Відповідь: Згідно з ч. 1 ст. 43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (далі – Основи), згода інформованого відповідно до статті 39 цих Основ пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування. Щодо пацієнта віком до 14 років (малолітнього пацієнта), а також пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, медичне втручання здійснюється за згодою їх законних представників.
Тобто дитині у віці до 14 років медична допомога може надаватися виключено за згодою її законних представників. Підвищений віковий ценз на таку згоду встановлюється спеціальними нормативноправовими актами. Наприклад, профілактичні щеплення особам віком від п’ятнадцяти до вісімнадцяти років проводяться за їх згодою після надання об’єктивної інформації та за згодою об'єктивно інформованих батьків або інших законних представників цих осіб (ч. 6 ст. 12 закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).
Слід наголосити, що згода дитини та/або її законних представників при наданні медичної допомоги не потрібна у невідкладних випадках, за наявності реальної загрози життю фізичної особи (ч. 5 ст. 284 ЦКУ) (за термінологією Основ: «у разі наявності ознак прямої загрози життю пацієнта за умови неможливості отримання з об'єктивних причин згоди на таке втручання» (ч. 2 ст. 43 Основ).
Відповідно до ст. 242 ЦК України, батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. Тобто дідусі, бабусі, повнолітні сестри (брати), інші родичі тощо не є законними представниками дітей, а відтак отримана від них згода на медичне втручання щодо дитини є нікчемною. Виключення становлять випадки, коли такі особи отримали відповідне рішення органу опіки та піклування або суду, у якому такі особи прямо вказані як опікуни/ піклувальники дитини.
Відповідно до ст. 4 закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (п. 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою КМУ «Про облік внутрішньо переміщених осіб» від 1 жовтня 2014 року № 509). Зокрема, вказана довідка може бути видана й Центром надання адміністративних послуг у відповідному місті. Вказана довідка є підставою для того, щоб вважати внутрішньо переміщену дитину, батьки якої загинули або безвісно відсутні, такою, яка позбавлена батьківського піклування.
Для встановлення опіки/піклування над такою дитиною особи, які супроводжують цю дитину, мають звернутись до органів опіки та піклування з метою отримання відповідного рішення. У разі, якщо дитина виїхала до іншого місця перебування без супроводу родичів (наприклад, у разі організованого виїзду групою дітей у супроводі одного чи кількох дорослих), така дитина також береться на облік як позбавлена батьківського піклування й передається на виховання до державного або муніципального дитячого закладу.
Відповідно до ч. 9 ст. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень: забезпечують надання медичної допомоги в комунальних закладах охорони здоров'я з урахуванням відомостей про внутрішньо переміщених осіб, які тимчасово проживають (перебувають) у відповідному населеному пункті; забезпечують влаштування дітей у дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади комунальної форми власності.
Відтак, внутрішньо переміщена дитина, батьки якої загинули або безвісно відсутні у віці з 14 років самостійно, а до 14 років – за допомогою своїх законних представників може звернутися до будь-якого закладу охорони здоров’я, де їй мають надати медичну допомогу за умови наявності у такому закладі відповідних фахівців та обладнання. Необхідними документами при такому зверненні є свідоцтво про народження (паспорт) дитини, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, рішення органу опіки та піклування про призначення родича(ів) дитини опікуном(ами)/ піклувальником(ами) або путівка на влаштування/зарахування дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, до закладу охорони здоров’я, загальної середньої освіти (у тому числі спеціальної та спеціалізованої), іншого закладу або установи (для дитини без супроводу родичів або близьких).
Нормативні джерела:
1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року № 435-IV;
2. Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.1992 року № 2801-XII;
3. Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII;
4. Постанова Кабінету Міністрів України «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини» від 24.09.2008 року № 866;
5. Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений Постановою КМУ «Про облік внутрішньо переміщених осіб» від 1 жовтня 2014 року № 509.
Відповідь на питання підготувала Вікторія Валах, к.ю.н., доцент, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, адвокат, член Ради Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики НААУ, член Європейської асоціації медичного права
Джерело: Посібник «Воєнне» медичне право в запитаннях і відповідях. https://bit.ly/3VzyWJ0