10.06.2023 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про захист прав споживачів»
Проект Закону розроблено на виконання пункту 124 Плану пріоритетних дій Уряду, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.03.2021 № 276-р, з метою наближення національного законодавства про захист прав споживачів до законодавства Європейського Союзу та гармонізації системи захисту прав споживачів в Україні з принципами, підходами та практиками ЄС.
Детальніше за посиланням: http://surl.li/hxsig
19.06.2023 прийнято розпорядження Кабінету Міністрів України «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству охорони здоров’я на 2023 рік» № 542-р.
Відповідно до частини восьмої статті 23 Бюджетного кодексу України здійснити у межах загального обсягу бюджетних призначень, передбачених Міністерству охорони здоров’я на 2023 рік у загальному фонді державного бюджету, перерозподіл видатків державного бюджету шляхом:
• зменшення обсягу видатків споживання за програмою 2301040 “Громадське здоров’я та заходи боротьби з епідеміями” на 45 506,6 тис. гривень;
• збільшення обсягу видатків споживання за програмою 2301110 “Спеціалізована медична допомога, що надається загальнодержавними закладами охорони здоров’я” на 45 506,6 тис. гривень.
Детальніше за посиланням: http://surl.li/isfsd
20.06.2023 прийнято наказ Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження плану заходів з реалізації пункту 4 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення»» № 1117
Міністерство охорони здоров’я України затвердило план заходів з реалізації пункту 4 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», що додається.
Детальніше за посиланням: http://surl.li/isftk
20.06.2023 у Верховній Раді зареєстровано проєкт Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв’язку з завершенням карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»
Метою проєкту Закону є внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв’язку з завершенням карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Проєктом Закону пропонується:
- виключити частину четверту статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, частину четверту статті 212 Цивільного процесуального кодексу України, частину четверту статті 197 Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено, що під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» або Державною судовою адміністрацією України;
- внести зміни до законів України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», «Про державну допомогу суб’єктам господарювання», «Про оренду державного та комунального майна», «Про оцінку впливу на довкілля», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»;
- визнати такими, що втратили чинність:
Постанову Верховної Ради України від 20 жовтня 2020 року № 937-IX «Про заходи протидії поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) та захисту всіх систем життєдіяльності країни від негативних наслідків пандемії та нових біологічних загроз»;
Постанову Верховної Ради України від 17 листопада 2020 року № 1004-IX «Про своєчасне інформування громадян у разі посилення протиепідемічних заходів з метою належної підготовки до такого посилення»;
Закон України «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб'єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»;
Закон України «Про надання допомоги застрахованим особам на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Детальніше за посиланням: http://surl.li/ighht
21.06.2023 прийнято наказ Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Стандарту медичної допомоги «Діагностика та лікування синдрому Гійєна-Барре»» № 1130
Відповідно до статті 14-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» Міністерство охорони здоров’я України затвердило Стандарт медичної допомоги «Діагностика та лікування синдрому Гійєна-Барре», що додається.
Детальніше за посиланням: http://surl.li/isftx
23.06.2023 на громадське обговорення винесено проєкт наказу Міністерства охорони України «Про затвердження Критеріїв до закладів охорони здоров’я зарубіжних країн для лікування громадян України за кордоном та визначення Переліку рекомендованих закладів охорони здоров’я зарубіжних країн для лікування громадян України за кордоном»
Проєкт наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Критеріїв до закладів охорони здоров’я зарубіжних країн для лікування громадян України за кордоном та визначення Переліку рекомендованих закладів охорони здоров’я зарубіжних країн для лікування громадян України за кордоном» (далі – проєкт акта) розроблено з метою ефективного використання бюджетних коштів та забезпечення високої якості наданих медичних послуг.
Проєктом акта пропонується:
• затвердити Критерії до закладів охорони здоров’я зарубіжних країн для лікування громадян України за кордоном;
• визначити Перелік рекомендованих закладів охорони здоров’я зарубіжних країн для лікування громадян України за кордоном.
Детальніше за посиланням: http://surl.li/isfui
24.06.2023 прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо функціонування електронної системи охорони здоров’я» № 641
Кабінет Міністрів України вніс зміни до постанов Кабінету Міністрів України щодо функціонування електронної системи охорони здоров’я, зокрема:
«Друге речення пункту 24 Порядку укладення, зміни та припинення договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 410 “Про договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій” (Офіційний вісник України, 2018 р., № 45, ст. 1570; 2020 р., № 2, ст. 59), викласти в такій редакції:
“Інформація про укладений договір включається до інформаційної системи НСЗУ в центральній базі даних системи відповідно до законодавства”.
У Порядку функціонування електронної системи охорони здоров’я, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 411 “Деякі питання електронної системи охорони здоров’я” (Офіційний вісник України, 2018 р., № 46, ст. 1604; 2020 р., № 40, ст. 1294; 2023 р., № 38, ст. 2011):
1) у пункті 2:
доповнити пункт підпунктом 41 такого змісту:
“41) електронна медична карта пацієнта – структурована сукупність медичної інформації про пацієнта (медичних записів, записів про направлення, рецептів та медичних висновків), яка внесена до центральної бази даних;”;
підпункт 6 після слів “щодо укладення та виконання договорів” доповнити словами “і накопичення інформації про них”;
2) пункт 7 викласти в такій редакції:
“7. Завданням електронної системи охорони здоров’я є забезпечення створення можливостей використання пацієнтами електронних сервісів для реалізації їх прав, зокрема за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення (далі — програма медичних гарантій), автоматизація ведення обліку медичних послуг і управління медичною інформацією (зокрема про обов’язкові медичні огляди, які проводяться відповідно до законодавства), запровадження електронного документообігу у сфері медичного обслуговування населення, забезпечення даними, необхідними для розроблення програми медичних гарантій, управління охороною здоров’я та формування статистичної інформації у сфері охорони здоров’я”;
3) у пункті 8:
підпункт 3 після слів “рецептами, направленнями, медичними записами” доповнити словами “, електронними медичними картами пацієнтів”;
підпункт 13 викласти в такій редакції:
“13) електронну взаємодію суб’єктів господарювання у сфері охорони здоров’я відповідно до законодавства для здійснення електронного документообігу з метою виконання завдання, визначеного пунктом 7 цього Порядку”;
4) підпункти 6 і 7 пункту 20 виключити;
5) підпункт 3 пункту 46 виключити.
3. Пункт 12 Порядку укладення, зміни та припинення договору про реімбурсацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2019 р. № 136 “Деякі питання щодо договорів про реімбурсацію” (Офіційний вісник України, 2019 р., № 21, ст. 717), викласти в такій редакції:
“12. Інформація про укладені договори включається до інформаційної системи НСЗУ у центральній базі даних системи відповідно до законодавства.”.
4. У пункті 6 Порядку проведення перевірки достовірності інформації та документів, що внесені до електронної системи охорони здоров’я (крім інформації про стан здоров’я людини), на підставі яких здійснюється оплата надання медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій, та інформаційної взаємодії під час такої перевірки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2022 р. № 807 (Офіційний вісник України, 2022 р., № 59, ст. 3554):
1) в абзаці першому слова “з реєстрів центральної бази даних” виключити;
2) абзац перший підпункту 6 і абзац перший підпункту 7 викласти в такій редакції:
“6) з інформаційної системи НСЗУ стосовно договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій:”;
“7) з інформаційної системи НСЗУ стосовно договорів про реімбурсацію:”.».
Детальніше за посиланням: http://surl.li/isfus
24.06.2023 прийнято розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану заходів з оптимізації процесів військово-лікарської експертизи на 2023 рік» № 558-р.
Кабінет Міністрів України затвердив план заходів з оптимізації процесів військово-лікарської експертизи на 2023 рік (далі — план заходів), що додається. План заходів здійснюється за рахунок фінансових ресурсів міжнародної технічної допомоги, а також інших джерел фінансування, не заборонених законодавством.
Детальніше за посиланням: http://surl.li/isfuz
Верховний Суд опублікував зведений огляд практики ЄСПЛ за квітень 2023 рік
Верховний Суд підготував огляд практики Європейського суду з прав людини за рішеннями, ухваленими впродовж квітня 2023 року. Звертаємо увагу на рішення Mayboroda v. Ukraine. Справа стосувалася видалення лікарями під час термінового хірургічного втручання нирки заявниці без її згоди чи відома, і приховування цього факту від неї в подальшому.
7 березня 2000 року у Львівській обласній клінічній лікарні (далі — обласна лікарня) заявниці хірургічно видалили ліву надниркову залозу. Операцію виконав лікар М.П., старший викладач Львівського державного медичного університету, батько та прямий начальник лікаря І.П., який також працював в університеті та був призначений лікарнею лікарем-консультантом заявниці. Обидва лікарі працювали в обласній лікарні на основі угоди про партнерство, укладеної між двома установами 8 квітня 1998 року.
8 березня 2000 року комісія лікарів, у тому числі лікарі М.П. та І.П., встановила, що у заявниці, ймовірно, виникла післяопераційна внутрішня кровотеча, і запропонували їй терміново провести хірургічне втручання для усунення цього ускладнення. Отримавши усну згоду заявниці, 9 березня 2000 року медична бригада у складі лікарів М.П. та І.П. та ще одного лікаря провели другу операцію, під час якої у заявниці було видалено ліву нирку, яка раніше була визнана здоровою. У витязі з медичної карти стаціонарного хворого, яку заявниця отримала після виписки з лікарні, друга операція була описана як «видалення згустків крові з ложа лівої надниркової залози [і] припинення крововиливу в дрібні гілки ниркової артерії». Заявниці також рекомендувалося пройти повторний огляд у обласній лікарні. У витязі не згадувалося про видалення нирки.
Щодо стверджуваного порушення статті 8 Конвенції через ймовірну неспроможність держави захистити право заявниці на інформовану згоду.
Суд підтвердив, що хоча право на здоров’я як таке не входить до числа прав, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї (див. Jurica v. Croatia, № 30376/13, § 84, 2 травня 2017 року, і наведені в ньому справи) держави-учасниці мають, паралельно зі своїми позитивними зобов’язаннями згідно зі статтею 2 Конвенції, позитивне зобов’язання згідно зі статтею 8 Конвенції, по-перше, запровадити правила, які зобов’язують як державні, так і приватні лікарні вживати відповідних заходів для захисту фізичної цілісності своїх пацієнтів, і, по-друге, надати жертвам медичної недбалості доступ до провадження, в якому вони можуть, у відповідних випадках, отримати компенсацію за шкоду (див. Y.P. v. Russia, № 43399/13, § 49, 20 вересня 2022 року, і наведені в ньому справи).
Суд також зазначив, що екстрене медичне втручання з метою порятунку життя, яке здійснюється за відсутності згоди пацієнтів, як таке не є несумісним з Конвенцією (див., зокрема, Bogumil v. Portugal, № 35228/03, §§ 90-91, 7 жовтня 2008 року).
Щодо стверджуваного порушення статті 8 Конвенції через ймовірну неспроможність держави захистити заявницю від приховування інформації її лікарями.
Суд зазначив, що національні суди визнали лікаря І.П. відповідальним за порушення визначених Законом обов’язків щодо інформування заявниці або принаймні її родичів про факт видалення нирки, і, відповідно, вважав, що скарга заявниці в цій частині була належним чином розглянута національною судовою системою, навіть не зважаючи на відхилення в цивільному провадженні деяких аргументів заявниці та її вимог до лікарні та інших відповідачів. Порушення права заявниці на інформацію про стан її здоров'я, гарантованого національним законодавством, було визнано на національному рівні, і вона отримала розумне компенсаційне відшкодування за біль, якого зазнала.
Відповідно, Суд відхилив скаргу в цій частині як неприйнятну відповідно до пункту 3 (а) та пункту 4 статті 35 Конвенції.
Висновок
Порушення статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного і сімейного життя).
Детальніше за посиланням: http://surl.li/isfvg
Підготувала Ірина Сенюта, доктор юридичних наук, професор, адвокат, керуючий партнер Адвокатського об’єднання «MedLex», керівник Центру медичного права ВША НААУ, голова Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики НААУ, завідувач кафедри медичного права