Лектор докладно проаналізував разом з учасниками, як подолати касаційні «фільтри», а саме:

• 1. Право на перегляд судових рішень.
• 2. Що таке касаційні фільтри?
• 3. Право на касаційне оскарження.
• 4. Підстави касаційного оскарження.
• 5. Строки касаційного оскарження.
• 6. Критерії «поважності» причин пропуску строку.
• 7. Судовий збір.
• 8. Недоліки касаційної скарги та їх усунення.
• 9. Відмова у відкритті касаційного провадження.
• 10. Межі перегляду судом касаційної інстанції.

У рамках характеристики касаційних фільтрів акцентовано на наступному:

1. Право на перегляд судових рішень

Право на перегляд судових рішень передбачено ст. 129 Конституції України та ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»:

• Стаття 129 Конституції України: основними засадами судочинства є: 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення суду.

• Стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення суду.

2. Що таке касаційні фільтри?

Право на касаційне оскарження не є абсолютним: умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).

Види касаційних фільтрів:

1. Особи, які мають право на касаційне оскарження;
2. Об’єкти (предмет) касаційного оскарження (рішення, постанови, ухвали);
3. Строк на касаційне оскарження;
4. Судовий збір;
5. «Спеціальні» підстави касаційного оскарження.

3. Право на касаційне оскарження

Право на касаційне оскарження мають:

• Учасники справи.
• Особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки.

Особа, яка не брали участі у справі повинні довести (обґрунтувати):

1. Наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору;

2. Безпосередньо судовим рішенням вирішені питання про її право, інтерес, обов`язок;

3. Такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Обов’язковий апеляційний перегляд рішення суду І інстанції за скаргою такої особи (КАС/ВС справа № 819/560/17 від 5.05.2018 р.).

У судовій практиці сформовано загальні принципи і підходи щодо прийнятності та обґрунтованості апеляційних та касаційних скарг осіб, які вважають, що рішення суду прийнято про їх права, обов’язки чи інтереси:- рішення повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи. Тобто, судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.- в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки такої.

Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися судом апеляційної інстанції до уваги. Таким чином особа, набуваючи статусу апелянта у справі, до участі у якій не була залучена, повинна мати не просто певний обсяг прав, свобод та інтересів, що зачіпаються тим чи іншим способом при прийнятті судового рішення, а питання про захист чи відмову у захисті прав, свобод чи інтересів саме цієї особи має бути вирішено судом безпосередньо.

Висновок: Мотивувальна та резолютивна частини рішення суду першої інстанції свідчать про те, що питання про права, свободи, інтереси чи обов`язки Компанії судом не вирішувалося. Навпаки судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що позивач є власником нерухомого майна, відносно якого державним реєстратором прийнято оскаржуване рішення. Тобто, спірні відносини у цій справі виникли саме між позивачем та державним реєстратором і вирішення судом цих спірних відносин жодним чином не стосується прав та обов’язків інших осіб. (Постанова КАС ВС справа №160/11823/20 від 20 вересня 2021 року).

Об’єктами оскарження є:

• рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи (ст. 287 ГПК, 328 КАС, 389 ЦПК).
• постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій ст. 287ГПК, 389 ЦПК, а також у випадках, визначених КАСУ.
• ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку: зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14 ,21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 ГПК, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 ЦПК; про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 КАС.
• ухвали суду апеляційної інстанції (ст. 287ГПК, 328 КАС, 389 ЦПК).

4. Підстави касаційного оскарження:

1. Неправильне застосування судом норм матеріального права.

Умови:

• суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновку Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
• скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
• відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

2. Порушення норм процесуального права.

Судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч. 2 і 3 ст. 353 КАСУ.

5. Строки касаційного оскарження

Строки касаційного оскарження передбачені у статтях 288 ГПК, 329 КАС, 390 ЦПК.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною четвертій статті 293 ЦПК, частині третій статті 394 ЦПК.

30 днів – єдиний строк для оскарження будь якого об’єкту оскарження (рішення, постанова, ухвала).

Пропуск строку на касаційне оскарження та його наслідки:

• залишення без руху;
• відмова у відкритті провадження.

Поновлення строків:

• повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення;
• з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч.5 ст. 333 КАСУ.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене):

1. КАС: Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

2. ЦПК, ГПК: Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду 05 вересня 2022 року справа № 1519/2-5034/11: слід розмежовувати порядок проголошення судового рішення (скороченого або повного) у разі явки учасників справи у судове засідання та складання повного судового рішення, за відсутності учасників справи. Порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено. Висновок: з урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

6. Критерії «поважності» причин пропуску строку

Визначення поняття «пропуск строку»:

1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк (є причиною);

2) це обставина, яка виникла об’єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

3) ця причина виникла або тривала протягом строку, який пропущено;

4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. (Постанова ВС від 27.11.2018 № 473/2236/17).

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно із частиною першою статті 77 КАС повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2025 року справа №990/20/25.

У національній судовій практиці сформувалась усталена позиція, відповідно до якої вирішення суддею питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на оскарження в кожній конкретній справі залежить від вказаних у заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування. Ухвала Верховного Суду України від 05 жовтня 2017 року у справі № 820/2497/16.

Згідно з практикою ЄСПЛ для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя та принципу правової визначеності у процесі прийняття судом рішення про поновлення строку на звернення до суду мають враховуватися:

1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному відношенні з причинами пропуску строку на звернення до суду; непереборний та об’єктивний характер причин пропуску строку звернення до суду;

2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, його значення для сторін, вплив на суспільний та державний інтерес;

3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення;

4) значний публічний інтерес, який потребує захисту у спірних правовідносинах;

5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики.

Способи оцінки поважності пропуску строку:

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об’єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій. (Постанова КАС ВС від 9 листопада 2020 року у справі № 420/1813/19).

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає.

Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо. (Постанова ВП ВС від 20.11.2019, № 9901/405/1).

Критерії оцінки причин пропуску строків:

1. Добросовісність заявника (суб’єктивний):

• яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку (пасивність чи активний захист);
• які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

2. Тривалість пропуску строку, який пропущений з моменту коли дізнався про порушення.
3. Характер порушеного права (істотність) та наслідки цього порушення ( в тому числі для третіх осіб).
4. Істотність перешкоди для вчасного звернення до суду.
5. Виконання рішення та невідворотність наслідків цього виконання.

6) Можливість відновлення складу учасників.

7. Судовий збір

Закон України «Про судовий збір» визначає розміри ставок судового збору.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до адміністративного суду: 3) касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду.

Таким чином, 200 відсотків (%) ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Ст. 5 Закон України «Про судовий збір» встановлені пільги щодо сплати судового збору.

8. Недоліки касаційної скарги та їх усунення

При касаційному оскарженні справ розглянутих в порядку спрощеного провадження спочатку зазначаються підстави для «прийняття» касаційної скарги: обґрунтування спеціальні критерії касаційного оскарження (виключні підстави), передбачені частини п`ятої статті 328 КАС України .

Після чого необхідно обов’язково обґрунтувати в касаційній скарзі підстави касаційного оскарження визначені в частині 4 статті 328 КАСУ.

Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч. 2 і 3 ст. 353 КАСУ:

• навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351- 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

9. Відмова у відкритті касаційного провадження

 Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо:

1) Касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню;

2) Є ухвала про закриття касаційного провадження у зв’язку з відмовою цієї особи від поданої раніше касаційної скарги на це саме судове рішення;

3) Є постанова про залишення касаційної скарги цієї особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення;

4) Скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними;

5) У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

10.Межі перегляду судом касаційної інстанції

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги:

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Одночасно з цим, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

(Постанова Касаційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року справа № 420/14105/20).

Першоджерело - https://tinyurl.com/2yvu82ch