Кримінальні правопорушення, що вчиняються у сфері сімейних відносин, пов’язаних зі спорами батьків щодо спілкування з дітьми: Марина Сухая

Кримінальні правопорушення, що вчиняються у сфері сімейних відносин, пов’язаних зі спорами батьків щодо спілкування з дітьми є досить актуальною темою у наш час.

Про поширені кримінальні правопорушення розповіла Марина Сухая, адвокат, член команди Центру «Адвокат дитини».

Основним правопорушенням є невиконання рішення про встановлення порядку участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо.

Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України, полягає в одному з таких, альтернативно зазначених у диспозиції діянь, як: невиконання (ухилення від виконання) вироку, ухвали, постанови, рішення суду або перешкоджання їх виконанню. За цією нормою матеріального права склад злочину є формальним, адже його об’єктивна сторона вичерпується вчиненням одного із зазначених у законі діянь дії (перешкоджання) чи бездіяльність (невиконання). І саме з цього моменту злочин визнається закінченим. Невиконання судового акту – це бездіяльність, що полягає в незастосуванні заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб’єкт був зобов’язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт – йдеться у Постанові Верховного Суду у складі Касаційного кримінального суду у справі №319/841/16-к від 14 травня 2019 року.

Формами невиконання судового рішення є:

• пряма й відкрита відмова від виконання судового рішення, тобто висловлене в усній чи письмовій формі небажання його виконати;

• завуальований характер, коли зобов’язана особа хоча відкрито і не відмовляється від виконання судового акту, але вживає певних зусиль, які фактично роблять неможливим його виконання.

Звернення з заявою у разі невиконання даної категорії рішень є компетенцією державного виконавця та являється найбільш жорстким правовим інструментом. Однак, як зазначає доповідач, потрібно розрізняти умисел сторони та невиконання рішення через інтереси дитини (дитина боїться спілкуватись з батьком/матір’ю, через їх поведінку).

Зокрема, у вироці Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.10.22 року у справі №369/843/20 Суд вважає, що обвинувачена діяла в стані крайньої необхідності, не виконуючи умисно рішення суду, вона завдала шкоду правоохоронюваним інтересам обвинуваченого у виді перешкоджання побаченням з дитиною, для усунення небезпеки життю та здоров’ю своєї дитини, оскільки потерпілий вчиняв агресивні дії, очевидцем яких був син, та не припиняє їх вчиняти, завдана потерпілому шкода є значно меншою ніж відвернена шкода, тому суд вважає за необхідне виправдати ОСОБА_11 за ч.1 ст. 382 КК України у зв`язку з відсутністю події вказаного злочину.

Звернула увагу Марина Сухая на факт проживання дитини на тимчасово неконтрольованій території як обставину, яка впливає на виконання рішення. У Постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 328/2433/18 відзначено, що ті обставини, що дитина проживає на тимчасово неконтрольованій Україною території, а судове рішення, яке має бути виконуваним, але виконання якого держава не може гарантувати у зв’язку із зазначеними обставинами, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про участь батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею і позбавлення батька такого законного права

Одним із викликів сьогодення став виїзд дітей за кордон, який ускладнив виконання рішень судів і поставив питання – чи є умисел у діях того з батьків, хто вивіз дитину?

Фізична особа, яка не досягла 16 років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.

В умовах воєнного стану виїзд за кордон дітей дозволяється без нотаріально посвідченої згоди іншого з батьків (усиновлювачів).

Умови перетинання державного кордону громадянами України у період дії воєнного стану, зокрема дітьми, дітьми з інвалідністю; дітьми, хворими на тяжкі захворювання; дітьми-сиротами, дітьми, позбавленими батьківського піклування визначено пунктами 21-25 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57.

Повернення дитини в Україну або право на спілкування (доступ) з дитиною, яка постійно проживає за межами України регулюється:

• Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року;

• Конвенція про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей від 19 жовтня 1996 року.

Публікація підготовлена за матеріалами круглого столу «Сімейні спори: коли правовідносини та конфлікти щодо участі у вихованні дітей призводять до початку кримінальних проваджень», що відбувся 05 квітня 2023 року в Національній асоціації адвокатів України, за ініціативою Комітету з сімейного права і Комітету з кримінального права та процесу, разом з Центром «Адвокат дитини»

Перегляд трансляції доступний за покликанням: http://surl.li/gczvq

Пов'язані матеріали:

Коли сімейні правовідносини та конфлікти щодо участі у вихованні дітей призводять до початку кримінальних проваджень. https://cutt.ly/P78Cvfz