Що робити медичному працівнику, який знаходиться у районі бойових дій та не може прибути до місця роботи?
Відповідь на питання підготувала Вікторія Валах, к.ю.н., доцент, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, адвокат, член Ради Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики НААУ, член Європейської асоціації медичного права
Валах Вікторія
22.11.2022

Питання: Що робити медичному працівнику, який знаходиться у районі активних бойових дій та фізично не може прибути до місця роботи задля надання медичної допомоги пацієнтам?

Відповідь: Чинне трудове законодавство передбачає декілька варіантів, які можна застосувати до даної ситуації: призупинення дії трудового договору, оголошення простою або надання відпустки.

Призупинення дії трудового договору – це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв'язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»).

Ініціатором призупинення трудового договору можуть бути як роботодавець, так і працівник. Хто б не був ініціатором призупинення, згода другої сторони на це не потрібна. Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб. Головною умовою для призупинення дії трудового договору є абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи. Працівник за таких умов не ходить на роботу і не виконує своїх обов’язків, проте його не звільняють і статус працівника у нього зберігається. При цьому роботодавець не несе жодних витрат на утримання такого працівника або сплату за нього ЄСВ – якщо протягом цілого місяця працівник перебував у статусі призупиненого трудового договору. Але працівник все ж таки матиме право на компенсацію втрат в оплаті праці. Проте тягар витрат з такої компенсації полягає на державу-агресора. Період тривалості призупинення може бути як фіксований (наприклад, з 25 березня по 25 серпня 2022 року), так і без зазначення конкретної дати, але із наведенням події, коли він закінчиться (наприклад, з 10 травня 2022 по дату скасування/ припинення воєнного стану в Україні).

Простій — це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (ч. 1 ст. 34 КЗпП).

Призупинення роботи може застосовуватись як для всього колективу, так і для окремих працівників. Простій не оформляється на підставі заяви від працівника. Особи, які відповідають за кадрову документацію повинні: а) скласти акт простою, де будуть зазначені обставини, за яких виник простій, і вказати дату, з якої він оголошується; б) видати наказ по медичному закладу, у якому буде зазначено, на кого саме розповсюджується простій, його період та обставини, за яких він закінчиться. Рішення про оголошення простою працівникам має обґрунтовано викладатись у зазначених документах.

Оплата простою здійснюється із розрахунку не нижче двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду чи окладу (ч. 1 ст. 113 КЗпП). У разі оплати підприємством простою, період його дії зараховується до страхового стажу працівника (на відміну від призупинення трудового договору).

У період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні (ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»). Зазначена норма не обмежує права працівника на одержання щорічних додаткових та інших відпусток, передбачених законодавством. У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури.

Якщо працівник не залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, необхідно врахувати, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про відпустки» черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну. За узгодженням сторін трудового договору може бути проведена зміна термінів надання відпусток, відображених у графіку.

Також слід зауважити, що додаткові відпустки (за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством) під час дії воєнного стану надаються без обмежень.

На період дії воєнного стану скасовуються обмеження щодо 15-денного терміну надання відпустки без збереження заробітної плати за погодженням між працівником та роботодавцем. Як і раніше, відпустка без збереження заробітної плати надається виключно з ініціативи працівника.

Нормативні джерела:

  1. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VІІІ
  2. Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР
  3. Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX

Джерело: Посібник «Воєнне» медичне право в запитаннях і відповідях. https://bit.ly/3VzyWJ0