Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками роль держави та правозастосування у сфері евакуації і розміщення, а саме:

1. Забезпечення фізичної безпеки евакуйованих осіб: обов’язок держави щодо організації маршрутів, транспорту та умов перебування.

2. Недискримінаційний доступ до соціальних послуг і виплат незалежно від місця реєстрації чи статусу.

3. Компенсаційні механізми та репарації: існуючі інструменти та їх ефективність.

4. Механізми реагування на порушення прав: адміністративні, судові та позасудові способи захисту.

5. Проблеми правозастосування: різна практика, прогалини, ресурсні обмеження.

6. Необхідність удосконалення нормативної бази та уніфікації стандартів евакуації і розміщення.

У рамках характеристики ролі держави та правозастосування у сфері евакуації і розміщення акцентовано на наступному:

1. Забезпечення фізичної безпеки евакуйованих осіб: обов’язок держави щодо організації маршрутів, транспорту та умов перебування

Забезпечення безпеки евакуйованих осіб є одним із ключових обов’язків держави у сфері цивільного захисту. Евакуація визначається як організоване виведення або вивезення населення із зон надзвичайної ситуації чи можливого ураження у випадку загрози життю та здоров’ю людей.

Рішення про проведення евакуації приймаються уповноваженими органами на різних рівнях: Кабінетом Міністрів України, обласними та міськими державними адміністраціями, районними адміністраціями та органами місцевого самоврядування, а також керівниками окремих установ і підприємств.

Для координації евакуаційних заходів створено Координаційний штаб, організаційне та матеріально-технічне забезпечення якого покладається на Мінрозвитку.

До основних завдань державних органів належать:

●             організація та координація евакуації населення із територій, де існує загроза життю чи здоров’ю людей;

●             визначення безпечних маршрутів евакуації;

●             координація транспортного забезпечення;

●             взаємодія з військовими адміністраціями, ДСНС, Національною поліцією, медичними закладами та гуманітарними організаціями;

●             координація розміщення евакуйованих осіб у місцях тимчасового проживання;

●             забезпечення харчуванням, медичною допомогою, гуманітарною підтримкою та соціальними послугами;

●             інформування населення щодо порядку та способів евакуації.

Таким чином, держава не лише приймає рішення про евакуацію, а й несе відповідальність за весь комплекс заходів із безпечного переміщення та належного розміщення людей.

2. Недискримінаційний доступ до соціальних послуг і виплат незалежно від місця реєстрації чи статусу

Одним із базових принципів захисту внутрішньо переміщених осіб є недопущення дискримінації.

Переселенці мають право на:

●             соціальні виплати;

●             медичну допомогу;

●             освіту;

●             житло;

●             пенсійне забезпечення.

Водночас зазначається проблема прив’язки доступу до окремих послуг до реєстрації або фактичного місця проживання. Це свідчить про наявність практичних труднощів у реалізації принципу рівності прав для осіб, які були змушені залишити своє постійне місце проживання.

Також наведено приклад державної підтримки ВПО через допомогу на проживання, яка оформлюється через застосунок «Дія», ЦНАП або Пенсійний фонд за місцем фактичного перебування особи. Виплати призначаються на шість місяців і становлять 3000 грн для дітей та осіб з інвалідністю і 2000 грн для інших осіб.

Отже, законодавчий підхід полягає в тому, що внутрішньо переміщені особи повинні мати однаковий доступ до основних соціальних гарантій незалежно від зміни місця проживання.

3. Компенсаційні механізми та репарації: існуючі інструменти та їх ефективність

Одним із головних інструментів є державна програма «єВідновлення». Вона передбачає компенсацію за житло, яке було пошкоджене або знищене внаслідок збройної агресії РФ. Громадяни можуть отримати:

●             грошову допомогу для ремонту житла;

●             житловий сертифікат для придбання нового житла.

Подання заяв здійснюється через портал або застосунок «Дія», а кошти надаються у безготівковій формі.

Також лектор зазначає про житлові сертифікати для окремих категорій ВПО. Право на їх отримання мають особи, які одночасно відповідають визначеним критеріям: мають статус ВПО, статус учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни, підтверджене попереднє місце проживання на окупованій території та актуальну довідку ВПО.

Окремо передбачена компенсація витрат на житлово-комунальні послуги під час тимчасового розміщення ВПО для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які забезпечують таке розміщення.

Водночас серед напрямів удосконалення законодавства прямо зазначено необхідність спрощення доступу до компенсацій, що свідчить про наявність проблем із практичною реалізацією чинних механізмів.

4. Механізми реагування на порушення прав: адміністративні, судові та позасудові способи захисту

Координаційний штаб здійснює:

●             узагальнення інформації про потреби евакуйованих осіб;

●             координацію реагування на проблеми, які виникають під час евакуації;

●             моніторинг дотримання прав евакуйованих осіб;

●             підготовку пропозицій щодо вдосконалення механізмів евакуації.

Також одним із його завдань є визначення шляхів і способів вирішення проблемних питань, що виникають під час евакуації та масового переміщення населення.

Таким чином, механізми реагування представлені насамперед через діяльність координаційних органів, які здійснюють моніторинг, аналіз проблем і вироблення рішень для захисту прав евакуйованих осіб.

5. Проблеми правозастосування: різна практика, прогалини, ресурсні обмеження

1. Фрагментарність нормативної бази.

Нормативне регулювання міститься в багатьох актах різного рівня, що ускладнює їх практичне застосування та створює ризик неоднозначного тлумачення.

2. Дублювання повноважень.

Різні державні органи можуть мати схожі або перехресні функції у сфері евакуації, що негативно впливає на оперативність прийняття рішень та координацію дій.

3. Відсутність єдиних стандартів евакуації.

Прямо вказано на проблему відсутності єдиних стандартів проведення евакуації та організації розміщення населення. Це може призводити до різної практики в різних регіонах України.

4. Ресурсні обмеження громад.

Територіальні громади не завжди мають достатні фінансові, матеріальні та кадрові ресурси для належної організації прийому і розміщення евакуйованих осіб.

5. Недостатня інтеграція організацій громадянського суспільства.

Попри значну роль громадських та благодійних організацій у практичному проведенні евакуації, їх участь недостатньо інтегрована у державну систему реагування.

6. Необхідність удосконалення нормативної бази та уніфікації стандартів евакуації і розміщення

Визначено основні напрями вдосконалення законодавства та практики правозастосування.

Серед ключових завдань:

●             Уніфікація стандартів евакуації та розміщення:

Необхідно запровадити єдині стандарти проведення евакуації та організації місць проживання евакуйованих осіб для забезпечення однакового рівня захисту по всій території України.

●             Нормативне визначення ролі організацій громадянського суспільства:

Потрібне чітке закріплення місця громадських організацій та волонтерських структур у системі евакуації та допомоги ВПО.

●             Встановлення мінімальних стандартів проживання:

Законодавство має визначати гарантований мінімум умов проживання для евакуйованих осіб та внутрішньо переміщених осіб.

●             Цифровізація процедур:

Передбачається ширше використання цифрових сервісів для оформлення документів, отримання допомоги та координації евакуаційних процесів.

●             Спрощення доступу до компенсацій:

Необхідно зменшити адміністративні бар’єри та зробити механізми відшкодування збитків більш доступними для постраждалих осіб.

●             Довгострокова інтеграція ВПО:

Окремим напрямом визначено створення ефективних механізмів інтеграції внутрішньо переміщених осіб у громади, де вони проживають після евакуації.

Отже, подальший розвиток системи евакуації має ґрунтуватися на уніфікації правил, посиленні координації між усіма учасниками процесу та розширенні гарантій захисту прав евакуйованих осіб і ВПО.