.2023 року на платформі ВША НААУ

Підготувала Віра Козіна, адвокат, голова Комітету з питань правового регулювання органів місцевого самоврядування НААУ, керівник Центру «Адвокат громади» Вищої школи адвокатури НААУ

Які зміни відбулися у другій половині 2022 року у оподаткуванні благодійної, у т.ч. гуманітарної допомоги?

Змін, які можуть істотно вплинути на права як надавачів, так і отримувачів допомоги, у тому числі – на діяльність органів публічного управління, можна виділити дві. Перша відбулася ще на початку осені, друга – у останні дні грудня 2022 року.

Так, 03.09.2022 р. Законом України від 15.08.2022 р. № 2520-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо сприяння розвитку волонтерської діяльності та діяльності неприбуткових установ та організацій в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України» (далі – Закон № 2520) внесено ряд змін до Податкового кодексу України (далі – ПКУ) (https://cutt.ly/N407TH9).

Розширено перелік випадків, у яких суми витрат на проживання, харчування та проїзд до місця проведення заходів та у зворотному напрямку, що надаються учасникам конгресів, симпозіумів, зборів, конференцій, пленумів, з’їздів, фестивалів, виставок, концертів, реабілітаційних заходів, фізкультурно-спортивних заходів, конкурсів, тренінгів та семінарів, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Тепер це стосується усіх випадків проведення перелічених заходів благодійними фондами та громадськими об’єднаннями, включеними до Реєстру неприбуткових установ та організацій. Щоправда, законодавець чомусь обмежив ці суми нормами відшкодування витрат на відрядження, встановлених для державних службовців і працівників підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, які є досить низькими та не завжди відповідають реальним цінам на відповідні послуги.

Подивитися на «тарифи», у межах яких особи звільняються від оподаткування, можна тут: https://cutt.ly/C407DBd.

Так само з 03.09.2022 р. звільнено від оподаткування ПДФО:

1) кошти або вартість майна (послуг), що надаються фізичній особі - волонтеру, з якою укладено договір про провадження волонтерської діяльності, в частині витрат неприбуткової організації, що залучає до своєї діяльності волонтерів, на проведення медичного огляду та вакцинації волонтера, інших лікувально-профілактичних заходів, безпосередньо пов’язаних з наданням волонтерської допомоги такою особою відповідно до Закону України «Про волонтерську діяльність» (пп. 165.1.64 п. 165.1 ст. 165 ПКУ);

2) відшкодування неприбутковою організацією особі - волонтеру, з якою укладено договір про провадження волонтерської діяльності, документально підтверджених витрат, пов’язаних з наданням волонтерської допомоги, у розмірі та відповідно до переліку, що передбачені статтею 11 Закону України «Про волонтерську діяльність» (пп. 165.1.65 п. 165.1 ст. 165 ПКУ).

Друга, більш істотна «осіння» новела пов’язана із унесенням змін до пп. 170.7.2 п. 170.7 ст. 170 ПКУ.

Цим підпунктом визначаються випадки, коли цільова або нецільова благодійна допомога, що надається фізичній особі – податковому резиденту України, не підлягає оподаткуванню ПДФО.

До таких ще у березні 2022 року було віднесено усі види цільової та нецільової благодійної (гуманітарної) допомоги, яка надавалась фізичним особам, що постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації у період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану. Та проблема полягала у тому, що не було зрозуміло, хто до цієї категорії належить.

Тому Законом № 2520 було доповнено пп. 170.7.2 п. 170.7 ст. 170 ПКУ новим абзацом сьомим, яким визначено, що порядок підтвердження статусу осіб, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України у період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, з метою невключення до оподатковуваного доходу фізичних осіб - платників податку доходів, отриманих у вигляді цільової або нецільової благодійної допомоги, має визначається Кабінетом Міністрів України.

Очевидно, розуміючи що розробка такого порядку в умовах воєнного стану – справа не швидка, законодавець пунктом 26 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» передбачив, що

до прийняття Кабінетом Міністрів України порядку підтвердження статусу осіб, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України у період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, з метою невключення до оподатковуваного доходу фізичних осіб - платників податку доходів, отриманих у вигляді цільової або нецільової благодійної допомоги, статус таких осіб визначається самостійно надавачами цільової або нецільової благодійної допомоги.

На момент підготовки цієї публікації відповідного порядку Урядом не розроблено.

Що це означає на практиці? Що усі надавачі благодійної (у т.ч. гуманітарної) допомоги, які безпосередньо надають допомогу фізичним особам, з вересня 2022 року мають своїми локальними актами визначити, чи належать отримувачі допомоги до постраждалих осіб. Якщо цього не зробити, по кожному випадку надання допомоги, який не підпадає під звільнення від ПДФО згідно з п.165.1 ПКУ (а таких досить небагато), надавачу допомоги необхідно буде у 2023 році подавати звіт за формою 1-дф (для цільової) або 4-дф (для нецільової), і за певних умов ця допомога може бути розцінена як дохід одержувача, що підлягає оподаткуванню ПДФО.

Органам місцевого самоврядування, комунальним підприємствам та установам, які є безпосередніми надавачами допомоги, це потрібно зробити також.

Це можна зробити як прийняттям загального рішення сесією ради (тоді можна визначити, хто належить до постраждалих для усіх видів допомог, що надаються будь-яким ОМС чи підпорядкованим йому підприємством чи установою), рішенням виконкому, окремим наказом керівника виконавчого органу чи комунального підприємства/установи.

Розпорядженням голови громади чи ради бажано такого не робити, або, принаймні, у подальшому затвердити це розпорядження рішенням ради або виконкому.

До переліку постраждали унаслідок збройної агресії надавач може віднести будь-яку фізичну особу, належним чином обґрунтувавши, чому саме ця особа вважається постраждалою.

До переліку постраждалих, наприклад, можуть бути віднесені фізичні особи, які:

мають статус внутрішньо переміщених осіб;
мешкають (мешкали) на території населених пунктів, де проводяться (проводилися) бойові дії, та/або які вимушено покинули місце проживання у зв’язку з проведенням бойових дій у таких населених пунктах (до моменту отримання статусу внутрішньо переміщеної особи);
є учасниками бойових дій у розумінні пп. 165.1.54 п. 165.1 ст. 165 ПКУ або члени їх сімей;
є членами сімей осіб, що загинули або зникли без вісти, або отримали поранення внаслідок бойових дій під час воєнного стану;
майно яких постраждало внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Але це не означає, що надавач допомоги має обмежитись виключно категоріями осіб, які прямо постраждали від російської збройної агресії, адже шкода може бути й опосередкованою. Наприклад, орган місцевого самоврядування (КП, ГО чи БФ) може визнати для цілей допомоги, яку він надає, постраждалими й осіб, які належать до категорії малозабезпечених осіб, вразливих груп населення та/або які перебувають у складних життєвих обставинах тощо. Але у цьому випадку бажано обґрунтувати таке рішення у відповідному локальному акті надавача допомоги. Наприклад, тим, що соціально-економічна становище України значно погіршилося внаслідок повномасштабної російської збройної агресії проти України, доходи місцевих бюджетів, за рахунок яких могли виконуватись окремі цільові програми зменшено, а тому отримані громадою (ГО, БФ) товари надаються відповідним категоріям населення з метою профілактики складних життєвих обставин, подолання або мінімізації їх негативних наслідків, незалежно від того, чи переміщені кінцеві отримувачі допомоги з тимчасово окупованих територій України або із зон бойових дій, чи проживали (проживають) на «тилових» територіях з часу, що передували введенню воєнного стану.

Примітка. Незалежно від того, чи буде особа віднесена до категорії постраждалих, суми, які будуть отримані нею для відновлення втраченого майна, не буде підлягати оподаткуванню ПДФО лише у сумі, що сукупно протягом звітного (податкового) року не перевищуватиме 500 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. Тобто 3 350 000 грн. для 2022 та 2023 років.

«Зимові зміни», про які згадувалося на початку відповіді також суттєві, і усім, хто задіяний у організації постачання чи надання допомоги, включаючи органи публічного врядування, слід звернути на них окрему увагу. Тим більше, що вони не були прямо закріплені у ПКУ, а випливають зі змін, унесених до інших законодавчих актів.

Мова йде про абзац другий пункту 2-1 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України від 05.07.2012 р. № 5073-VI «Про благодійну діяльність та благодійні організації» (далі – Закон № 5073), який введено у дію з 11.12.2022 р.

У 2014 році для звільнення від оподаткування ПДФО приватних осіб, які надавали допомогу у зв’язку із проведенням антитерористичної операції, а згодом – операції Об’єднаних сил, було створено Реєстр волонтерів. Включившись до цього реєстру особа могла вільно збирати кошти чи майно та передавати їх різним категоріям набувачів, що постраждали внаслідок війни. У квітні 2022 року цей пункт було доповнено новим напрямком волонтерської діяльності, потреба у якій виникла внаслідок російської повномасштабної збройної агресії.

Та проблема полягала у тому, що реєстрація була ускладненою, потребувала особистої присутності особи у податкових органах та здійснювалася виключно із застосуванням паперових носіїв. Більше того, сам Порядок формування Реєстру волонтерів не був адаптований до змін воєнного стану і поширювався лише на допомогу, що надавалася волонтерами у межах антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об’єднаних сил (див. редакцію Порядку, яка діяла до 16.12.2022 р. тут: https://cutt.ly/I405Zha).

У грудні 2022 року це питання було вирішене через викладення п. 2-1 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону № 5073 та Порядку ведення Реєстру волонтерів у новій редакції (https://cutt.ly/k405VG3). Тепер цю реєстрацію можна здійснити як через податкові органи, так і з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг за заявницьким принципом протягом одного робочого дня, а дія Порядку ведення Реєстру волонтерів поширюється і на тих фізичних осіб, які надають допомогу під час воєнного стану.

Що це означає на практиці? Для цілей оподаткування багато чого.

Наприклад, згідно з пп. «в» пп. 165.1.54 п. 165.1 ст. 165 ПКУ не підлягає оподаткуванню ПДФО сума (вартість) благодійної допомоги, виплаченої (наданої) благодійниками, у тому числі благодійниками - фізичними особами, які внесені до Реєстру волонтерів в порядку, визначеному Законом № 5073. Це стосується багатьох напрямків допомоги, зокрема й тієї, що йде від такої фізичної особи територіальній громаді чи військовим, поліцейським та іншим спеціальним суб’єктам, що виконують свої обов’язки у зв’язку з відсіччю збройної агресії чи подолання її наслідків.

Також це може впливати і на оподаткування діяльності самого волонтера-фізичної особи. Бо якщо така особа не буде занесена до Реєстру волонтерів за новими правилами усі кошти чи майно, які вона збирає для цілей подальшої передачі громадам, постраждалим чи військовим, можуть бути розцінені як доходи та підлягати оподаткуванню ПДФО (див. пп. «б» пп. 165.1.54 п. 165.1 ст. 165 ПКУ).

Такі зміни у законодавстві, на жаль, обумовлені непоодинокими випадками зловживань, які допускаються несумлінними особами, що лише прикидаються волонтерами, ошукуючи тих, хто має щире бажання допомогти.

Висновок. Територіальним громадам, депутатам місцевих рад, юридичним особам усіх форм власності, як комерційних, так і неприбуткових, слід ураховувати ці новели у своїй діяльності, та у разі прийняття допомоги від чи залучення волонтерів-фізичних осіб до своєї діяльності, перевіряти відомості про включення цієї особи до Реєстру волонтерів. Інакше не виключено, ви можете як мінімум, стати зобов’язаними подати податковий звіт про доходи такої особи, як максимум, у окремих випадках, бути визначені як податковий агент зі сплати ПДФО за таку особу.

Важливо! Усім, хто тісно пов’язаний із наданням благодійної (гуманітарної) допомоги радимо ознайомитись з дуже змістовною та практичною збіркою запитань-відповідей, узагальнених податковими органами у інформаційному листі № 8/2022, виданим у грудні 2022 року: https://cutt.ly/v4057Jd

Які зміни відбулися у 2023 році у порядку митного оформлення гуманітарної допомоги, яка надходить в умовах воєнного стану?

Основним документом, який регламентує процедури ввезення гуманітарної допомоги на митну територію України в умовах воєнного стану є постанова КМУ від 01.03.2022 р. № 174 «Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану» (далі – Постанова № 174). https://cutt.ly/3406rFJ

Постановою КМУ від 03.01.2023 р. № 2 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2022 р. № 174» https://cutt.ly/d406iRb ці процедури було дещо змінено.

Зокрема, з 04.01.2023 р. у спрощеному порядку (без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та без оформлення гарантійних листів) донорам (у т.ч. українським організаціям, фондам, волонтерам) дозволено ввозити на митну територію України також безпілотні літальні апарати та їх частини цивільного призначення та подвійного використання.

Відтепер оформлення ввозу цієї допомоги здійснюється за місцем перетину митного кордону України шляхом подання в паперовій або електронній формі декларації, заповненої особою, що перевозить відповідний товар, за формою згідно з додатком 1 до Постанови № 174.

Примітка. Безпілотні літальні апарати суто військового призначення також можна ввозити у якості гуманітарної допомоги за спрощеною процедурою, але через подання гарантійного листа від одного з кінцевих отримувачів, визначених абз. 6 п. 1 Постанови № 174.

Зміни відбулися і у порядку пропуску через митний кордон України товарів гуманітарної допомоги, наведених у додатку 2 до Постанови № 174. Мова йде про спеціальні товари військового призначення, зокрема:

переносні радіостанції військового призначення;
безпілотні літальні апарати (квадрокоптери) військового призначення;
біноклі, монокуляри та інші оптичні труби, магніфери (збільшувачі) військового призначення;
коліматорні приціли, оптичні приціли військового призначення;
тепловізори, прилади нічного бачення.

Ці товари ввозяться на митну територію України за умови подання до митних органів гарантійного листа кінцевого користувача товарів за формою, наведеною в додатку 3 Постанови № 174.

Як згадувалося вище, перелік кінцевих користувачів, які можуть отримувати відповідні товари, а отже і надати такий лист, є вичерпним та наведений у абз. 6 п. 1 Постанови № 174.

До таких кінцевих користувачів належать:

орган військового управління, визначений Міністерством оборони,
правоохоронний орган, інше військове формування, утворене відповідно до закону,
Адміністрація Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації чи підпорядкований підрозділ, визначений нею,
військові адміністрації, утворені відповідно до законодавства
інший суб’єкт, що здійснює боротьбу з тероризмом відповідно до закону.

До 04.01.2023 р. військових адміністрацій не було у переліку кінцевих користувачів. А отже, тепер адміністрації можуть офіційно отримувати ці товари та використовувати їх для забезпечення заходів правового режиму воєнного стану.

Однак, слід звернути увагу на досить поширену помилку, якої припускалися волонтери, та яка неодноразово ставала предметом зауважень та приписів про усунення порушень під час аудиторських перевірок військових адміністрацій. Це стосується не лише товарів військового призначення з додатку 2, а й інших гуманітарних вантажів. У Декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою (додаток 1 до Постанови № 174) донори чи особи, які здійснюють переміщення товарів за їх дорученням нерідко безпідставно вказують у якості одержувача (набувача) гуманітарної допомоги саме військову адміністрацію, хоч це по факту не відповідає дійсності. Ця інформація для товарів, які ввозяться у спрощеному порядку, митними органами не перевіряється або перевіряється вибірково на підставі ризик-орієнтованого підходу. Тому ввезти так допомогу іноді можливо. Та у ході перевірок ці факти виявляються досить легко, і виникають питання щодо притягнення до відповідальності донора чи відповідального перевізника.

Що стосується товарів з додатку 2 Постанови № 174, то гарантійний лист залишається у митних органах разом із декларацією, а отже під час перевірок інформація легко співставляється контролюючими органами. Оскільки зазначені товари підлягають взяттю в установленому порядку на облік в Збройних Силах, правоохоронних органах та інших визначених постановою кінцевих набувачів, неправильне визначення такого набувача може стати серйозною проблемою під час перевірки. Тому доцільно правильно визначати у митних документах, хто саме отримає вашу допомогу та запитувати гарантійний лист від належної особи.

Чи можна подати на митницю скановану або електронну копію гарантійного листа у форматі «.pdf», без застосування кваліфікованого електронного підпису?

За загальним правилом так робити не можна – закон вимагає наявності документів установленої форми. Однак судова практика воєнного періоду почала складатися таким чином, що у окремих випадках такі копії можуть прийматися.

Так, постановою Львівського апеляційного суду від 02.11.2022 р. у справі № 461/4436/22 залишено у силі рішення суду першої інстанції у силі, а апеляційну скаргу представника Львівської митниці про порушення митних правил без задоволення з наступних підстав.

ОСОБА_1 перевозила у якості гуманітарної допомоги товари військового призначення з Польщі. У митній декларації було вказано, що отримувачем гуманітарної допомоги є Міністерство оборони, військова частина, із розташуванням у м. Часів Яр Донецької області. Однак, частина товарів, що перевозилася, не була зазначена у декларації. У митній декларації

Відправник товарів (Польща) підтвердив факт відправки вантажу та факто того, що він не заявив за встановленою формою точних відомостей про товари, що підпадають під встановлені законодавством обмеження щодо ввезення на митну територію України цих товарів.

Серед іншого, представником митного органу було вказано, що гарантійний лист від кінцевого користувача належної форми донором та ОСОБА_1 не було подано.

Однак суд першої інстанції врахував те, що ОСОБА_1 на усне прохання польської компанії здійснював перевезення гуманітарної допомоги, зокрема військового обладнання з Польщі до України. Вказав, що у м. Жовква Львівської області на нього чекав представник військової частини, який повинен був отримати вказаний товар та доставити його безпосередньо до військової частини у м. Часів Яр Донецької області. Товар військового призначення він не декларував, оскільки у нього був наявний гарантійний лист з військової частини з переліком переміщуваного товару. Крім того зазначив, що здійснював переведення гуманітарного вантажу неодноразово, і в попередні рази інспекторам митного органу для пропуску вантажу через державний кордон достатньо було відсканованої копії гарантійного листа з військової частини, однак цього разу інспектор без пояснення причин не прийняв вказаний гарантійний лист до уваги та склав протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до листа представника військової частини, який був скерований на адресу голови обласної військової адміністрації, в.о. Начальника Львівської митниці та ЗРУ Державної прикордонної служби, водій ОСОБА_3 , ввіз належний військовій частині товар в м. Часів Яр, Донецької області. При цьому, зазначено, що оригіналу гарантійного листа він не мав у зв`язку з неможливістю його швидкої відправки з «нульової позиції оборони» у м. Часів Яр, Бахмутського району, Донецької області. У зв`язку з ситуацією в країні просив визнати дії інспектора митниці неправомірними.

Командир військової частини у своєму зверненні просив надати дозвіл на ввезення на територію України водієм ОСОБА_1 майна для потреб військової частини.

Фототаблиця, надана представником ОСОБА_1 разом з іншими документами, підтверджувала, що товари військового призначення, які перевозились через державний кордон України в якості гуманітарної допомоги, компанією відправником були поміщені в окремі ящики та опломбовані із закріпленням на кожному ящику дозволу командира військової частини НОМЕР_3 на їх доставлення до вказаної військової частини.

Допитаний у якості свідка представник військової частини повідомив, що 25 червня 2022 року командиром військової частини був виданий гарантійний лист на товар військового призначення, який направлявся з РП до військової частини. Свідок повідомив, що оригінал вказаного гарантійного листа представники військової частини не мали змоги передати перевізнику вказаних товарів ОСОБА_1 у зв`язку з бойовими діями на території Донецької області, а відтак відправили скан-копію цього листа на телефон останнього. Згодом керівництво військової частини НОМЕР_3 дізналось, що вищевказаний товар вилучили на Львівській митниці.

За таких обставин судами обох інстанцій було встановлено відсутність складу правопорушення і гуманітарну допомогу передано кінцевим користувачам – військовим.

Примітка. У справах про адміністративні правопорушення рішення суду апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає. А отже, подібні рішення є прецедентними та впливають на формування правозастосовчої практики.

Чи може територіальна громада у особі уповноваженого органу місцевого самоврядування виступати донором та закуповувати і переміщувати на митну територію України товари військового призначення для кінцевих набувачів, визначених абз. 3 п. 1 Постанови № 174?

Ні. Гуманітарна допомога є різновидом благодійної діяльності, який характеризується чітким цільовим призначенням.

Відповідно до абз. 3 ст. 1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» ця допомога надається із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної, які потребують її у зв’язку з:

соціальною незахищеністю,
матеріальною незабезпеченістю,
важким фінансовим становищем,
виникненням надзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров’я населення,
тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб,
а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту.

Коли йдеться про постачання у якості гуманітарної допомоги товарів військового призначення, їх цільове використання може здійснюватися виключно за напрямком для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту.

До функцій місцевого самоврядування не входять повноваження із підготовки до збройного захисту кінцевих користувачів, перелічених у абз. 6 п. 1 Постанови № 174, а отже така діяльність матиме ознаки нецільового використання бюджетних коштів. Тому органам місцевого самоврядування доцільно зосередитись на тих цілях гуманітарної діяльності, які відповідають їх повноваженням.

Чи може бути територіальна громада бути отримувачем чи кінцевим набувачем гуманітарної допомоги?

Так, через орган місцевого самоврядування, який діє від імені та у інтересах територіальної громади. Це прямо передбачено абзацами 6 та 7 ст. 1 Закону України «Про гуманітарну допомогу».

При цьому вимоги про необхідність реєстрації отримувачів чи кінцевих набувачів гуманітарної допомоги, яка надходить у порядку, передбаченому Постановою № 174 у період воєнного стану в Єдиному реєстрі отримувачів гуманітарної допомоги не потрібно, про що неодноразово роз’снювалося профільними центральними органами виконавчої влади. Зокрема, таке роз’яснення було оприлюднене на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики 22.03.2023 р. (https://cutt.ly/y406bIa).

Орган місцевого самоврядування може бути як отримувачем допомоги (тобто приймати її для подальшого розподілу кінцевим набувачам за цільовим призначенням, що відповідає меті здійснення повноважень місцевого самоврядування), так і кінцевим набувачем (тобто приймати допомогу у власність територіальної громади із наступним її оприбуткуванням та використанням за визначеними цілями).

Чи може територіальна громада чи комунальне підприємство (установа) бути стороною тристороннього договору благодійної чи гуманітарної допомоги? Наприклад, у сфері охорони здоров’я.

Так, це поширена практика.

Це, зокрема, застосовується для випадків, коли територіальна громада (у особі відповідного органу місцевого самоврядування) є одержувачем допомоги – складного обладнання чи устаткування, другою стороною є виробник або постачальник товару, а третьою стороною є донор (благодійник), який оплачує виробнику цю допомогу. Такі договори укладаються для того, щоб товар постачався безпосередньо одержувачу (у такому випадку донор одним платежем може оплатити і вартість товару, і його доставку та монтаж чи налагодження), а також для того, щоб гарантійні зобов’язання виробника (дилера, постачальника) переходили одразу до громади. Також подібні угоди нерідко укладаються у випадках, коли благодійник (донор) є проектом міжнародної технічної допомоги та не має статусу, який би дозволяв йому спочатку прийняти майно на свій баланс, а потім передати кінцевому одержувачу.

Витрати на доставку, монтаж (налагодження/запуск) обладнання, адміністративні збори, пов’язані з державною реєстрацією прав на майно (наприклад, для транспортних засобів) можуть бути оплачені донором (благодійником) за таким договором на підставі ст. 5 Закону № 5073.

Серед ключових умов, на які слід звернути увагу є місце та момент передачі майна (особливо важливо, якщо постачальник/продавець забезпечує доставку та налагодження обладнання, цільове призначення майна, можливість використання його не лише органом місцевого самоврядування, а й, наприклад, комунальним підприємством, утвореним громадою, якщо це відповідає цільовому призначенню.

На актуальність таких угод саме у сфері охорони здоров’я радимо звернути особливу увагу. Справа у тому, що у період воєнного стану суб’єкти господарювання - податкові резиденти України можуть відносити до витрат (зменшувати базу оподаткування податком на прибуток) усі суми благодійної допомоги, яку вони надають органам сфери цивільного захисту, закладам охорони здоров’я державної та комунальної власності, а також у вигляді коштів, перерахованих на спеціальні рахунки Національного банку України для збору коштів (раніше за рахунок таких витрат можна було зменшити лише 4% від прибутку).

Чи потрібно зміну цільового призначення гуманітарної допомоги декларувати по митниці?

Постачання гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану здійснюється з урахуванням приписів Постанови № 174. Зокрема, абз. 1 п. 1 Постанови № 174 передбачено, що на період воєнного стану пропуск через митний кордон України гуманітарної допомоги здійснюється за місцем перетину митного кордону України шляхом подання в паперовій або електронній формі декларації, заповненої особою, що перевозить відповідний товар, за формою згідно з додатком 1 без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та без оформлення гарантійних листів, зазначених у абзаці п’ятому цього пункту.

Форма Декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, затверджена додатком 1, не передбачає зазначення відомостей про цільове використання товару. Така інформація може бути визначена у договорі, дарчому листі, електронній переписці з донором. Ці документи для митного оформлення гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану не подаються.

У гарантійному листі, який надається кінцевим користувачем для отримання товарів військового призначення (додаток 2 до постанови № 174) цільове призначення вказується. Однак, оскільки ці товари перетинають митний кордон України тільки з одним цільовим призначенням - задоволення потреб національної оборони держави, змінити напрямок використання ввезеного таким чином майна на територію України не можна. Тому відповідне цільове призначення прямо вказане у п. 5.1 форми гарантійного листа кінцевого набувача, який подається на митницю для оформлення товару.

Тому потреби повідомляти саме митні органи про зміну цільового призначення не потрібно.

Інша ситуація, якщо цільове призначення товару було визначено донором та/або отримувачем допомоги некоректно, і це впливає на місце фактичного розвантаження товару, яке вказується у декларації. Наприклад, донор постачав медичне обладнання для оснащення комунальної лікарні (КНП), яка постраждала внаслідок ракетних обстрілів чи тимчасової окупації. За статутом КНП усе майно, яким володіє підприємство, належить до власності територіальної громади. Тому отримувачем майна є територіальна громада у особі уповноваженого органу місцевого самоврядування, і у декларації було вказано юридичну адресу цього