15.10.2026 прийнято Постанову Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо транспортування органів з метою їх трансплантації, а також зразків крові для тестування, медичних виробів і лікарських засобів, необхідних для трансплантації, із застосуванням безпілотних повітряних суден в умовах правового режиму воєнного стану» № 1287
Кабінет Міністрів України затвердив Порядок реалізації експериментального проекту щодо транспортування органів з метою їх трансплантації, а також зразків крові для тестування, медичних виробів і лікарських засобів, необхідних для трансплантації, із застосуванням безпілотних повітряних суден в умовах правового режиму воєнного стану, що додається.
📌 Детальніше за посиланням:
15.10.2026 прийнято Постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку медичного обслуговування прокурорів та членів їх сімей» № 1281
Кабінет Міністрів України затвердив Порядок медичного обслуговування прокурорів та членів їх сімей, що додається.
📌 Детальніше за посиланням:
13.10.2026 прийнято Постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку здійснення державного контролю якості лікарських засобів, що ввозяться в Україну»
Кабінет Міністрів України вніс до Порядку здійснення державного контролю якості лікарських засобів, що ввозяться в Україну, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2005 р. № 902 (Офіційний вісник України, 2005 р., № 37, ст. 2297; 2012 р., № 65, ст. 2654; 2015 р., № 82, ст. 2714; 2021 р., № 60, ст. 3783; 2022 р., № 35, ст. 1904; 2023 р., № 95, ст. 5651; 2025 р., № 22, ст. 1455), зміни, що додаються.
📌 Детальніше за посиланням:
14.10.2026 прийнято Наказ Міністерства охорони здоров’я України «Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів (медичних імунобіологічних препаратів) та внесення змін до реєстраційних матеріалів» № 1583
Міністерство охорони здоров’я, відповідно до статті 9 Закону України «Про лікарські засоби», пунктів 3, 26, 30, 49 Порядку державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2005 року № 376 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2024 року № 529), абзацу двадцять п’ятого підпункту 12 пункту 4 Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), на підставі результатів експертиз реєстраційних матеріалів лікарських засобів (медичних імунобіологічних препаратів), що подані на державну реєстрацію (перереєстрацію) та внесення змін до реєстраційних матеріалів, проведених державним підприємством «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України», висновків щодо ефективності, безпечності та якості, щодо експертної оцінки співвідношення користь/ризик лікарського засобу, що пропонується до державної реєстрації (перереєстрації), щодо внесення змін до реєстраційних матеріалів та рекомендації лікарського засобу до державної реєстрації (перереєстрації) або внесення змін до реєстраційних матеріалів, що надійшли до Міністерства охорони здоров’я України листом державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України» від 08 жовтня 2026 року № 4318/22.2-26, зареєструвало лікарські засоби (медиичні імунобіологічні препарати) та внесло до Державного реєстру лікарських засобів згідно з додатком 1; перереєструвало лікарські засоби (медичні імунобіологічні препарати) та внесло до Державного реєстру лікарських засобів згідно з додатком 2; внесло зміни до реєстраційних матеріалів на лікарські засоби (медичні імунобіологічні препарати) та Державного реєстру лікарських засобів згідно з додатком 3; відмовило у державній реєстрації/перереєстрації лікарських засобів (медичних імунобіологічних препаратів) та внесенні змін до реєстраційних матеріалів та Державного реєстру лікарських засобів згідно з додатком 4.
📌 Детальніше за посиланням:
13.10.2026 прийнято Наказ Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження стандарту «Настанова. Лікарські засоби. Клінічні дослідження лікарських засобів для лікування депресії»» № 1579
Міністерство охорони здоров’я, відповідно до абзацу п’ятнадцятого підпункту 10 пункту 4, пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), затвердило стандарт «Настанова. Лікарські засоби. Клінічні дослідження лікарських засобів для лікування депресії», що додається.
📌 Детальніше за посиланням:
13.10.2026 прийнято Наказ Міністерства охорони здоров’я України «Про ліцензування медичної практики» № 1540
Міністерство охорони здоров’я, відповідно до статті 6 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», абзацу тридцятого підпункту 10 пункту 4 Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), залишило без розгляду заяву про отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики 1 здобувача ліцензії згідно з додатком 1.
📌 Детальніше за посиланням:
13.10.2026 прийнято Наказ Міністерства охорони здоров’я України «Про ліцензування медичної практики» № 1538
Міністерство охорони здоров’я, відповідно до статті 6 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», абзацу тридцятого підпункту 10 пункту 4 Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), припинило дію ліцензій частково на провадження господарської діяльності з медичної практики 37 ліцензіатам згідно з додатком 1; припинило дію ліцензій повністю на провадження господарської діяльності з медичної практики 7 ліцензіатам згідно з додатком 2; зупинило дію ліцензій частково на провадження господарської діяльності з медичної практики 4 ліцензіатам згідно з додатком 3; зупинило дію ліцензій повністю на провадження господарської діяльності з медичної практики 1 ліцензіату згідно з додатком 4.
📌 Детальніше за посиланням:
16.10.2026 на громадське обговорення винесено проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення зміни до пункту 33-1 Типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій»
Проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення зміни до пункту 33-1 Типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій» (далі – проєкт постанови) розроблено з метою вдосконалення механізму реагування на випадки невідповідності надавача медичних послуг умовам закупівлі за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення.
роєктом постанови передбачено внесення зміни до пункту 33-1 Типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 410 «Про договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій».
📌 Детальніше за посиланням:
16.10.2026 на громадське обговорення винесено проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження загальних критеріїв для обґрунтування заяв (тверджень про продукцію), що використовуються стосовно косметичної продукції»
Установлення єдиних обов’язкових критеріїв для обґрунтування заяв (тверджень про продукцію), що використовуються стосовно косметичної продукції, з метою забезпечення їх достовірності, доказовості та зрозумілості для кінцевого користувача, належного захисту прав споживачів і наближення законодавства України до права Європейського Союзу.
Проєктом акта передбачається затвердити загальні критерії для обґрунтування заяв (тверджень про продукцію), що використовуються стосовно косметичної продукції (далі – Критерії). Критерії визначають загальні вимоги до обґрунтування заяв та порядок застосування цих вимог.
Критерії застосовуватимуться до заяв у формі текстів, назв, торговельних марок, зображень, графічних або інших знаків, що прямо чи опосередковано повідомляють про характеристики або функції косметичної продукції під час її маркування, надання на ринку та рекламування, незалежно від носія інформації, виду маркетингового засобу, заявлених функцій продукції та цільової аудиторії.
Відповідальна особа забезпечує відповідність формулювання заяви загальним критеріям та його узгодженість із доказами заявленого ефекту косметичної продукції. Такі докази повинні міститися в документації на косметичну продукцію, якщо це виправдано характером впливу косметичної продукції. Відповідність заяви Критеріям оцінюється до початку її використання з урахуванням прямого та опосередкованого змісту, контексту подання, носія інформації, заявлених функцій продукції та цільової аудиторії. Якщо використовується кілька заяв, оцінюється кожна заява та їх загальне представлення.
Загальні критерії згруповано за шістьма напрямами: відповідність законодавству; правдивість; доказове обґрунтування; добросовісність; справедливість; прийняття обґрунтованого рішення.
Проєктом постанови передбачається дозволити до 3 серпня 2030 року надання на ринку косметичної продукції, яка була введена в обіг до 31 липня 2027 року та заяви (твердження про продукцію) стосовно якої не відповідають затвердженим цією постановою Критеріям.
Постанова набиратиме чинності через шість місяців з дня опублікування. Такий строк надасть учасникам ринку час для підготовки до застосування Критеріїв, а перехідне положення визначить умови подальшого надання на ринку продукції, введеної в обіг до зазначеної дати.
📌 Детальніше за посиланням:
15.10.2026 на громадське обговорення винесено проєкт наказу Міністерство охорони здоров’я України «Про затвердження Стандарту медичної допомоги «Електросудомна (електроконвульсивна) терапія»
Міністерством охорони здоров’я України повідомляє про оприлюднення проєкту наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Стандарту медичної допомоги «Електросудомна (електроконвульсивна) терапія».
Електросудомна (електроконвульсивна) терапія (далі - ЕСТ) як терапевтична медична процедура застосовується для лікування тяжких психічних розладів. Основною метою ЕСТ є швидке поліпшення психіатрічних симптомів шляхом нормалізування біохімічної активність мозку та відновлення балансу нейромедіаторів (серотоніну, дофаміну, норадреналіну тощо), що є основою порушень при більшості психічних захворюваннях.
ЕСТ відноситься до методів, що становлять підвищений ризик для здоров’я пацієнтів, і має застосовуватись з дотриманням вимог Закону України «Про психіатричну допомогу».
ЕСТ проводиться у закладах охорони здоров’я, що надають спеціалізовану психіатричну допомогу в умовах стаціонару та оснащені необхідним для проведення процедури обладнанням, фахівцями, які мають відповідну підготовку з ЕСТ: лікарем-психіатром і лікарем-анестезіологом, яким асистують сестра медична / брат медичний.
ЕСТ може бути застосована тільки за наявності показань та відсутності протипоказань за умови інформованої згоди особи з психічними розладами або її законного представника..
📌 Детальніше за посиланням:
15.10.2026 на громадське обговорення винесено проєкт наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Методики розрахунку розміру плати за надання послуг, пов’язаних з реєстрацією провайдерів безперервного професійного розвитку та здійсненням заходів безперервного професійного розвитку працівників сфери охорони здоров’я»
Проєкт наказу Міністерства охорони здоровʼя України «Про затвердження Методики розрахунку розміру плати за надання послуг, пов’язаних з реєстрацією провайдерів безперервного професійного розвитку та здійсненням заходів безперервного професійного розвитку працівників сфери охорони здоров’я» (далі – проєкт акта) розроблено з метою нормативного визначення механізму розрахунку розміру плати за надання послуг, пов’язаних з реєстрацією провайдерів безперервного професійного розвитку (далі – провайдери) та здійсненням заходів безперервного професійного розвитку (далі – БПР).
Проєктом акта пропонується:
- затвердити Методику розрахунку розміру плати за надання послуг, пов’язаних з реєстрацією провайдерів безперервного професійного розвитку та здійсненням заходів безперервного професійного розвитку працівників сфери охорони здоров’я;
- визначити механізм формування розміру плати за послуги, що надаються адміністратором, пов’язані з реєстрацією провайдерів та здійсненням заходів БПР;
- встановити, що розрахунок розміру плати здійснюється адміністратором щорічно на плановий рік окремо для кожної послуги;
- визначити структуру витрат, що враховуються при формуванні розміру плати, з поділом на прямі, непрямі та непрямі адміністративні витрати;
- закріпити перелік складових прямих витрат (зокрема витрат на оплату праці працівників та залучених експертів, нарахування на оплату праці, витрат на придбання товарів, робіт і послуг, інших витрат, безпосередньо пов’язаних з наданням послуг);
- визначити склад непрямих витрат, порядок їх розподілу відповідно до планового обсягу послуг;
- встановити формули розрахунку розміру плати за послугу з реєстрації провайдера та за послугу, пов’язану із здійсненням заходів БПР.
📌 Детальніше за посиланням:
15.10.2026 на громадське обговорення винесено проєкт наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Положення про навчання на циклах спеціалізації та заходах безперервного професійного розвитку працівників сфери охорони здоров’я та Переліку циклів спеціалізації та тематичного удосконалення за спеціальностями фахівців у сфері охорони здоров’я»
Проєкт наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Положення про навчання на циклах спеціалізації та заходах безперервного професійного розвитку працівників сфери охорони здоров’я та Переліку циклів спеціалізації та тематичного удосконалення за спеціальностями фахівців у сфері охорони здоров’я» (далі – проєкт наказу) розроблено з метою удосконалення післядипломної освіти та безперервного професійного розвитку працівників сфери охорони здоров’я, приведення нормативно-правових актів Міністерства охорони здоров’я України у відповідність до законодавства.
Проєктом наказу пропонується:
1) затвердити:
- Положення про навчання на циклах спеціалізації та заходах безперервного професійного розвитку працівників сфери охорони здоров’я;
- Перелік циклів спеціалізації та тематичного удосконалення за спеціальностями фахівців у сфері охорони здоров’я;
2) визнати такими, що втратили чинність:
- наказ Міністерства охорони здоров’я України від 22 липня 1993 року № 166 «Про подальше удосконалення системи післядипломної освіти та безперервного професійного розвитку лікарів та фармацевтів (провізорів)», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 серпня 1993 року за № 113;
- наказ Міністерства охорони здоров’я України від 10 листопада 2022 року № 2016 «Про подальше удосконалення системи післядипломної освіти та безперервного професійного розвитку фахівців з фаховою передвищою, початковим рівнем (короткий цикл) та першим (бакалаврським) рівнем вищої медичної і фармацевтичної освіти та магістрів з медсестринства», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 10 січня 2023 року за № 39/39095;
3) передбачити подання закладами освіти та науковими установами, які проводять цикли спеціалізації / субспеціалізації до державного некомерційного товариства «Центр якості освіти Міністерства охорони здоров’я України» (далі – ДНТ «Центр якості освіти МОЗ») копій навчально-виробничих планів таких закладів / установ та переліку документів, що засвідчують присвоєння цими закладами / установами професійної кваліфікації за професіями у сфері охорони здоров’я, виданих відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Положення про деякі заходи безперервного професійного розвитку медичних та фармацевтичних працівників, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22 липня 1993 року № 166 (в редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України від 18 серпня 2021 року № 1751), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 серпня 1993 року за № 113. Розміщення зведених переліків документів про присвоєння кваліфікації у розрізі років їх видачі на власному вебсайті ДНТ «Центр якості освіти МОЗ».
📌 Детальніше за посиланням:
14.10.2026 на громадське обговорення винесено проєкт Закону Україну «Про безпеку та якість речовин людського походження»
Метою проєкту Закону України “Про безпеку та якість речовин людського походження” (далі – проєкт акта) є створення єдиної законодавчої основи для діяльності щодо речовин людського походження (далі – РЛП), яка забезпечить захист здоров’я донорів, реципієнтів та дітей, народжених внаслідок застосування допоміжних репродуктивних технологій (далі – ДРТ), гарантуватиме безпеку та якість РЛП на всіх етапах від донації до застосування людині, а також безперебійність постачання критично важливих РЛП.
Проєкт акта розроблено з метою адаптації законодавства України до Регламенту (ЄС) 2024/1938 Європейського Парламенту та Ради від 13 червня 2024 року про стандарти якості та безпеки речовин людського походження, призначених для застосування людині, та про скасування Директив 2002/98/ЄС і 2004/23/ЄС (далі – Регламент (ЄС) 2024/1938).
Проєкт акта:
- визначаються законодавство у сфері безпеки та якості РЛП, принципи державної політики у сфері РЛП (добровільність і фінансова нейтральність донорства, рівний доступ до безпечних та якісних РЛП, пріоритетність охорони здоров’я та безпеки донорів, реципієнтів і дітей, народжених внаслідок застосування ДРТ, самозабезпечення критично важливими РЛП, простежуваність, пропорційність вимог рівню ризику), сфера дії Закону та терміни;
- встановлюються повноваження Кабінету Міністрів України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, та уповноваженого органу. Функції уповноваженого органу покладаються на орган державного контролю, визначений Законом України “Про лікарські засоби”, що не потребує утворення нового органу. Передбачено механізм визначення регуляторного статусу речовини або продукту – процедуру, яка дає змогу заздалегідь встановити, яким законодавством регулюється конкретний випадок. Встановлено вимоги до незалежності та неупередженості посадових осіб уповноваженого органу, їх освіти, кваліфікації та навчання, а також обов’язок оприлюднювати рішення про застосування заходів реагування разом із підставами їх прийняття;
- запроваджується модель допуску до діяльності щодо РЛП: реєстрація всіх суб’єктів РЛП у Реєстрі суб’єктів РЛП (строк розгляду реєстраційної форми до 30 календарних днів); ліцензування господарської діяльності закладів РЛП за переліком видів РЛП та видів діяльності з перевіркою до видачі ліцензії (рішення у строк до 90 календарних днів); авторизація препаратів РЛП. Невід’ємною частиною ліцензії є авторизаційна картка закладу РЛП, у якій зазначаються авторизовані види РЛП, види діяльності та препарати РЛП. Уповноважений орган може поширити вимогу щодо наявності ліцензії на суб’єкта РЛП, який не є закладом, якщо масштаб, критичність або складність його діяльності суттєво впливають на якість та безпеку РЛП, або якщо він провадить діяльність для двох і більше закладів. Не підлягає ліцензуванню зберігання препаратів РЛП закладом охорони здоров’я для подальшого застосування в цьому закладі без їх обробки. Відомості Реєстру суб’єктів РЛП є публічними; визначено підстави виключення з Реєстру та порядок передачі РЛП і даних простежуваності у разі припинення діяльності. Після набуття Україною членства в Європейському Союзі реєстрація може здійснюватися безпосередньо на Платформі ЄС щодо РЛП;
- встановлюється порядок авторизації препаратів РЛП за авторизаційним досьє, яке подається разом із заявою про отримання ліцензії або для внесення змін до авторизаційної картки закладу. Авторизація здійснюється за одним із шляхів: за результатами оцінки наданих доказів безпеки, якості та ефективності препарату (рішення у строк до 120 календарних днів, а за підвищеного ризику – із затвердженням плану моніторингу клінічних результатів); за відповідністю монографії EDQM та настановам у сфері РЛП; за еквівалентністю препарату, авторизованому раніше іншому суб’єкту РЛП; на підставі визнання авторизації, наданої компетентним органом держави – члена ЄС;
- встановлюються умови імпорту й експорту РЛП: імпорт здійснюють заклади РЛП, що мають ліцензію, за умови еквівалентності імпортованих РЛП препаратам РЛП, авторизованим відповідно до Закону, письмового договору з постачальником із третьої країни та права уповноваженого органу перевіряти такого постачальника. Передбачені виняткові випадки імпорту для негайного застосування конкретному реципієнту та в надзвичайних ситуаціях. Експорт допускається за умови відповідності РЛП вимогам Закону; як виняток РЛП, що не відповідають усім вимогам щодо якості та безпеки, можуть бути випущені для експорту на підставі задокументованого запиту лікуючого лікаря або регуляторного органу третьої країни;
- встановлюються обов’язки суб’єктів РЛП, вимоги до відповідальної особи, особи, яка здійснює випуск РЛП, та лікаря закладу РЛП, вимоги до системи управління якістю, простежуваності, коду РЛП та біонагляду. Запроваджується унікальний код РЛП, що відповідає структурі єдиного європейського коду, а з дня набуття Україною доступу до Платформи ЄС щодо РЛП застосовується єдиний європейський код;
- встановлюються умови допуску до донорства, вимоги до поінформованої згоди, гарантії безпеки та прав донорів і принцип фінансової нейтральності: донорство є добровільним, донору відшкодовуються витрати, безпосередньо пов’язані з донацією, у межах, що не створюють фінансового стимулу, забороняється отримання прибутку від РЛП, отриманих від донора;
- встановлюються вимоги до захисту реципієнтів (інформована згода, випуск РЛП особою, яка здійснює випуск, порядок виняткового випуску) та дітей, народжених внаслідок застосування ДРТ (оцінка ризику передачі спадкових захворювань, обмеження кількості дітей від одного донора репродуктивних РЛП, право дитини після досягнення повноліття на відомості про стан здоров’я донора без його ідентифікації). Врегульовано особливості використання гемопоетичних стовбурових клітин та застосування репродуктивних РЛП;
- запроваджується статус суб’єкта критично важливих РЛП, обов’язки таких суб’єктів (моніторинг запасів, сповіщення про загрозу нестачі, власний план дій), Національний план реагування на надзвичайну ситуацію у сфері РЛП, тимчасовий відступ від вимог авторизації у надзвичайних ситуаціях за умов, визначених Законом, та особливості діяльності в умовах воєнного стану, за яких відступи від вимог щодо тестування донорів, поінформованої згоди, простежуваності та повідомлення про серйозні несприятливі випадки не допускаються;
- встановлюється порядок державного нагляду (контролю), права посадових осіб уповноваженого органу та заходи реагування. Нагляд здійснюється відповідно до законодавства про державний нагляд (контроль) з урахуванням особливостей, визначених проєктом акта: планові перевірки закладів РЛП проводяться з періодичністю, що визначається за ступенем ризику, але не рідше одного разу на чотири роки; перевірки суб’єктів, які не є закладами, та осіб, залучених на договірній основі, проводяться пропорційно ризикам; можливе проведення спільних перевірок з посадовими особами компетентних органів держав – членів ЄС;
- Проєктом акта вносяться зміни до Основ законодавства України про охорону здоров’я, законів України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, “Про ліцензування видів господарської діяльності”, “Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині”, “Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові” та “Про лікарські засоби”.
- Зміни до Основ законодавства України про охорону здоров’я стосуються статей 44, 45, 47 і 48. Вони розмежовують застосування методів лікування в інтересах конкретної особи та дослідження за участю людини, приводять норми у відповідність із сучасною термінологією та відсилають регулювання застосування РЛП і вимог до репродуктивних РЛП до цього Закону.
- Зміни до Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” забезпечують застосування особливостей державного нагляду у сфері РЛП, визначених проєктом акта. Аналогічної зміни до Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю)” не потрібно, оскільки частина п’ята його статті 2 встановлює загальне правило про застосування особливостей, визначених законами у відповідних сферах.
- Зміни до Закону України “Про ліцензування видів господарської діяльності” (пункти 16 і 34 частини першої статті 7) визначають єдиний ліцензований вид діяльності у сфері РЛП.
- Зміни до Закону України “Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині” розмежовують сфери дії двох законів. Діяльність щодо РЛП виключається зі сфери дії зазначеного Закону, крім донорства гемопоетичних стовбурових клітин, підбору донора й реципієнта, трансплант-координації, функціонування Державної інформаційної системи трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин та повноважень спеціалізованої державної установи. Закон доповнюється статтею 17¹, яка поширює механізм згоди чи незгоди на посмертне вилучення анатомічних матеріалів на вилучення РЛП. Це забезпечує безперервність посмертного тканинного донорства з першого дня дії Закону.
- Зміни до Закону України “Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові” усувають дублювання визначень і замінюють паралельне регулювання вимог до відповідальних осіб, простежуваності та біонагляду відсиланням до єдиних вимог цього Закону, а також уточнюють порядок підрахунку донацій у разі змішаного донорства.
- Зміни до Закону України “Про лікарські засоби” закривають прогалину щодо РЛП, які використовуються як вихідна сировина для виробництва лікарських засобів, насамперед плазми для фракціонування: така сировина має бути заготовлена суб’єктом, включеним до Реєстру суб’єктів РЛП, та пройти процедуру випуску відповідно до цього Закону. Окремо визначено, що повноваження уповноваженого органу здійснює орган державного контролю, а власні надходження від платних послуг використовуються відповідно до статті 112 Закону.
📌 Детальніше за посиланням:
12.10.2026 на громадське обговорення винесено проєкт наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про внесення змін до деяких наказів Міністерства охорони здоров’я України щодо визнання такими, що втратили чинність, окремих форм звітності»
Метою проєкту наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про внесення змін до деяких наказів Міністерства охорони здоров’я України щодо визнання такими, що втратили чинність, окремих форм звітності» (далі – проєкт наказу) є оптимізація та скорочення обсягу галузевої та статистичної звітності у сфері охорони здоров’я, усунення дублювання адміністративних даних, зниження адміністративного навантаження на заклади охорони здоров’я, а також приведення нормативно-правових актів Міністерства охорони здоров’я України у відповідність до вимог законодавства.
Проєктом наказу передбачається внесення змін до чотирьох нормативноправових актів Міністерства охорони здоров’я України, шляхом визнання такими, що втратили чинність, їх окремих структурних елементів (підпунктів), якими затверджено застарілі та дублюючі форми звітності, а саме:
1) підпунктом 1 пункту 1 проєкту наказу визнаються такими, що втратили чинність, підпункти 14 та 17 пункту 1 наказу Міністерства охорони здоров’я України від 15 липня 2024 року № 1226 «Про затвердження форм первинної облікової документації і форм звітності з туберкульозу та інструкцій щодо їх заповнення та Інструкції щодо класифікації випадків туберкульозу, результатів його лікування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 липня 2024 року за № 1129/42474, якими затверджено:
- форму звітності № 4 «Звіт про кількість випадків туберкульозу ТБ 06» (квартальна);
- форму звітності № 8-2 «Звіт про конверсію мокротиння у пацієнтів з туберкульозом легень ТБ 10» (квартальна).
2) підпунктом 2 пункту 1 проєкту наказу визнаються такими, що втратили чинність, підпункти 1.5, 1.6, 1.7, 1.8 пункту 1 наказу Міністерства охорони здоров’я України від 02 червня 2009 року № 378 «Про затвердження форм звітності з інфекційних і паразитарних захворювань, щеплень проти окремих інфекційних хвороб та інструкцій щодо їх заповнення»,зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 червня 2009 року за № 525/16541, якими затверджено:
- форму звітності № 6 «Звітність План профілактичних щеплень на 20 календарний рік» (річна);
- форму звітності № 70 «Звіт про проведені профілактичні щеплення» (щомісячна),
а також інструкції щодо їх заповнення.
3) підпунктом 3 пункту 1 проєкту наказу визнаються такими, що втратили чинність, підпункти 1.11 та 1.12, 1.23, 1.24 пункту 1 наказу Міністерства охорони здоров’я України від 02 червня 2009 року № 378 «Про затвердження форм звітності з інфекційних і паразитарних захворювань, щеплень проти окремих інфекційних хвороб та інструкцій щодо їх заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 червня 2009 року за № 525/16541, якими затверджено:
- форму звітності № 24 «Звіт фельдшерсько-акушерського пункту за 20 рік» (річна);
- форму звітності № 25 «Звіт будинку дитини за 20 рік» (річна), а також інструкції щодо їх заповнення.
4) пунктом 2 проєкту наказу вносяться зміни до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 10 грудня 2001 року № 489 «Про затвердження статистичної документації з питань допоміжних репродуктивних технологій Про затвердження статистичної документації з питань допоміжних репродуктивних технологій», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2001 року за № 1068/62559, якими визнається таким, що втратив чинність, підпункт 1.2 пункту 1, а також виключаються відповідні положення з пункту 2 щодо необхідності забезпечити впровадження форми галузевої статистичної звітності № 41-здоров «Звіт про допоміжні репродуктивні технології» (річна).
📌 Детальніше за посиланням: