Під час круглого столу на тему: «Юрисдикційність спорів у судовій практиці», що відбувся в Національній асоціації адвокатів України, заступник Голови Комітету з трудового права, адвокатка Катерина Цвєткова детально розкрила особливості та юрисдикційність спорів про припинення повноважень посадових осіб.
Припинення повноважень посадових осіб – одна з відносно нових підстав для звільнення, що була впроваджена у статтю 41 Кодексу законів про працю України у 2014 році Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» від 13 травня 2014 р. № 1255‑VII. Саме тоді стаття 41 Кодексу була доповнена новою додатковою підставою для звільнення з ініціативи роботодавця та надала роботодавцям право у будь-який час припиняти повноваження посадових осіб без пояснення причини і без попередження про майбутнє звільнення.
Ця підстава для звільнення, яка визначена п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України, кореспондується з ч. 3 ст. 99 Цивільного кодексу України, яка надає право власнику бізнесу у будь-який момент припинити повноваження посадової особи. Тому такий вид звільнення знаходиться на зіткненні трудового права та корпоративних відносин.
Отже, особливостями припинення повноважень посадової особи є наступні:
• право власника звільнити посадову особу (топ-менеджера) в будь-який час, без пояснення причин та без попередження про майбутнє звільнення;
• підстава звільнення – рішення вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників (рішення загальних зборів учасників/акціонерів);
• передбачена виплата вихідної допомоги у розмірі 6 місячних заробітних плат.
Отже, яких посадових осіб можна звільнити на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП?
Визначення посадової особи відсутнє у трудовому законодавстві, однак вичерпний перелік посадових осіб в принципі відсутній у єдиному законодавчому акті. Для того, щоб зрозуміти, хто відноситься до посадових осіб, потрібно звертатися до різних законів, зокрема йдеться про Господарський кодекс, Закони України «Про акціонерні товариства», «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Наприклад, Господарський кодекс визначає посадовими особами керівника підприємства, головного бухгалтера, члена наглядової ради, виконавчого органу, інших органів управління підприємством, а також осіб, визначених статутом (ч. 3 ст. 65 ГК України).
Закон «Про акціонерні товариства», а саме п. 23 ч. 1 ст. 2, визначає посадовою особою органів акціонерного товариства - фізичну особу - голову та члена наглядової ради або ради директорів, виконавчого органу, корпоративного секретаря акціонерного товариства, а також голову та члена іншого органу акціонерного товариства (крім консультативного), якщо утворення такого органу передбачено законом або статутом акціонерного товариства.
В огляді судової практики детально простежуються особливості припинення повноваження посадових осіб.
Так, у Постанові Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі № 757/43048/16, Суд зазначив, що посада, з якої було звільнено позивача, - начальник філії АТ «Українська залізниця» - не відноситься до посад, на які розповсюджується дія пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, а позивач не є посадовою особою у розумінні Закону України «Про акціонерні товариства».
В іншій Постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 607/13039/17 Суд зауважив, що саме лише найменування посади не дає підстав для набуття статусу «посадової особи», а отже і не дає підстав для звільнення такого працівника на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Законодавство, зокрема визначає, що «посадовою особою» є члени виконавчого органу, а отже відповідна посада повинна бути передбачена статутом товариства, що безпосередньо дасть змогу довести належність працівника до категорії «посадових осіб».
Стосовно того, посадових осіб яких саме організацій можна звільняти за п.5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, судова практика йде таким чином, що можна звільняти посадових осіб організацій власником яких є держава. Відповідно держава не може бути обмежена у реалізації власних корпоративних прав, і тому така підстава для звільнення може застосовуватися до господарських організацій як приватного права, так і належних державі або належних територіальній громаді.
У цьому аспекті на особливу увагу заслуговує правова позиція, викладена у Постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 761/21008/18-ц. Як слідує з обставин справи, Позивача було звільнено з посади в.о. керівника державного підприємства. Установивши, що державне підприємство є створеною державою юридичною особою приватного права, яке здійснює господарську діяльність із метою отримання прибутку, суд дійшов висновку про відсутність порушення вимог трудового законодавства при звільненні в.о. керівника державного підприємства на підставі пункту 5 частини першої 41 КЗпП України.
Поворотною точкою у питанні розмежування юрисдикції стала Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18. Саме цією Постановою остаточно відбулося розмежування юрисдикції означених вище спорів.
Велика Палата ВС зазначила, що за правилами цивільного судочинства треба розглядати спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору (контракту) з підстав, передбачених КЗпП України, крім такого розірвання за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
Спори, в яких позивач, відсторонений від посади керівника юридичної особи (її виконавчого органу), або позивач, повноваження якого як керівника юридичної особи (її виконавчого органу) припинені за ч. 3 ст. 99 ЦК України, п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, оспорює законність дій органу управління юридичної особи (загальних зборів, наглядової ради) з такого відсторонення або звільнення (припинення повноважень), належать до юрисдикції господарського суду.
Надалі суди застосовували як відправну позицію Верховного Суду і подібні спори розглядали у порядку господарського судочинства.
У Постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 752/5589/20, Суд зазначив, що при розгляді спору щодо розірвання трудового договору за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України має значення не наявність підстав для припинення повноважень (звільнення) посадової особи, а дотримання органом управління (загальними зборами, наглядовою радою) передбаченої цивільним законодавством та установчими документами юридичної особи процедури ухвалення рішення про таке припинення, що підтверджує висновок про належний розгляд справи в порядку господарського судочинства.
Трансляція круглого столу доступна за покликанням: https://cutt.ly/r9KXDoX
Про підсумки круглого столу – детально за посиланням: https://cutt.ly/F9ZDwm9
Найближчі заходи на тематику господарського права та процесу:
• Вебінар «Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство юридичних осіб». https://cutt.ly/B9ZSY3A
• Вебінар «Боротьба з рейдерством. Юридичні та практичні аспекти повернення майна законному власнику». https://cutt.ly/39ZSHbc
• Вебінар «Банкрутство фізичних осіб». https://cutt.ly/a9ZSL0I
Публікації Катерина Цвєткової:
Договори з фрілансерами та особливості їх укладення: адвокат Катерина Цвєткова. https://cutt.ly/u9CvILV